Справа № 357/1250/22
3/357/1193/22
09.02.2022 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Шовкопляс О. П. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ТДВ «Узинський цукровий комбінат», начальник цеху, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
23 січня 2022 року близько 11 години 40 хвилин, ОСОБА_1 під час телефонної розмови зі своєю дружиною ОСОБА_2 вчинив з нею сварку, в ході якої висловлювався в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим вчинив насильство психологічного характеру, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що дружина не дає йому спілкуватися з дитиною і на цьому грунті між ними постійно виникають чвари.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 дослідивши рапорт працівника поліції, заяву ОСОБА_2 , суд дійшов наступного висновку.
Диспозицією та об'єктивною стороною правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 під час телефонної розмови висловлювався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 та погрожував фізичною розправою.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинив насильство психологічного характеру.
При цьому суд, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський Суд з прав людини у справі "Кобець проти України" 14.02.2008 року зазначив, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Typeччини"(Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
При цьому відповідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, будь які сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, сукупність вказаних обставин не дає можливості судді зробити висновок про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 221, 247, 284 КУпАП, суддя
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяО. П. Шовкопляс