Справа№592/15044/21
Провадження №2-а/592/12/22
07 лютого 2022 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до старшого інспектора Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Київській області Юденка Олександра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який підтримав у судовому засіданні, та вимоги мотивує тим, що постановою інспектора ВБДР УПП у Київській області Юденка О.М. серія ДП18 № 735997 від 25.11.2021 року його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. Згідно фабульної частини постанови, 25.11.2021 року о 13 год. 30 хв., в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDi», д.н.з. НОМЕР_1 , на вітрове скло якого нанесено покриття, що погіршує прозорість, яка вимірювалася приладом Elhos № 2651 і становила 48,2%, чим порушив п.п. 31.1 та 31.4.7(в) ПДР України, ДСТУ 3649:2010. Вказані дії інспектора позивач вважає протиправними, а постанову про накладення адміністративного стягнення незаконною і винесеною з грубим порушенням діючого законодавства. Так, вимірювання світлопропускання вітрового скла здійснювалося приладом Elhos № 2651, який, згідно наданого інспектором свідоцтва про калібрування, мав останню повірку 23.11.2020 року. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категорія» № 1747 від 13.10.2016 року регламентовано інтервал повірки тривалістю 1 рік, тобто свідоцтво про калібрування приладу Elhos № 2651 на момент використання було недійсним. Крім того, в порушення вимог ГОСТу 27902-88, вимірювання світлопропускання вітрового скла автомобіля проводилося з порушенням погодних умов щодо температури повітря. До того ж, інспектор застосував превентивний поліцейський захід у вигляді зупинки транспортного засобу безпідставно, за відсутністю передбачених ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» причин; під час розгляду справи не надав водію можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, виніс постанову по накладення адміністративного стягнення не здійснюючи розгляду справи. Тому позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДП18 № 735997 від 25.11.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.
Ухвалою суду від 14.12.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.
Інспектор ВБДР УПП у Київській області Юденко О.М., повідомлений належним про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому просив справу розглянути без його участі, оскільки він не є належним відповідачем по справі.
Суд, заслухавши пояснення позивача та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою старшого інспектора ВБДР УПП у Київській області Юденка Олександра Миколайовича серія ДП18 № 735997 від 25.11.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративно відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн., а саме за порушення вимог п. 31.1, п. 31.4.7(в) ПДР України та ДСТУ 3649:2010, тобто за керування транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDi», д.н.з. НОМЕР_1 , на вітрове скло якого нанесено покриття, що погіршує прозорість, яка вимірювалася приладом Elhos № 2651 і становила 48,2%, що мало місце 25.11.2021 року о 13 год. 30 хв., в м. Бориспіль по вул. Київський шлях (а.с.7).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху п. 2.3 ПДР України.
Диспозицією ч. 2 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, крім іншого, за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 31.1, п. 31.4.7(в) ПДР України та ДСТУ 3649:2010.
Пунктом 31.1 ПДР України визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Приписами п. 31.4 ПДР України передбачено заборону експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.
Згідно п. 31.4.7(в) ПДР України, не дозволяється експлуатація транспортних засобів на скло якого встановлено додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
ДСТУ 3649:2010 поширюється на колісні транспортні засоби категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.
Відповідно до п. 6.8.6 ДСТУ 3649:2010, не дозволено розміщувати предмети (за винятком талона про технічний огляд у правій нижній частині вітрового скла та інших документів згідно з законодавством) або наносити покриви, які обмежують огляд з місця водія, відвертають його увагу, погіршують прозорість скла і можуть спричинити небезпеку травмування учасників дорожнього руху.
Світлопропускання вітрового скла має бути не менше ніж 75 %, а всіх інших стекол - не менше ніж 70% (п. 6.8.7 ДСТУ 3649:2010).
Згідно Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України № 710 від 26.11.2012 року, ДСТУ 3649:2010 застосовують виключно під час перевірки технічного стану колісних транспортних засобів суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю, а також автомобільними перевізниками, суб'єктами господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування, ремонту ТЗ.
