КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА
Справа № 488/6646/13-ц
Провадження № 4-с/488/9/22
Іменем України
20.01.2022 року м. Миколаїв Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.
за участю секретаря судового засідання - Кривопішиної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність приватного виконавця Куліченка Дмитра Олександровича,
23.12.2021 р. після скасування постановою Миколаївського апеляційного суду від 07.12.2021р. ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.10.2021 р. про закриття провадження за скаргою ОСОБА_1 , в провадження судді Чернявської Я.А. надійшли матеріали цивільної справи за скаргою представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Могильди Юлії Володимирівни на дії та бездіяльність приватного виконавця Куліченка Дмитра Олександровича. У скарзі представник скаржника - адвокат Могильда Ю.В. просила суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Куліченка Д.О. в частині незакінчення виконавчого провадження № 58611933 та невиконання п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”; зобов'язати приватного виконавця Куліченка Д.О. закінчити назване виконавче провадження та провести дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження № 58611933, в тому числі, але не виключно, скасувати арешти, накладені на майно (кошти) ОСОБА_1 , виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання судового наказу у справі № 488/6646/13. Також просив стягнути з приватного виконавця Куліченка Д.О. понесені скаржником судові витрати.
В обґрунтування скарги зазначила, що Судовим наказом Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.12.2013 у цивільній справі № 488/6646/13 з ОСОБА_1 на користь МКП "Миколаївводоканал" стягнуто борг за надання послуг з водопостачання в сумі 8127,94 грн.
На підставі вказаного виконавчого документа приватним виконавцем Куліченко Д.О. відкрито виконавче провадження № 58611933, а також внесені відомості до Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 та накладений арешт на майно (кошти) боржника.
03.04.2020 року виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ повернуто стягувачеві.
11.05.2021 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва по справі № 488/6646/13-ц був скасований судовий наказ від 17.12.2013 року у цивільній справі № 488/6646/13 про стягнення з боржника на користь МКП “Миколаївводоканал” боргу за надані послуги з водопостачання в сумі 8 127,94 грн.
13.08.2021 боржником на адресу виконавця направлено заяву про закінчення виконавчого провадження та вчинення дій, передбачених ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Однак, незважаючи на скасування рішення суду, згідно якого відбувалось виконавче провадження № 58611933, про що приватного виконавця Куліченка Д.О. повідомлено, відомості про боржника в Єдиному реєстрі боржників дотепер приватним виконавцем Куліченко Д.О. не виключені, відповідь не надходила.
Посилаючись на вказані порушення з боку приватного виконавця, скаржник звернувся в суд з даною скаргою.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Скаржник надав суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі документами, просив відмовити приватному виконавцю у задоволенні клопотання про перенесення судового засідання.
Заінтересована особа - приватний виконавець Куліченко Д.Г. в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини його неявки суду не відомі.
Представник заінтересованої особи приватного виконавця ОСОБА_2 - адвокат Сіхарулідзе Д.Г. надіслав заяву про відкладення судового засідання через зайнятість в іншому судовому процесі.
З огляду на викладене, керуючись приписами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_1 за відсутності сторін по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки неявка останніх не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали цивільної справи, скарги та на підставі наданих сторонами доказів, судом було встановлене наступне.
Положеннями статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що таким рішенням, дією або бездіяльністю порушено їх права чи свободи.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 488/6646/13-ц, 17.12.2013 р. Корабельним районним судом м. Миколаєва за заявою МКП “Миколаївводоканал” був виданий судовий наказ про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 боргу за надання послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 8127,94 грн.
Вказаний судовий наказ стягувачем МКП “Миколаївводоканал” був пред'явлений на примусове виконання до приватного виконавця Куліченка Д.О., що підтверджується копією відповідної заяви про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2019 р. (а.с. 59).
13.03.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 58611933 з примусового виконання судового наказу № 488/6646/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь МКП “Миколаївводоканал” заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, а також судових витрат на загальну суму 8127,94 грн. (а.с. 61).
