Провадження № 11-сс/4823/47/22 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07 лютого 2022 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
підозрюваного - ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2022 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого поліції про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано відносно підозрюваного за ч.4 ст.296 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 10 березня 2022 року. Заборонено ОСОБА_8 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; та покладено на нього обов'язки: з'являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Слідчий суддя вказав на недоведеність слідчим та прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та зазначив, що для запобігання ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення достатньо застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що буде найдієвішим для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та забезпечить ненастання будь-яких ризиків.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну та необґрунтовану, і постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначенням застави. Вказав, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу судом не враховано наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зазначив, що слідчий суддя не взяв до уваги, що ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив нове кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, котрі просили ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2020 року до ЄРДР за №12020275090000077 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
06 січня 2022 року, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Зі змісту ст.181 КПК України вбачається, що домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість ризику, визначеного п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризик вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення підтверджується матеріалами клопотання з якого вбачається, що останній неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення. Проте, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не підтверджується жодними доказами, враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , було скоєне 14.10.2020 року і за цей час останнім не вчинялись жодні дії, які б свідчили про його намагання ухилитися від слідства та суду.
Також суд прийняв до уваги дані про особу підозрюваного, його молодий вік, те, що він може впливати на свідків та потерпілого; підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, схильний до вчинення правопорушень, що в сукупності дає підстави для можливості застосування ізоляції підозрюваного за місцем його постійного проживання на період досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
Колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_8 вид запобіжного заходу - цілодобовий домашній арешт, є співмірним з існуючими ризиками; тяжкості пред'явленої йому підозри та відповідає особі підозрюваного.
Підстав вважати, що ОСОБА_8 має намір переховуватись від органів досудового розслідування та суду, встановлено не було, доказів на підтвердження цього ризику не було надано і стороною обвинувачення. Сам лише факт наявності відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності не може бути вирішальною підставою для обрання найсуворішого виду запобіжного заходу, про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи №11 від 09.04.1965 року «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов'язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи.
Частиною 4 ст.194 КПК України, передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Отже, при розгляді клопотання слідчий суддя з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та на підставі пояснень сторін кримінального провадження і наданих ними матеріалів обґрунтовано дійшов висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки відносно ОСОБА_8 слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з чим погоджується і колегія суддів.
Відтак, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4