Нормами ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
В той же час, у ч. 2 ст. 35 цього Закону визначено, що легкові автомобілі, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тон, причепи до них - із строком експлуатації до двох років не підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до положень цієї статті обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Так, ОСОБА_1 є водієм автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDi», д.н.з. НОМЕР_1 , за Договором про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на маршрутах протяжністю понад 50 км, укладеним між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.15). Даним договором визначені маршрут та розклад руху автобуса 25.11.2021 року. Тобто, вищевказаний автомобіль використовується для надання послуг з перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.
До матеріалів адміністративного позову долучено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00963-01882-21 від 19.07.2021 року, згідно якого автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDi», д.н.з. НОМЕР_1 , після технічного контролю визнано технічно справним. Датою чергового проходження обов'язкового технічного контролю визначено не пізніше 19.01.2022 року (а.с.10).
Замір світлопропускання вітрового скла вищевказаного автомобіля, під керуванням ОСОБА_4 , в момент зупинки здійснювався поліцейським за допомогою приладу Elhos Glass Meter № 2651 (а.с.8).
Згідно положень ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Процедура та умови проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, а також оформлення її результатів регламентовано Порядком, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 193 08.02.2016 року.
Відповідно до п. 14 та п.15 Порядку № 193, періодичній повірці підлягають ЗВТ, визначені в Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 374.
Заявники зобов'язані подавати ЗВТ на періодичну повірку з дотриманням міжповірочних інтервалів, установлених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» від 13.10.2016 року № 1747.
Пунктом 1 статті 27 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології.
Як вбачається із Свідоцтва про калібрування № 264-2020, прилад для вимірювання світлопропускання скла EGM-1, серійний номер № 2651, підлягав калібруванню 23.11.2020 року (а.с.9).
Відповідно до норми ст. 16 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами.
Призначені органи з оцінки відповідності повідомляють науковому метрологічному центру, уповноваженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, на ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, про видані ними сертифікати перевірки типу засобів вимірювальної техніки.
Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Разом з тим, «прилад для вимірювання світлопропускання скла EGM-1» не входить до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 437 від 05.04.2012 року, не має сертифікату перевірки (затвердження) типу засобу вимірювальної техніки, у зв'язку з чим він не підлягає експлуатації на законодавчо регульованому рівні та його використання працівниками управління патрульної поліції під час виконання завдань із забезпечення безпеки дорожнього руху є неправомірним.
Будь-яких пояснень та аргументів на спростування встановлених вище обставин та на підтвердження правомірності використання інспектором патрульної поліції приладу для вимірювання світлопропускання скла «EGM-1» суду надано не було.
Поряд з цим, помилковим є посилання позивача на умови випробування та визначення оптичних властивостей засобу вимірювальної техніки під час визначення прозорості (світлопропускання) вітрового скла автомобіля, визначені ГОСТом 27902-88, дія якого не поширюється на території України.
За твердженням ОСОБА_1 , під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП інспектором ВБДР УПП у Київській області Юденком О.М. не було надано позивачу можливості скористатися правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченими ст. 268 КУпАП. Крім того, розгляд справи взагалі відповідачем не проводився; останній виніс оскаржувану постанову, знаходячись у службовому автомобілі, не заслухавши жодних пояснень водія чи свідків та не дослідивши наявні докази вчинення порушення правил дорожнього руху.
Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення визначений Розділом IV КУпАП.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За правилом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності до ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Проте, жодних доказів на підтвердження дотримання інспектором під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1496/27941 від 01.12.2015 року, відповідачем представлено не було.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи у їх сукупності, які не спростовані жодними належними і допустимими доводами відповідача, суд приходить до висновку про існування підстав вважати, що під час винесення оскаржуваної постанови серія ДП18 № 735997 від 25.11.2021 року старшим інспектором ВБДР УПП у Київській області Юденко О.М. не було з'ясовано всіх обставин справи, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не надано суду доказів, які б ствердно і достовірно підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, та дотримання порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, а тому спростувати пояснення ОСОБА_1 не має можливості і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, у зв'язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 246, 72-77, 131, 132, 139, 255, 286 КАС України, ст.ст. 122 ч. 1, 251, 280 КУпАП, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДП18 № 735997 від 25.11.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп.
Рішення суду, у справах за ст. 286 КАС України, може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.М. Фоменко