490/934/22 10.02.2022
нп 1-кп/490/259/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/934/22
10 лютого 2022 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62021150010000336, відомості про яке внесено 20.09.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлове Херсонської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді водія 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 (півострів АДРЕСА_3 ) у військовому званні «матрос»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 407 КК України,-
ОСОБА_4 17.05.2016 року було укладено з Міністерством оборони України, в особі командира військової частини НОМЕР_2 , контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на три роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу частині) від 17.05.2016 року № 32-РC матроса ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_2 , визначено таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, шпк «матрос», ВОС - 503221.
Відповідно до наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 03.06.2016 року № 66-РС (по особовому складу) матроса
ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 100915М630.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.06.2016 року № 212 матроса ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу вказаної військової частини, знято з усіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.06.2016 року № 107 матроса ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення, визначено таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, шпк «матрос».
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.07.2016 року № 134 матроса ОСОБА_4 призначено на посаду водія 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 124037М.
Згідно положень п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 17.05.2016 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 року № 1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби матросу ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу не з'явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, матрос ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
Так, 31.03.2017 року о 08 год. 00 хв. матрос ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи військову службу на посаді водія 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог вищевказаного законодавства, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , півострів АДРЕСА_3 ), та незаконно перебував поза її межами де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що не з'явився вчасно на службу без поважних причин, до 10 години 00 хвилин 31.01.2022 року.
31.01.2022 року о 10 год. 00 хв. матрос ОСОБА_4 сам добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Миколаєві та повідомив про себе як військовослужбовця, що ухиляється від військової служби.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 провину визнав у повному обсязі та пояснив суду, що він, будучи військовослужбовцем за контрактом, 31.03.2017 року не з'явився на військову службу до військової частини НОМЕР_1 через сімейні обставини. Обвинувачений зазначив, що весь час поза межами військоої частини перебував за місцем свого мешкання у с. Мішково-Погорілове, Баштанського району, Миколаївської області. ОСОБА_4 зазначив, що щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки, а тому просив суд суворо його не карати.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_4 винуватий у його вчиненні, так як він, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його з'явлення із зізнаннями, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, має статус УБД, працює не офіційно, має на утриманні малолітнюдитину 2014 р.н., а тому приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, звільнивши останнього від реального його відбування із встановленням іспитового строку, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі п.1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
Речові докази відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 368, 370, 371, 373, 374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від реального відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1