03.02.2022 Справа №607/20648/20
Провадження №1-кп/607/257/2022
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12020210010002233 від 06 листопада 2020 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 190 КК України, -
У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження №12020210010002233 від 06 листопада 2020 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою. Мотимує його тим, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного до ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні закінчується, а тому виникає необхідність у його продовженні, оскільки ризики які стали підставою для обрання до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати. Ризиком того, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду є те, що усвідомлюючи міру покарання за вчиненні ним кримінальні правопорушення, враховуючи відсутність у нього соціальних зв'язків в суспільстві, він навмисно переховувався від суду з метою уникнення відповідальності, оскільки, будучи повідомленим, не з'являвся в судові засідання та не повідомляв про причини своєї неявки, місце його перебування суду було не відоме. Ризиком того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні є те, що він з ними знайомий, а тому може схиляти їх до дачі показів на його користь або відмови від надання показів. Крім того, в судових засіданнях потерпілий ОСОБА_7 повідомляв про вплив обвинуваченого на нього. Також особливого значення має тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, а саме, те що вони відносяться до категорії тяжких злочинів.
Окрім того, інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, обсягу пред'явленої йому підозри. До того ж, немає беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики.
Представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні, клопотання прокурора підтримав.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник-адвокат ОСОБА_6 , заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, вважають таке не обґрунтованим, не надано доказів обґрунтованості підозри, ризики не доведені, є формальними. Не доведено, що не можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, а тому можна змінити запобіжний захід останньому з тримання під вартою на домашній арешт. Крім цього, захисник вважає за необхідність зменшити розмір застави, визначеної при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вона є завідомо не посильна.
Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити строк тримання під вартою, виходячи із наступного.
Під час судового розгляду у кримінальному провадженні, судом була встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 05 лютого 2022 року.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 2 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Отже, вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує:
- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим в злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується;
- обвинувачений був оголошений у розшук, у зв'язку із переховуванням від суду; згідно пояснень батька обвинуваченого - ОСОБА_8 та матері ОСОБА_9 , відібраних дільничним офіцером поліції при виконанні ухвал суду про здійснення приводу обвинуваченого, їх син ( ОСОБА_5 ) за місцем постійного проживання відсутній і не проживає за адресою протягом тривалого періоду часу;
- наявність інших кримінальних проваджень про обвинувачення останнього, що перебувають на розгляді в суді;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється обвинувачений, наявність претензій майнового характеру у потерпілого до обвинуваченого, що відображається у цивільному позові;
- дані, що характеризують його особу, зокрема - не працюючий, відсутність утриманців, міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання, що підтверджується відповідними доказами, які містяться у матеріалах справи.
Крім цього, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неможливим, оскільки як зазначалось вище, на теперішній час постійного місця проживання обвинувачений немає, що виключає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Щодо зменшення розміру застави, визначеної при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає про неможливість здійснення такого, адже на виконання вимог ч.5 ст. 182, ч.3 ст. 183 КПК України, суд з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, визначив обвинуваченому ОСОБА_5 допустимо мінімальний розмір застави.
Враховуючи, що наявні відповідні і достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, не зникли та з плином часу не змінилися, оскільки є підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на наявність інших кримінальних проваджень як в суді, так і в органах досудового розслідування, у зв'язку з чим тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є виправданим заходом, оскільки справжній інтерес суспільства, який полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб (потерпілих), незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають відповідні і достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 на строк, що не перевищує 60 днів - до 01 квітня 2022 року.
Також, до суду потерпілим ОСОБА_7 було подано клопотання про скасування арешту на майно, яке в судовому засіданні було підтримано представником потерпілого ОСОБА_4 . Мотивовано його тим, що 17 листопада 2020 року Тернопільським міськрайонним судом було накладено арешт на викрадені ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Apple IPhone 6s» НОМЕР_1 , та чоловічу сумку (барсетку), але на даний час доцільність такого заходу забезпечення кримінального провадження на вказане майно відпала.
Прокурор, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник-адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання про скасування арешту на майно не заперечили.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, зважаючи на обставини такого, тривалості здійснення судового провадження, із врахуванням завдання арешту майна, якого досягнуто, суд вважає, що потреба в застосуванні арешту майна відпала, необхідності в подальшому утриманні такого майна немає, та такі речі (мобільний телефон марки «Apple IPhone 6s» НОМЕР_1 , та чоловічу сумку (барсетку)) слід передати на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , а клопотання останнього таким, що підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 177, 178, 183, 199, 33, 350 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 01 квітня 2022 року до 23 год. 59 хв.
Клопотання потерпілого ОСОБА_7 задовольнити.
Скасувати арешт на мобільний телефон марки «Apple IPhone 6s» НОМЕР_1 , чоловічу сумочку (барсетку) та повернути їх потерпілому ОСОБА_7 .
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику Чортківської установи виконання покарань (№ 26), для відому та виконання в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддяОСОБА_1