Іменем України
25 січня 2022 року
м. Харків
справа № 613/447/19
провадження № 22-ц/818/216/22
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи - Богодухівська районна державна адміністрація, Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , треті особи: Богодухівська районна державна адміністрація, Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство» про звільнення земельної ділянки за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 року, постановлене під головуванням судді Шалімова Д.В., в залі суду в місті Богодухові Богодухівського району Харківської області (повний текст судового рішення складено 25 лютого 2021 року), -
У квітні 2019 року заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Богодухівська районна державна адміністрація, Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство» про звільнення земельної ділянки.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, загальною площею 2,9945 га, кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, яка розташована за межами населених пунктів території Сазоно - Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, привівши її у попередній стан, шляхом знесення тимчасових споруд (будівель, будинків, альтанок, паркану, пірсів тощо), які розташовані на земельній ділянці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 1 921 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, щоу порушення вимог ст. 128, 223 ЦПК України, справа за вказаним позовом розглянута без участі відповідача та його представника. Крім того, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що позовну заяву підписано заступником керівника Дергачівської місцевої прокуратури, проте доказів того, що на момент подачі позову був відсутній сам керівник Дергачівської місцевої прокуратури або його перший заступник, - позивачем суду не надано. Тому наявні підстави для залишення позову без розгляду згідно п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Також позивачем не надано доказів наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою водного фонду без відповідного дозволу, Харківська обласна державна адміністрація не уклала з ним додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду, тому останній зобов'язаний звільнити спірну земельну ділянку привівши її у попередній стан, шляхом знесення тимчасових споруд, які розташовані на цій ділянці.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації №669 від 15 серпня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під ставком з прибережною захисною смугою ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб на території Сазонобаланівської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею 2,9945 га. Вирішено також надати ОСОБА_1 на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку з водоймою для рибогосподарських потреб загальною площею 2,9945 га. Зазначено, що ОСОБА_1 слід приступити до використання земельної ділянки з водоймою після укладення договору оренди та його державної реєстрації відповідно до чинного законодавства (а.с. 10 т.1).
17 жовтня 2006 року між Богодухівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду за умовами якого орендодавець передав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться на території Сазонобаланівської сільської ради , земельна ділянка передана в оренду з метою риборозведення (а.с.11-13 т.1).
Згідно акту прийому - передачі земельної ділянки від 18 жовтня 2006 року, Богодухівська РДА в особі заступника голови Юрченка О.В. передала земельну ділянку для рибогосподарських потреб у розмірі 2,9945 га, а ОСОБА_1 прийняв її в оренду (а.с. 14 т.1).
Договором оренди від 17 жовтня 2006 року сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка з земель водного фонду, на якій розташована гідротехнічна споруда. Земельна ділянка загальною площею - 2,9945 га, в тому числі: під водою - 2,1000 га, під пасовищами - 0,1959 га, під господарчими шляхами та прогонами - 0,0253 га, під чагарниками - 0,0916 га, під гідротехнічною спорудою - 0,1572 га, під болотом - 0,0368 га, під пісками - 0,3877 га.
Відповідно до п. 3.1 Договору, договір укладається строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. Якщо жодна сторона у 3-х місячний термін до закінчення даного Договору не заявить про намір його розірвати даний договір автоматично пролонгується на термін 10 років.
Згідно п. 4.3 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Відповідно до п. 7.2. Договору, підставою припинення договору є: закінчення строку дії договору; придбання земельної ділянки у власність; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або орендодавця ( у разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві); примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи - Орендар.
Згідно п. 7.3 Договору, підставою для розірвання договору є: взаємна згода сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін у випадку не виконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; несплата орендної плати протягом терміну встановленого діючим законодавством.
Даний Договір зареєстрований у Богодухівському районному відділі державної реєстрації прав на нерухоме майно ХРФ ДП « ЦДЗК» за №040668600003 - 18 жовтня 2006 року (зворотній бік а.с. 13 т.1).
Сторони не заперечують, що 18 жовтня 2016 року строк дії договору оренди сплинув.
Матеріали справи не містять доказів поновлення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 2,9945 га від 17.10.2006 року, кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, який зареєстрований за №040668600003 від 18.10.2006 року.
При цьому відповідач не повернув земельну ділянку після закінчення терміну дії договору оренди та продовжує використовувати її для власних потреб.
Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної адміністрації, третя особа: Державне підприємство « Жовтневе лісове господарство» , про визнання неправомірною бездіяльність, визнання договору поновленим та спонукання до дій, позов ОСОБА_1 було задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації відносно розгляду звернення ОСОБА_1 , зобов'язано Харківську обласну державну адміністрацію розглянути звернення ОСОБА_1 щодо поновлення на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки водного фонду від 17 жовтня 2006 року земельної ділянки площею 2,9945 га, кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, зареєстрований за №040668600003 від 18 жовтня 2006 року у встановлений законодавством строк, в іншій частині позову - відмовлено (а.с.35-36 т.1). Зазначено, що вимога визнати договір оренди земельної ділянки водного фонду, площею 2,9945 га, від 17.10.2016 року, кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, зареєстрований за №040668600003 від 18.10.2006 року таким, що поновлений на той самий строк та тих самих умовах, є передчасною. Зобов'язання суб'єкта владних повноважень до укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки не входить до повноважень суду та суперечить чинному законодавству. Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 2,9945 га, від 17 жовтня 2006 року, кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, зареєстрований за №040668600003 від 18 жовтня 2006 року, це виключна компетенція Харківської ОДА.