Згідно з копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.04.2020 р. судовий наказ № 488/6646/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості був повернутий стягувачу МКП “Миколаївводоканал” на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з тим, що у боржника відсутні кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутнє рухоме та нерухоме майно, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 63-64).
Відповідно до ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.05.2021 р. судовий наказ № 488/6646/13-ц від 17.12.2013 року за заявою МКП "Миколаївводоканал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення був скасований.
Згідно з копією листа № 6129 від 20.08.2021 р., а також змісту заперечень від 05.10.2021 приватного виконавця Куліченка Д.О. у зв'язку з поверненням 03.04.2020 р. виконавчого документа стягувачу, у приватного виконавця відсутні законодавчі підстави для повторного завершення виконавчого провадження № 58611933 у зв'язку з скасуванням судового наказу по даній справі (а.с. 21, 53-54).
У своїх запереченнях приватний виконавець також зазначив, що після формування виконавцем будь-якого процесуального документа, передбаченого ст.ст. 37, 39 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження переводиться в стадію “Завершено” і Автоматизована система виконавчого провадження не надає можливості формувати будь-які інші документи, пов'язані з заходами примусового виконання або закінченням виконавчого провадження. Тому, намагання боржника виключити відомості про нього з Єдиного реєстру боржників не залежить від дій або бездіяльності приватного виконавця, а знаходяться виключно в площині технічного функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження та її взаємодії з Єдиними реєстром боржників.
Так, відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII) Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Частиною п'ятою статті 9 Закону № 1404-VIII передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону № 1404-VIII.
Отже, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У свою чергу, відповідно до пункту 6 Розділу Х Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження”;
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”;
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Таким чином, частиною сьомою статті 9 Закону України “Про виконавче провадження”, а також пунктом 6 Розділу Х Положення № 2432/5 визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження визначаються розділом ІV Закону № 1404-VIII. .
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Водночас згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
В цьому контексті суд зауважує, що такі форми завершення виконавчого провадження як повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження відрізняються не лише за підставами їх застосування, але й правовими наслідками.
Зокрема, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не вважається автоматично закінченим та не дає підстав для зняття арешту з майна боржника і виключення інформації щодо нього є Єдиного реєстру боржників.
Більше того, частиною п'ятою стаття 37 Закону№ 1404-VIII передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження може бути поновлене у будь-який час за ініціативою стягувача в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Натомість зовсім інші правові наслідки закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених у статті 39 Закону № 1404-VIII.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII) знімається арешт, накладений на майно боржника, а відомості про нього виключаються з Єдиного реєстру боржників. При цьому виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, прямо передбачених вказаним законом.
Судом встановлено, що виконавче провадження № 58611933 завершене приватним виконавцем шляхом повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII системою відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються, а тому у приватного виконавця Куліченка Д.О. дійсно не було правових підстав та механізму виключення відомостей про скаржника з Єдиного реєстру боржників.
З наведених норм випливає, що положення ст. 9 Закону України “Про виконавче провадження” не передбачають існування таких обставин, які склались у даній справі.
Суд погоджується з доводами виконавця, який зазначає, що з огляду на вказану постанову та враховуючи фактичне завершення виконавчого провадження у зв'язку з її прийняттям, державний виконавець позбавлений повноважень вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні та не може винести постанову про його закінчення з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Водночас, наведене зумовлює виникнення негативних наслідків для прав та інтересів скаржника, зокрема, щодо наявності інформації про нього в Єдиному реєстрі боржників.
Крім того, як вже зазначалося, в силу приписів ст. 40 Закону № 1404-VIII накладений на майно (кошти) боржника арешт знімається, а інші вжиті державним виконавцем заходи скасовуються саме у разі закінчення виконавчого провадження, зокрема з підстав скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та повернення виконавчого документа до суду, який його видав.
Таким чином, перешкодою на шляху захисту порушених прав, свобод та інтересів скаржника у спірних відносинах, з однієї сторони, є оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, а з іншої - недосконалість чинного законодавства України, яким не врегульовано проблему зняття арешту з майна боржника та виключення щодо нього інформації з Єдиного реєстру боржників в рамках виконавчого провадження, яке фактично підлягає закінченню.
