Справа № 737/710/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/199/22
Категорія - - ч.1 ст.115 КК України Доповідач ОСОБА_2
07 лютого 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021270340002208 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року,
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , одружений, освіта вища, не працює, раніше не судимий;
засуджений за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з 19 липня 2021 року.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено без змін - у вигляді тримання під вартою.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.08.2021 на майно, що було вилучене під час проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_8 .
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 5273,52 грн. процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 19.07.2021 року, у денний час, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та свідомо бажаючи настання смерті ОСОБА_10 , використовуючи сокиру, умисно завдав останньому не менше чотирнадцяти травмуючих дій в область голови, лівої гомілки та правої верхньої кінцівки, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: синців та садна правої верхньої кінцівки, які відповідно до висновку експерта № 838 від 04.10.2021 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; синця та забійної рани лівої гомілки, крововиливу у м'які тканини передньої поверхні лівої гомілки, багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки, які згідно з висновком експерта №838 від 04.10.2021 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості; закритої черепно-мозкової травми - забійних ран волосистої частини голови та обличчя, синців обличчя, крововиливів у м'які тканини голови, крововиливів у правий скроневий м'яз, субдурального крововиливу по випуклій поверхні справа, багато-фрагментарного перелому кісток склепіння та основи черепу, перелому виличної кістки справа, крововиливів під м'які мозкові оболонки правої півкулі головного мозку, лівої лобної частки та півкуль мозочку, забоїв речовини мозку правої та лівої лобних часток, правої тім'яної та скроневої часток, правої півкулі мозочку, які відповідно до висновку експерта № 838 від 04.10.2021 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_10 .
Смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок набряку головного мозку, у зв'язку із закритою черепно-мозковою травмою.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, просив змінити вирок суду першої інстанції та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.115 КК України. Послався на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості. Вказав, що суд не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують його покарання, та відсутність у нього попередніх судимостей.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду та призначити його підзахисному максимально м'яке покарання. Зазначив, що ОСОБА_8 повністю визнав свою провину, розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Крім того, вказав, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, скарги від односельців щодо нього відсутні.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; думку прокурора, котрий просив залишити вирок місцевого суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах обвинуваченим та його захисником не оспорюються.
Положеннями ст.ст.50, 65 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Призначаючи ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення, дані про його особу, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставини, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах; і дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.1 ст.115 КК України, наближений до мінімального, що буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Отже, всі обставини, на які посилаються апелянти, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання враховані, тому доводи про суворість покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4