Вказана постанова Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2017 року залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року.
Крім того з матеріалів справи убачається, що листом Богодухівської РДА №01-33/680 від 21.02.2019 року повідомлено Дергачівську місцеву прокуратуру Харківської області про те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 11 листопада 2015 року визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Богодухівської РДА від 15 серпня 2006 року №69 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під ставком з прибережною захисною смугою ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб на території Сазоно - Баланівської сільської ради за межами населеного пункту», яку судом апеляційної інстанції було залишено без змін. Отже, договір оренди земельної ділянки водного фонду від 18 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Богодухівською РДА, є нечинним (а.с.61-68 т.1).
У вищевказаному листі від 21.02.2019 року також зазначено, що земельну ділянку під водним об'єктом площею 2,9945 га ОСОБА_1 у відання держави із користування не повертав. З 01 липня 2013 року повноваження районних державних адміністрацій щодо розпорядження водними об'єктами та земельними ділянками під ними, перейшли до обладміністрацій. Інформація Харківської обласної державної адміністрації щодо укладення договору оренди ( додаткової угоди) ОСОБА_1 до районної ради, не надходила (а.с. 37 т.1).
Таким чином рішення щодо поновлення ОСОБА_1 терміну дії договору оренди земельної ділянки, загальною площею 2,9945 га від 17 жовтня 2006 року, а також рішення про укладення нового договору оренди даної землі Харківською обласною державною адміністрацією не приймались, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17 жовтня 2006 року, а також новий договір оренди цієї землі не укладались.
Як на підставу позовних вимог, заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, посилався на те, що ОСОБА_1 , усупереч вимогам законодавства та умовам договору, у зв'язку з припиненням ще 18 жовтня 2016 року дії договору оренди, до цього часу не повернув у віддання держави земельну ділянку загальною площею 2,9945 га (6320887500:01:001:0354) та продовжує її використовувати для власних потреб (підприємницької діяльності). Працівниками ДП «Жовтневе лісове господарство» 06 лютого 2019 року обстежено земельні ділянки, а саме: квартал 9 виділи 10, 11 та квартал 11 виділи 12, 13 Мерчанського лісництва, які перебувають у постійному користуванні ДП «Жовтневе лісове господарство» та в межах яких частково розташована земельна ділянка площею 2,9945 га (6320887500:01:001:0354), що була у користуванні ОСОБА_1 за договором оренди від 17 жовтня 2006 року. Так, відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП «Жовтневе лісове господарство» в межах вид. 10, 11 кв. 9 та вид. 12, 13 кв. 11 Мерчанського лісництва ДП «Жовтневе лісове господарство» розташований водний об'єкт (ставок, болото та біополяна). Даний ставок з прилеглою територією використовується ОСОБА_1 шляхом розміщення на ній тимчасових споруд (господарські будівлі, вбиральні, альтанки, кладки для ловлі риби тощо), а також дана територія огороджена парканом з воротами та охороняється, у зв'язку з чим прохід на територію обмежений. Обстеженням встановлено, що частина вищевказаних споруд розташовані в межах земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні ДП «Жовтневе лісове господарство», що є порушенням вимог ст. 105 Лісового кодексу України. Таким чином, ОСОБА_1 самовільно, тобто без правовстановлюючих документів, використовує земельну ділянку, загальною площею 2,9945 га (6320887500:01:001:0354). Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, також вказує, що ні Богодухівською РДА, ні Харківською ОДА, яка з 2013 року являється розпорядником земель водного фонду, відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, рішення про поновлення ОСОБА_1 терміну дії договору оренди земельної ділянки, загальною площею 2,9945 га від 17 жовтня 2006 року, а також рішення про укладення нового договору оренди даної землі не приймались, додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17 жовтня 2006 року, а також новий договір оренди цієї землі не укладались. Таким чином ОСОБА_1 використовує вищевказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів, а тому зобов'язаний її звільнити. У зв'язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку загальною площею 2,9945 га, кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, яка розташована за межами населених пунктів на території Сазоно - Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, привівши її у попередній стан, шляхом знесення тимчасових споруд ( будівель, будинків, альтанок, паркану, пірсів тощо), які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.
Згідно з ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти.
Відповідно до ст.4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, в тому числі морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами.
Згідно з ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать, в тому числі поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.
Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, а ч. 4 цієї статті встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись в комунальну та приватну власність, належать зокрема, землі оборони.
