490/4029/21 08.02.2022
нп 1-кп/490/450/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/4029/21
07 лютого 2022 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час розгляду у судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021150020000053 від 09.01.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187, ч.2 ст.189 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187, ч.2 ст.189 КК України.
В судовому засіданні прокурором було надано клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.189, ч.1 ст.187 КК України, та нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. Вважає, що на момент судового розгляду продовжують мати місце ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, зможе: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших учасників кримінального провадження; вчинити кримінальне правопорушення. Застосування до ОСОБА_3 іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченого.
Представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала та просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та оглянувши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.
Під час проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.03.2021 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.12.2021 року до 12 лютого 2022 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 стосовно наявності позитивних обставин, які характеризують ОСОБА_3 , як особу, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.
Так, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_3 і щодо яких останньому органами досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати та здійснювати тиск на потерпілих та свідків, які ще не допитувалась під час судового розгляду, оскільки обвинувачений знає місце проживання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 , який під час досудового розслідування повідомляв про здійснення на нього тиску з боку ОСОБА_3 з метою зміни показів; вчинити інше кримінальне правопорушення, так як станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке перебуває на розгляді в Новобузькому районному суді Миколаївської області, що підтверджується наявним в матеріалах справи запитом про надання дозволу на його доставку в Новобузький районний суд Миколаївської області із ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор".
Разом з тим, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працює, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, а також стан його здоров'я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров'я).
Відтак, суд, керуючись ст.ст.179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити ОСОБА_3 без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк на 60 діб, а в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.
Доводи захисника ОСОБА_7 в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для продовження тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 07 квітня 2022 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1