Справа № 296/2221/16-ц
2/296/1588/21
02 грудня 2021 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Сингаївського О.П.,
за участі секретаря судового засідання Туровської К.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк») про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору не дійсним,
До Корольовського районного суду м. Житомира 09 вересня 2016 року звернувся ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому просить: «Визнати недійсним кредитний договір від 28.01.2008 №ZRZ0GK00004218, що укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством (на даний час Закрите акціонерне товариство) комерційним банком «ПриватБанк» про надання грошових коштів у розмірі 51 000,00 доларів США на споживчі цілі для придбання квартири із строком повернення з 28.01.2008 по 27.01.2028 та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості».
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що вказаний договір не відповідає вимогам ст.203, 215 ЦК України, оскільки не містить всіх відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту та всіх додаткових витрат. Також, банком не надавався окремий додатковий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача та всіх витрат пов'язаних з ним, в тому числі з можливим збільшенням курсу іноземної валюти до гривні Крім цього, позивач посилається на те, що відповідач ввів його в оману щодо реальних матеріальних витрат пов'язаних з укладеним договору, що призвело до укладення договору під впливом помилки.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Бондарчука В.В. від 11.03.2016 було відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено судове засідання (т.1 а.с.13).
Від представника відповідача 21.04.2016 до суду надійшло заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.25-29).
У зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Бондарчука В.В. та відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 05.06.2018, 05.06.2018 після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано у провадження судді Корольовського районного суду м. Житомира Сингаївського О.П., який ухвалою від 22.06.2018 прийняв її до свого провадження та призначив судове засідання (т.1 а.с.154).
Судом за клопотанням сторони позивача тричі призначалася судова економічна (фінансово-кредитна) експертиза. Однак, у зв'язку з не оплатою експертних послуг позивачем, експертиза не була проведена.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача заперечили проти позову, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.01.2008 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством (на даний час Закрите акціонерне товариство) комерційним банком «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №ZRZ0GK00004218 про надання грошових коштів у розмірі 51 000,00 доларів США на споживчі цілі для придбання квартири із строком повернення з 28.01.2008 по 27.01.2028 та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1, 3 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно положень ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК України).
Відповідно до п.8.1 Кредитного Договору, Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки на касу в строк з 28.01.2008 по 27.01.2028 включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 51 000,00 дол. США на наступні цілі - 42 000,00 дол. США на придбання нерухомості, а також у розмірі 9 000,00 дол США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00%, від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від сум зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.8.2 даного Договору. Період сплати - з 10 по 15 число кожного місяця (т.1 а.с.6-9).
При укладенні договору кредиту, сторонами була погоджена загальна вартість кредиту, що відображено в додатку №1 «Загальна вартість кредиту», який є невід'ємною частиною договору та підписаний позивачем (т.1 а.с.30). В даному документі зазначено щомісячний платіж, графік погашення, розмір відсоткової ставки, розмір винагороди, та ін. Тобто всі нарахування та стягнення за кредитним договором віддзеркалено саме в цьому додатку.
В зв'язку з чим, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що при укладенні договору не було окремого документу про сукупну вартість кредиту та йому не було відомо коли саме та яку суму класти для погашення заборгованості.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що при укладанні Договору Банк не повідомив позичальника про валютні ризики, як на підставу визнання договору не дійсним виходячи з наступного.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.16 Постанови Пленуму №5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання недійсним кредитного договору на підставі ст.652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
В зв'язку з чим, зазначена підстава також не є окремою підставою для визнання Договору не дійсним у випадку, передбаченому ст.652 ЦК України, на яку посилається позивач у позові.
Таким чином, судом встановлено, що під час укладення оспорюваного договору сторони в порядку ст.638 ЦК України узгодили всі істотні умови даного правочину та погодилися з ними.
Зокрема, спірний кредитний договір містить мету надання кредиту, розмір процентів за користування кредитом, суму кредиту, строк, на який надається кредит, детальний розпис загальної вартості платежів за договором, можливість дострокового повернення кредиту та його умови. Уся інформація щодо істотних умов кредиту міститься в тексті підписаного сторонами договору, дана інформація є чіткою та зрозумілою.
Підписавши кредитний договір, позивач ОСОБА_1 погодився з метою його використання та встановленими умовами, в подальшому погашав кредитну заборгованість, та не звертався до банку з приводу роз'яснень положень договору чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов'язань, не заявляв жодних претензій з приводу того, що йому незрозумілі умови кредитного договору.
Доводи позивача про те, що банком була надана інформація, яка була неповною та недостатньою для укладення оспорюваного договору спростовуються викладеними матеріалами справи.
За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 11 жовтня 2006 року є недоведеними, а тому не підлягають до задоволення.
Між тим, під час розгляду справи відповідач подав заперечення у яких просив застосувати позовну давність (т.1 а.с.25-29).
Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду 09.03.2016 (т.1 а.с.1), тобто поза межами трьох річного строку позовної давності з моменту укладення Договору. В позові він зазначив, що дізнався про порушення свого права в результаті звернення відповідача у вересні 2015 року до суду з позовом про стягнення з нього усієї суми боргу достроково. В зв'язку з чим, на думку позивача, строк звернення до суду з даним позовом не минув.
Аналізуючи наведені позивачем аргументи, суд дійшов до висновку, що обставини, на які він посилається не є такими, що дають підстави для висновку про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки умови договору, на які вказує позивач існували на час його укладення, були відомі позивачу і влаштовували його, про що він розписався в договорі.
Клопотань про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем та його представником не подано.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов до висновку про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, однак оскільки судом встановлено безпідставність вимог позивача по суті, то суд відмовляє в задоволенні позову саме за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст.10, 11, 12, 81, 258, 263, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк») про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору від 28 січня 2008 року №ZRZ0GK00004218 недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом місяця з дня його проголошення.
Суддя О. П. Сингаївський
Сторони:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 01.11.2008 Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.