Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" липня 2007 р.
12 год. 40 хвил. Справа № АС-27/196-07
вх. № 6653/1-27
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача - Горелкова В.М. - головний спеціаліст (за дорученням)
відповідача - не з'явився
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків
до ТОВ АФ "Рубіжне", с. Рубіжне
про стягнення 8283,58 грн.
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ТОВ АФ «Рубіжне», с. Рубіжне Харківської області 8283,58 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2006 р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2006 році 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але позивач в своїй позовній заяві зазначає, що у звіті, наданого відповідачем, на підприємстві працював 1 інвалід. Але фактично, згідно наданого звіту до матеріалів справи, у 2006 році на підприємстві відповідача середньооблікова численність інвалідів - штатних працівників становить 2 інваліда. Позивач вказує на те, що відповідач повинен сплатити позивачеві суму 8283,58 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця. Тобто, позивач при наданні позовної заяви помилково вказав, що на підприємстві відповідача працював 1 інвалід.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Причини неявки суду не відомі, про місце та час розгляду справи був попереджений належним чином. Повістка про виклик в судове засідання, ухвала про призначення справи до розгляду та позовні матеріали були направлені поштою 17.05.2007 р. та були вручені відповідачу належним чином. Розгляд справи відкладався на іншу дату, але відповідач знову не прибув в судове засідання без поважних причин.
Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно звіту відповідача за 2006 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 р. становила 46 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону, відповідач у 2006 р. повинен був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 2 інваліда. Тобто, відповідачем виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів.
Суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми, яких просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів« затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач виконав норматив робочих місць.
Позивачем суду не надано доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.
Позивач не надав доказів, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування відповідачу. Не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштуванні, і відмови в такому працевлаштуванні.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача працювало стільки інвалідів, скільки передбачено законодавством, тому суд вважає позовні вимоги позивача неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні", ст.ст. 7, 9, 17, 79, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 17.07.2007 р. о 10-00 год.
Суддя Мамалуй О.О.