Справа № 740/4686/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/120/22
Категорія - ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 лютого 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020270000000161 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 листопада 2021 року ,
Цим вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Припутні Ічнянського району Чернігівської області, громадянин України, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь: держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 9 316 (дев'ять тисяч триста шістнадцять) грн. 65 коп.: на користь потерпілого ОСОБА_10 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_11 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2020, на автомобіль «SKODA OKTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_12 .
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що 12 червня 2020 року, керуючи автомобілем марки «SKODA OKTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Шевченка в м. Ніжині Чернігівської області у напрямку від вул. Носівський шлях до центру міста.
Рухаючись у вказаному напрямку, 12.06.2020, близько 22 години 35 хвилин, неподалік заїзду до ТОВ «Ніжинський консервний завод», за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка,160, ОСОБА_8 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка сталась, не зреагував на її зміну, а саме появу на проїзній частин пішохода ОСОБА_13 , який знаходився біля правого її краю, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду пішохода, унаслідок чого здійснив наїзд на пішохода.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми (яка виражалась забійно-рваною раною правої лобно-тім'яно-скроневої ділянки, забійними ранами правої надбрівно-очної ділянки та саднами обличчя, крововиливом у м'які покриви правої лобно-тім'яно-скроневої ділянки, крововиливом у правій скроневий м'яз, лінійним переломом кісток склепіння черепа справа з розповсюдженням його на основу черепа, дифузним крововиливом у м'які мозкові оболонки та крововиливами у шлуночки головного мозку); саден спини та живота справа, забійної рани правої половини тазу, крововиливу у м'які тканини спини справа, закритого перелому правої лопатки, закритого перелому грудиного кінця правої ключиці, розриву синхондрозу рукоятки грудини, закритих переломів ребер з обох боків, здебільшого справа, з ушкодженням пристінкової плеври та правої легені відповідно уламками окремих з них, розривів правої долі печінки ззаду, крововиливу у праву плевральну та черевну порожнини; закритого перелому ліктьового відростку правої ліктьової кістки, синця та саден правого ліктьового суглобу, забійно-рваної рани правого стегна, саден лівої кістки, правого плеча, правого стегна та правої гомілки, синців та саден лівої нижньої кінцівки, а також ділянок крововиливів у м'які тканини задньої поверхні обох нижніх кінцівок, які в комплексі мають ознаки тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_13 .
Смерть ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці події внаслідок множинних отриманих поєднаних травм тіла (які виражались переломом кісток мозкового черепа, дифузним крововиливом у м'які мозкові оболонки, крововиливами у шлуночки мозку, множинними закритими переломами ребер з обох боків, здебільшого справа, з ушкодженням пристінкової плеври та правої легені, розривами правої долі печінки, закритими переломами правої лопатки, правої ключиці та правої ліктьової кістки, а також крововиливами у праву плевральну та черевну порожнини), що в комплексі обумовило припинення функції центральної нервової системи, зупинку серцевої діяльності, дихання та настання смертельного наслідку.
У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_8 порушив вимоги п.2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), п.12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній вивити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що стало причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задовольнити часткового. Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілих зменшений розмір моральної шкоди в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вважає, що місцевий суд порушивши положення ст., ст. 75,77 КК України необґрунтовано засудив ОСОБА_8 до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, внаслідок чого виніс незаконне необґрунтоване рішення з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та у зв'язку із наявністю суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. На думку захисту, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження полягає у тому, що судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме не враховані характеризуючи дані: довідку виконавчого комітету Ніжинської міської ради, чеки на підтвердження добровільного відшкодування витрат, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, характеристики, медичний висновок № 196-12 про дитину інваліда віком до 18 років. Вказує, що призначаючи покарання місцевий суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який вину у скоєнні злочину визнав повністю, розкаявся, раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, офіційно не працевлаштований, матеріально допомагає потерпілій. Звертає увагу на те, що обвинувачений оплачував всі необхідні послуги потерпілим, пов'язані із наслідками вчиненого правопорушення, тим самим частково відшкодовуючи майнову та моральну шкоди завданої його діями, що свідчить про небайдужість з боку обвинуваченого, як до скоєного злочину так і до його наслідків.
Не погодившись із рішенням суду, потерпілий ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого, доведеність його вини, просив скасувати вирок місцевого суду, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити основне покарання у виді позбавлення волі максимальним в межах санкції частини 2 статті 286 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення; захисника та обвинуваченого, які підтримали доводи поданої апеляційної скарги про пом'якшення покарання та зменшення розміру моральної шкоди, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх підстав задоволення.
Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах потерпілим та стороною захисту не оскаржуються.
Згідно положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Призначаючи ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення, який призвів до загибелі людини; скоєний ним злочин є необережним; дані про його особу, раніше не судимий, вину у вчиненні злочину визнав, відшкодував завдану шкоду потерпілим матеріальну шкоду, працює, але не офіційно, одружений, на утриманні має малолітню дитину-інваліда, за місцем проживання та як випускник навчального закладу характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; передбаченому санкцією статті; обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння; позицію потерпілих щодо міри покарання.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності не дають підстави для призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, із звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України.
Так, ОСОБА_8 у населеному пункті керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння і цим самим грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров'ю для його учасників. Протиправні дії обвинуваченого призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_13 , тоді як відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя та здоров'я належать до найвищих соціальних цінностей.
Крім того, після скоєння наїзду на пішохода, обвинувачений не зупинив керований ним транспортний засіб, не вжив всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, при цьому маючи змогу надати йому таку допомогу.
При цьому, на переконання колегії суддів, позитивні характеристики ОСОБА_8 у загально-соціальному плані, а також те, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, не знижують тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим.
Тому покарання саме у виді реального позбавлення волі, визначене судом першої інстанції ОСОБА_8 , з урахуванням обставин, які бралися до уваги при його призначенні, не становить «особистого надмірного тягаря для особи», адже воно відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Отже, всі обставини, на які посилається захисник, судом першої інстанції при призначенні йому покарання враховані, тому доводи про суворість призначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Також, є необґрунтованими доводи потерпілого ОСОБА_10 про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, внаслідок м'якості.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих зменшений розмір моральної шкоди.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала з ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.
Суд, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди на користь потерпілих врахував всі вищевказані обставини, а тому доводи захисника в апеляційній скарзі з приводу зменшення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст., ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_14 ОСОБА_4