Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
Смт Краснопілля
Справа № 578/101/22
Провадження № 3/578/61/22
Суддя Краснопільського районного суду Сумської області КОСАР А. І. розглянула у судовому засіданні в залі суду в смт Краснопілля Сумської області адміністративну справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/,
та установила:
01.02.2022 тво начальника Відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ГАНЖАЛА А. направив до Краснопільського районного суду Сумської області справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 357422 від 31.01.2022 за частиною першою статті 164 КУпАП.
Одночасно уповноважена особа органу Національної поліції України - поліцейський СРПП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП лейтенант поліції МОРОЗ С. Ю. визначив дату розгляду відповідної справи в Краснопільському районному суду Сумської області на 10.02.2022 о 11.00 год.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 судову справу Єдиний унікальний номер 578/101/22 провадження № 3/578/61/22 передано на розгляд судді КОСАР А. І.
ЛЕОНІДОВ О. В. до суду не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення проведення судового засідання не надійшло.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов'язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).
За матеріалами справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Останній був присутній при складенні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, підписав його, отримав копію та був ознайомлений з місцем, часом та датою розгляду справи, що підтверджується особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому ОСОБА_2 надав письмові пояснення за змістом яких пояснив, що продажом бензину не займається, через скрутне матеріальне становище одноразово продав знайомому бензин для розпилу дров на його прохання.
Суддя уважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у ній доказів за правилами статті 268 КУпАП.
Обставини справи
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 357422 від 31.01.2022, складеного поліцейським СРПП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП лейтенантом поліції БЕСАРАБОМ К. О., убачається, що гр. ОСОБА_2 31 січня 2022 року о 17.20 год. по АДРЕСА_1 здійснював господарську діяльність без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, а саме здійснював продаж бензину марки А-92 в кількості 5 літрів, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 164 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Джерела права й акти їх застосування (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Вважаю за необхідне зазначити, що за змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно з вимогами ст. 245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
При розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті (стаття 279 КУпАП).
Стаття 256 КУпАП визначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Статтею 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності.
Виходячи з змісту вказаного закону, диспозиція статті 164 КУпАП є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно посилатись до конкретних правил і норм, які регулюють відносини щодо порядку провадження господарської діяльності.
Так, статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 481/95-ВР від 19.12.1995 передбачено порядок оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії, автостанціями та пасажирами, відповідальність за які передбачена диспозицією статті 164 КУпАП.
Крім того, відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема оптова і роздрібна торгівля пальним та зберігання пального.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Так, диспозиція частини першої статті 164 КУпАП передбачає відповідальність осіб за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП полягає у провадженні господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Мотиви Суду
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Враховуючи невизначеність діючими нормами КУпАП процесу судового слідства та збирання доказів під час судового слідства, суд застосовує до спірних правовідносин аналогію права, зокрема, вимоги статті 22 КПК, що передбачає змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Надавши оцінку зібраним по справі доказам суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акт вилучення, квитанція про отримання речей і документів вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення № 11, не є достатніми доказами, котрі дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.
Крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 357422 від 31.01.2022, будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт продажу пального, а саме провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності не надано.
Таким чином, у матеріалах справи недостатньо доказів для встановлення об'єктивної сторони правопорушення (продаж пального без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності).
Крім того, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП полягає у наданні платних послуг, тобто процесу обміну товаром та грошима.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані щодо отримання ОСОБА_7 грошей від продажу пального, тобто виручки, яка відповідно до санкції частини першої статті 164 КУпАП повинна бути конфіскованою у разі визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Відсутні такі дані і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Зазначене виключає об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення та унеможливлює його склад.
Встановлені обставини судом підтверджуються матеріалами справи.
Жодних доказів, які б могли спростувати ці твердження в суді здобуто не було.
В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція).
Так, частина перша статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Згідно з положеннями частини третьої статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім цього, суддею встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВАВ № 357422 від 31.01.2022 зазначено про те, що ОСОБА_2 31 січня 2022 року о 17.20 год. по АДРЕСА_1 здійснював господарську діяльність без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, а саме здійснював продаж бензину марки А-92 в кількості 5 літрів, чим порушив вимоги частини першої статті 164 КУпАП.
Проте, частина перша статті 164 КУпАП, на яку зроблено посилання у протоколі про адміністративне правопорушення серія Серія ВАВ № 357422 від 31.01.2022, не зазначено посилання на статті, пункти та підпункти нормативно-правового акту, які порушив ОСОБА_2 .
Структура нормативного акту - це його будова, обумовлене внутрішнім особливим змістом, тому єдиної формули, придатної для всіх видів актів, не існує. Проте є певні загальні положення і правила, якими оперує юридична техніка.
Стаття - основна структурна одиниця закону, оскільки у вітчизняному правотворчості відсутня практика оформлення законодавчого акту суцільним текстом. Особливе положення закону в системі права, в тому числі визначає і ту обставину, що він ділиться на статті, в той час як інші нормативні акти - на пункти і підпункти.
Тобто, фабула в протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВАБ № 681020 від 06.01.2022 зазначена без посилання на відповідні статтю, пункт і підпункт нормативно-правового акту, який регулює правила порядку провадження господарської діяльності.
А тому суд не вбачає в діянні ОСОБА_3 порушень вимог частини першої статті 164 КУпАП.
У даному випадку протокол про адміністративне правопорушення (серія ВАВ № 357422) не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Держава має організувати свою правову систему таким чином, щоб їх правоохоронні органи могли дотримуватись зобов'язань щодо уникнення порушень прав і свобод людини, принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини.
Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в спосіб, що визначений законодавством, не доведеною.
Згідно п. 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, в зв'язку з чим вважаю за можливе до цих правовідносин застосувати статтю 247 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що справа підлягає закриттю, судовий збір стягненню з ОСОБА_3 не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу.
Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
За приписами статті 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання щодо вилучених речей і документів.
Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 357422 від 31.01.2022 стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вилучене майно, відповідно до АКТУ вилучення до адміністративного протоколу серія ВАВ № 357422 від 31.01.2022 та квитанції № 112 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених під час складання адміністративного протоколу за частиною першою статті 164 КУпАП від 31 січня 2022 року, а саме 2 пластикові пляшки ємкості по 2, 5 л, загальним об'ємом 5 л бензину, які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 Сумського РУП ГУНП в Сумській області, після набрання рішенням законної сили, повернути власнику за належністю.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом /посадовою особою/ правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А. І. КОСАР