Справа № 766/1930/21
Провадження №2/654/340/2022
01 лютого 2022 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
за участю секретаря Петришак В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Корабельна районна у місті Херсоні рада про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,-
08 лютого 2021 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бебік О.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та відповідача ОСОБА_2 народився син, ОСОБА_3 . З моменту народження сина відповідач з позивачем однією родиною не проживав. Шлюб між ними не укладався. Дитина проживає з матір'ю та перебуває на її повному утриманні.
ОСОБА_2 останні 6 місяців не надавав кошти на утримання дитини, тому у позивача є підстави вважати, що відповідач у подальшому в добровільному порядку буде ухилятися від матеріального утримання дитини.
Відповідач самоусунувся від виховання та утримання дитини, спілкування сина. Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, а також визначити місце проживання дитини з матір'ю ОСОБА_1 за місцем її проживання.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бебік О.О. підтримав заявлені вимоги і просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував щодо задоволення позовної заяви.
Представник третьої особи надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування. Повідомляє, що висновок органу опіки та піклування Корабельної районної у місті Херсоні ради від 15.07.2021 року № 02-14-301-25 про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 підтримує, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.
Згідно з свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дитина проживає та знаходиться на утриманні матері.
Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 01.10.2019 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_1 ".
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
За частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд, з урахуванням вищевказаних норм матеріального права та встановлених обставин під час розгляду справи, встановивши, що відповідач участь в утриманні сина не приймає, кошти на його утримання не надає, з урахуванням того, що дитина знаходиться на утриманні позивачки, з якою постійно проживає, відповідач працездатний, інших дітей на утриманні не має, а тому, враховуючи засади розумності та справедливості, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття в примусовому порядку, визначивши розмір аліментів - 1/4 частки заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини.
Як встановлено у судовому засіданні, дитина проживає на даний час з матір'ю в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради.
З матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує Херсонський заклад дошкільної освіти №83 комбінованого типу Херсонської міської ради з 10.03.2021 до теперішнього часу. Дитина приходить чиста, доглянута, оплата за харчування надходить вчасно. До дитячого садка дитину приводить і забирає мама ОСОБА_1 .
Згідно довідки від 11.06.2021 дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під наглядом медичних працівників КНП "Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних".
Зі слів та пояснювальної лікаря загальної практики сімейного лікаря за час спостереження з дитиною завжди була мати ОСОБА_1 . Мати своєчасно звертається за медичною допомогою для дитини, у повному обсязі виконує рекомендації лікаря, у тому числі щодо вакцинації дитини.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачкою створені належні умови для проживання та виховання малолітньої дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із частиною 4 статті 150 СК України, батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Частинами 1, 2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі N 6-1945цс17).
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
На теперішній час, мешкаючи з матір'ю, малолітній ОСОБА_3 залишається проживати у звичному для нього середовищі. Мати піклується про його фізичне та духовне виховання, займається його оздоровленням.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Корабельної районної у м.Херсоні ради надав висновок №02-14-301-25 від 15.07.2021, згідно з яким вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з його матір'ю ОСОБА_1 .
Таким чином, суд, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також фактичне місце проживання дитини з матір'ю, суд приходить до висновку про задоволення позову про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його матір'ю ОСОБА_1 , за місцем її проживання.
Зазначити дані сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року.
Суддя В. М. Сіянко