Справа № 486/1529/21
Провадження № 2/486/144/2022
08 лютого 2022 року м. Южноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Деменко К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
учасники справи: позивач АТ КБ «ПриватБанк», представник позивача Хмельницький А.М., відповідач ОСОБА_1 ,
21 вересня 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2011 року в розмірі 6905,63 гривні.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що відповідно до підписаної заяви №б/н від 18 квітня 2011 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», викладеними на сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 порушив, в зв'язку з чим, на дату смерті Позичальника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) утворилась заборгованість у розмірі 6905,63 гривень, яка складається з: 6905,63 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту.
06 липня 2020 року до Южноукраїнської нотаріальної контори було направлено претензію кредитора. 18 вересня 2020 року було отримано відповідь Южноукраїнської державної нотаріальної контори та 05 травня 2021 року спадкоємцю направлено лист-претензію, але ніяких дій спадкоємцем виконано не було.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що спадщину після смерті батька ОСОБА_2 не приймала, спадкове майно відсутнє, що підтверджується витягом.
Розгляд справи проведено без участі сторін та представника позивача з урахуванням положень ч.1 ст.223 ЦПК України.
Дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, який представляє собою анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, згідно з яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказана заява містить підпис відповідача /а.с. 36/.
Протягом дії договору позичальником було отримано три кредитні картки строк дії до 08/22 /а.с. 64/.
Як вбачається з копії статуту АТ КБ «ПриватБанк» /а.с. 81-82/ згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між ним та Банком кредитний договір.
Відповідно до п. 2.1.1.4.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення Клієнтом зобов'язань з погашення заборгованості перед Банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень - змінити умови кредиту, встановивши термін повернення кредиту дев'яносто першого дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту і вимагати від Клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі. При цьому згідно ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не настав, вважається, що термін наступив в 91-й день з моменту настання порушення зобов'язань Клієнта з погашення заборгованості по кредиту. На цю дату Клієнт зобов'язується повернути Банку суму Кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його використання, в повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором.
В силу п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за вказаним кредитним договором стосовно надання кредиту виконав, а ОСОБА_2 в порушення умов договору зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього перед банком утворилася заборгованість.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с. 118 зв./.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Частиною першою ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
На підставі норм ст.ст. 1281, 1282 ЦК України кредитор АТ КБ «ПриватБанк» заявив вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .
В анкеті-заяві місце проживання позичальника ОСОБА_2 вказано АДРЕСА_1 /а.с. 36/.
Згідно відповіді на запит суду, наданих ЦНАП м. Южноукраїнська від 23 листопада 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 з 22 серпня 1990 року по теперішній час відповідно зареєстрована відповідач ОСОБА_1 . Статус квартири - не приватизована /а.с. 115/.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що відповідач, згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, є спадкоємцем позичальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже на час смерті останнього вона була зареєстрована та постійно проживала за місцем реєстрації спадкодавця. При цьому, відповідач від спадщини протягом шестимісячного строку після відкриття спадщини не відмовилась.
У постанові від 11 березня 2020 року у справі №360/2312/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини».
Тому ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , як особа, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому зобов'язана нести відповідальність перед кредитором за борговими зобов'язаннями померлого ОСОБА_2 в межах вартості отриманого нею у спадщину майна.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Вимога може бути пред'явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця. Даний строк не є строком, у який кредитор має звернутися до суду з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця.
06 липня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслано до Южноукраїнської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України з проханням включити кредиторські вимоги у спадкову масу та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 6905,63 грн. /а.с. 70, 71/.
16 липня 2020 року Южноукраїнська державна нотаріальна контора надіслала позивачу відповідь, згідно якої 16 липня 2020 року була зареєстрована претензія та відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи вимоги законодавства надати інформацію щодо наявності спадкоємців, які прийняли чи відмовились від спадщини не вбачається можливим /а.с. 72/.
Таким чином, звернувшись 06 липня 2020 року до Южноукраїнської державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України після смерті ОСОБА_2 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався строку пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості по кредитному договору до спадкоємців померлого.
Відповідно до копії спадкової справи, надісланої Южноукраїнською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 26 листопада 2021 року разом із відповіддю на запит суду /а.с. 116-126/ зареєстрована претензія АТ КБ «ПриватБанк» та відкрита спадкова справа №99/2020 за претензією кредитора.
05 травня 2021 року спадкоємцю направлено лист-претензію /а.с. 73, 74-76/.
Згідно розрахунку заборгованості /а.с. 8-11, 12-15, 16-17/ та виписки /а.с. 18-34/ сума заборгованості за кредитом перед АТ КБ «ПриватБанк» складає 6905,63 гривень (тіло кредита).
В постанові Верховного суду по справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року Верховний Суд зазначив, що правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК.
При вирішенні цієї категорії справ суди мають встановити:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- дійсний розмір вимог кредитора (перевірити розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.
Верховний Суд вказав, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Разом з тим, з Ініормації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що належне ОСОБА_2 нерухоме майно відсутнє /а.с. 102/.
Оскільки відповідач заперечує проти задоволення позову та надала суду в підтвердження своєї позиції витяг з відповідного реєстру про відсутність майна у померлого, а будь-яких клопотань про витребування додаткових доказів на підтвердження наявності чи відсутності іншого спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , банком не заявлялось, тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне найменування позивача: акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро поштовий індекс 49094, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299).
Повне ім'я представника позивача: Хмельницький Андрій Михайлович , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Южноукраїнського
міського суду Г.А. ДАЛМАТОВА