Справа №592/12389/20
Провадження №2-п/592/3/22
04 лютого 2022 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого судді - Бичкова І.Г., за участю секретаря - Кандиби Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.04.2021 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.04.2021 р., яку мотивує тим, що 13.04.2021 р. він отримав вказане рішення, поштою рішення на його адресу не надходило, він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, тому позбавлений був можливості викласти свою позицію відносно позовних вимог та надати відповідні докази на спростування вимог позивача ОСОБА_2 . Жодної повістки про виклик до суду не отримував. Просить суд: скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.04.2021 р.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Ейсмонта Є.А. надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти задоволення заяви заперечував.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ч. 1 ст. 284 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Судом встановлено, що заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.04.2021 р. зобов'язано ОСОБА_1 встановити бордюрний камінь з заниженням, шириною не менше 2,0 метрів, напроти домоволодіння розташованого за адресом: АДРЕСА_1 та вирішено питання судових витрат.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 2 ст. 58 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Необхідно наголосити на тому, що суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих йому доказів, особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду, сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які ні, у разі невиконання процесуальних обов'язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про час і день судового засідання судовою кореспонденцією, з направленням копії позову з додатком документів та проханням надати докази.
Поштова кореспонденція повернута на адресу суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», а не «за зазначеною адресою не проживає», що свідчить про те, що відповідача було належно повідомлено про необхідність одержання поштової кореспонденції згідно п.п. 93, 99, 110, 116 «Правил надання послуг поштового зв'язку» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, однак відповідач завідомо знаючи відправника даних листів, Ковпаківський районний суд м. Суми, на переконання суду, уникнув їх одержання, що на думку суду свідчить про його належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи та судом були вжиті всі заходи щодо такого повідомлення відповідача.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився у судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Доводи відповідача ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення є його суб'єктивними судженнями та зводяться до аналізу тих самих обставин справи на відповідність їх вимогам закону, що не є підставою для скасування заочного рішення судом, що його ухвалив.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про перегляд заочного рішення є необґрунтованою, тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 263-265, 284-288 ЦПК України суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.04.2021 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Г. Бичков