іменем України
08 лютого 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/2223/21
Головуючий у першій інстанції - Меженнікова С. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/301/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № Z73.230.74251 від 11.09.2017 в розмірі 147 899,14 грн та понесені судові витрати.
Позов обґрунтовувало тим, що 11.09.2017 відповідач уклав вищевказаний кредитний договір з ПАТ «Ідея Банк», права вимоги за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло на підставі договору факторингу № 12/89 від 02.12.2020. Обов'язку щодо повернення кредиту у встановлені договором строки відповідач не виконав, у зв'язку з чим має непогашену заборгованість у сумі 147 899,14 грн, з яких: 56 891,49 грн - заборгованість за основним боргом, 35 983,31 грн - заборгованість за відсотками, 55 024,34 грн - заборгованість за комісіями.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.11.2021 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № Z73.230.74251 від 11.09.2017 в розмірі 147 899,14 грн, що складається з: 56 891,49 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 35 983,31 грн - заборгованість за відсотками, 55 024,34 грн - заборгованість за комісіями.
Вирішено питання розподілу судових витрат
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд стягнув суттєво завищену та необґрунтовану позивачем заборгованість за комісіями в розмірі 55 024,34 грн.
Заявник зазначає, що порушення строку виконання кредитного зобов'язання пов'язане з тим, що на початку 2021 року він захворів, йому було діагностовано цукровий діабет та гіпертонію, що фактично позбавило його можливості працювати.
Указує, що не отримував копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, а тому не мав можливості подати відзив на позов з письмовими доказами на спростування вимог, оскільки не знав про наявність даної справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та згідно із Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка складає 104,7000%, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом на момент укладення договору складає 134 411,08 грн за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов'язань. За графіком щомісячних платежів позичальник повинен сплачувати щомісячні внески в розмірі 3 172,19 грн з 11.10.2017 по 11.09.2022, однак із виписки по рахунку за період з 09.10.2017 по 25.07.2021 вбачається, що відповідач здійснив лише 5 основних оплат на погашення заборгованості на суму 15 861,89 грн з порушенням визначеного строку та розміру щомісячних платежів. Сплачені кошти були розподілені та зараховані кредитором відповідно до п. 2.1 кредитного договору.
Указує, що підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі, дотримано законодавчо встановлену форму правочину. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від банку всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договору.
Позивач наголошує, що не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Ні кредитний договір, ні договір факторингу недійсним в установленому порядку не визнавались. Позивачем надані належні та достатні докази для підтвердження суми заборгованості, у свою чергу відповідачем жодних доказів на спростування позовних вимог ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, не було надано.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази є належними і допустимими, оскільки містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.
З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що 11.09.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z73.230.74251, відповідно до якого останній отримав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 57 246 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою змінної процентної ставки та плати за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розміри, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором (а.с. 5-7).
Відповідачем, крім іншого, були підписані Паспорт споживчого кредитування (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому визначені основні умови кредитування, та Графік щомісячних платежів за кредитним договором, який є додатком до Паспорта споживчого кредитування (а.с. 8-10).
Видача позичальнику кредитних коштів підтверджується ордером-розпорядженням на ім'я ОСОБА_1 про перерахування кредитних коштів на рахунок, відкритий позичальнику відповідно до п. 1.2, 1.14 кредитного договору (а.с. 11).
З виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній зобов'язання з повернення кредитних коштів виконував неналежним чином, з 09.10.2017 по 25.07.2021 здійснив лише п'ять щомісячних платежів на погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим відповідно до довідки-розрахунку АТ «Ідея Банк» заборгованості станом на 02.12.2020 загальна сума заборгованості складала 147 899,14 грн: заборгованість за основним боргом - 56 891,49 грн, заборгованість за нарахованим та не сплаченими відсотками - 35 983,31 грн, заборгованість за нарахованим та несплаченими комісіями - 55 024,34 грн (а.с. 21-23).
02.12.2020 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 12/89, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в Реєстрі боржників, зокрема, за договором №Z73.230.74251 від 11.09.2017, боржником за яким є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 147 899,14 грн (а.с. 25-36).
24.12.2020 на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимог за укладеним між відповідачем та АТ «Ідея Банк» кредитним договором № Z73.230.74251 від 11.09.2017 із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора для сплати кредитної заборгованості (а.с. 24).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Частиною 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, зокрема, кредитний договір, оформлений та підписаний його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором кредитних коштів, належний розрахунок кредитної заборгованості, проведений первісним кредитором, та договір відступлення прав вимоги (факторингу) за спірним кредитним договором новому кредитору ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Кредитний договір та договір факторингу є дійсними, у судовому порядку не оскаржувались. Розрахунок заборгованості проведений первісним кредитором до відступлення прав вимог та відповідачем не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.
У свою чергу відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, не надано.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що районний суд стягнув суттєво завищену та необґрунтовану позивачем заборгованість за комісіями в розмірі 55 024,34 грн, оскільки вказані витрати передбачені кредитним договором (п. 1.11), Паспортом споживчого кредитування та чітко визначені у графіку щомісячних платежів, які були підписані відповідачем. Вказані витрати врегульовані положеннями Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 8), як такі, що входять до загальних витрат за споживчим кредитом, які сплачуються споживачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а тому посилання відповідача на те, що порушення строку виконання кредитного зобов'язання пов'язане з тим, що на початку 2021 року позивач захворів, йому було діагностовано цукровий діабет та гіпертонію, що фактично позбавило його можливості працювати, не може бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду та відмови у задоволенні позову.
Твердження заявника про те, що він не отримував копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, а тому не мав можливості подати відзив на позов з письмовими доказами на спростування вимог, оскільки не знав про наявність даної справи, спростовується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками відповідач отримав 09.10.2021, про що поставив власноручний підпис (а.с. 44, 46).
З урахуванням вищевикладених встановлених обставин справи, наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, висновок районного суду про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Обґрунтованих доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права, а також посилання на обставини, які давали б суду апеляційної інстанції підстави для переоцінки доказів та спростування висновків суду, апеляційна скарга не містить, у зв'язку з чим відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.11.2021 належить залишити без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на дане рішення суду, відповідно, залишити без задоволення.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: О.І.Онищенко
Н.В.Шитченко