Відтак суд зазначає, що виконавче провадження № 58611933 підлягає закінченню у зв'язку скасуванням судового наказу по справі № 488/6646/13-ц, тобто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.
В силу положень ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Таким чином, наведені норми закону є імперативними та прямо встановлюють обов'язок державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав скасування судового рішення або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Виходячи з аналізу вказаних вище норм та зважаючи на те, що матеріалами справи встановлено, що відомості до Єдиного реєстру боржників внесено приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 58611933 з виконання виконавчого документа - судового наказу № 488/6646/13-ц, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва 27.01.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь МКП “Миколаївводоканал” боргу в загальній сумі 8127,94 грн., а також те, що ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.05.2021 р. вказаний судовий наказ скасований, суд дійшов висновку, що після набрання законної сили вказаною ухвалою суду від 11.05.2021 р., скаржник перестав бути боржником у вказаному виконавчому провадженні у розумінні Закону України “Про виконавче провадження”, а тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
Проте, обраний скаржником спосіб захисту порушеного права шляхом визнання неправомірними бездіяльності приватного виконавця Куліченка Д.О. в частині незакінчення виконавчого провадження № 58611933 за п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, а також зобов'язання приватного виконавця вчинити дії, спрямовані на виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників не є ефективним та правомірним.
З урахуванням фактичних обставин справи, належним способом захисту прав скаржника ОСОБА_1 , враховуючи принцип верховенства права, та з метою здійснення ефективного поновлення порушених прав, беручи до уваги те, що у ситуацій, що склалась, єдиним дієвим способом захисту порушених прав та інтересів скаржника є відновлення виконавчого провадження з тією метою, щоб приватний виконавець у визначеному законом порядку міг закінчити це виконавче провадження з підстав скасування судового рішення по справі № 488/6646/13-ц, суд доходить до переконання про необхідність скасування оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Втім, решту вимог суд вважає необґрунтованими та передчасними.
Так, скаржник просить суд зобов'язати приватного виконавця вчинити певні дії, а саме належним чином закінчити виконавче провадження та виключити відомості щодо скаржника з Єдиного реєстру боржників.
Однак, як вже зазначалося, у випадку скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, приватний (державний) виконавець зобов'язаний прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження, а також виключити щодо нього інформацію з Єдиного реєстру боржників.
Вказаний обов'язок виконавця безпосередньо закріплений у ч. 7 ст. 9, ч. 2 ст. 39, ч. 1, 2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” та виникне у виконавця лише після відновлення виконавчого провадження у зв'язку з скасуванням судом постанови від 03.04.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відтак, скаржник помилково просить суд зобов'язати вчинити приватного виконавця ті дії, які він зобов'язаний вчинити в силу приписів закону.
До того ж, вимоги в цій частині заявлені передчасно, оскільки: по-перше, виконавче провадження на сьогодні вважається завершеним і може бути відновлене лише на виконання рішення суду у цій справі; по-друге, відсутній факт протиправної бездіяльності приватного виконавця щодо вчинення таких дій, оскільки ці дії могли бути вчинені лише в рамках діючого виконавчого провадження.
Що стосується вимог скаржника про стягнення з приватного виконавця Куліченка Д.О. понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Враховуючи обставини справи, а також те, що в даному випадку відсутнє порушення з боку приватного виконавця Куліченка Д.О. під час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а наявна лише прогалина у законодавстві за якої виконавець позбавлений можливості формувати будь-які інші документи, пов'язані з заходами примусового виконання або закінчення виконавчого провадження після його завершення, суд вважає за необхідне покласти понесені скаржником судові витрати за останнім.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 257, 353, 354, 355, 447 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність приватного виконавця Куліченка Дмитра Олександровича - задовольнити частково.
Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 58611933 від 03.04.2020.
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.
Суддя: Я. А. Чернявська