Згідно з ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Згідно з ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Матеріали справи свідчать про те, що розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації №669 від 15 серпня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під ставком з прибережною захисною смугою ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб на території Сазонобаланівської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею 2,9945 га. Вирішено також надати ОСОБА_1 на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку з водоймою для рибогосподарських потреб загальною площею 2,9945 га. Зазначено, що ОСОБА_1 слід приступити до використання земельної ділянки з водоймою після укладення договору оренди та його державної реєстрації відповідно до чинного законодавства (а.с. 10 т.1).
17 жовтня 2006 року між Богодухівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду за умовами якого орендодавець передав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки водного фонду строком на 10 років, яка знаходиться на території Сазонобаланівської сільської ради, земельна ділянка передана в оренду з метою риборозведення (а.с.11-13 т.1).
Договором оренди від 17 жовтня 2006 року сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка з земель водного фонду, на якій розташована гідротехнічна споруда. Земельна ділянка загальною площею - 2,9945 га, в тому числі: під водою - 2,1000 га, під пасовищами - 0,1959 га, під господарчими шляхами та прогонами - 0,0253 га, під чагарниками - 0,0916 га, під гідротехнічною спорудою - 0,1572 га, під болотом - 0,0368 га, під пісками - 0,3877 га.
Вказаний Договір зареєстрований у Богодухівському районному відділі державної реєстрації прав на нерухоме майно ХРФ ДП « ЦДЗК» за №040668600003 - 18 жовтня 2006 року (зворотній бік а.с. 13 т.1).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, земельна ділянка кадастровий номер 6320887500:01:001:0354 площею 2,9945 га, цільове призначення для рибогосподарських потреб, що знаходиться за адресою: Харківська область Богодухівський район сільська рада Сазоно - Баланівська, власник: Харківська обласна державна адміністрація. Підстави виникнення іншого речового права: договір оренди земельної ділянки водного фонду б/н виданий 17.10.2006, видавник: ОСОБА_1 , Богодухівська районна державна адміністрація, строк дії 18.10.2016, з правом пролонгації (а.с. 55-56 т.1).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, місцерозташування: Харківська область Богодухівський район Сазонобаланівська сільська рада, цільове призначення : для рибогосподарських потреб, форма власності: державна, площа 2,9945 га. Дата державної реєстрації земельної ділянки 18.10.2006. Власник Харківська обласна державна адміністрація. Орендар ОСОБА_1 . Строк дії речового право 18 жовтня 2016 року (а.с. 59 т.1).
Сторони не заперечують, що 18 жовтня 2016 року строк дії договору оренди сплинув.
Матеріали справи не містять доказів поновлення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 2,9945 га від 17.10.2006 року, кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, який зареєстрований за №040668600003 від 18.10.2006 року.
Крім того рішенням Господарського суду Харківської області від 11 листопада 2015 року у справі за позовом прокурора Богодухівського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Харківської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство», та Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, до ОСОБА_1 та Богодухівської районної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування розпорядження, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації № 669 від 15.08.2006 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під ставком з прибережною захисною смугою гр. ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб на території Сазонобаланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населеного пункту». Постановою Харківського апеляційного господарського суду вищевказане рішення залишив без змін.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд виходив з того, що право на здійснення спеціального водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається Верховною радою Автономної Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською місцевими радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Натомість, в порушення зазначених правових норм, дозвіл на здійснення спеціального водовикористання (для рибогосподарських потреб) ОСОБА_1 отримано не було. Головою Богодухівської районної державної адміністрації при винесенні розпорядження від 15.08.2006 за № 669 перевищені межі компетенції щодо розпорядження землями державної власності та фактично передана в оренду земельна ділянка, розпоряджатися якою станом на момент прийняття рішення мала право виключно Харківська обласна державна адміністрація на підставі ст. 122 Земельного кодексу України. Крім того, частиною 7 ст.51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Проте, під час винесення спірного розпорядження, першим та другим відповідачем було порушено вимоги ст.51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: порушено порядок передачі водного об'єкта в оренду без погодження з державним органом водного господарства. Окрім цього, в ході розроблення землевпорядної документації та передачі земельних ділянок водного фонду не було проведено обов'язкову державну експертизу землевпорядної документації.
Договір оренди земельної ділянки водного фонду від 17 жовтня 2006 року було укладено з Богодухівською районною державною адміністрацією. Проте станом на 18 жовтня 2016 року спірна земельна ділянка належала державі в особі Харківської обласної державної адміністрації.
Харківська обласна державна адміністрація не уклала додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 2,9945 га, від 17 жовтня 2006 року, кадастровий номер 6320887500:01:001:0354, зареєстрований за №040668600003 від 18.10.2006 року з ОСОБА_1 , тому останній не повернув її після закінчення терміну дії договору та продовжує використовувати її.
За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із пунктами «б», «д» частини 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.05.2018 у справі № 915/101/15).
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання відповідача на те, що у порушення вимог ст. 128, 223 ЦПК України, справа за вказаним позовом розглянута без участі відповідача та його представника, не приймаються до уваги, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Встановлено, що справа за вищевказаним позовом перебуває в провадженні суду з квітня 2019 року. Судові засідання проводилися у присутності відповідача та його представника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивачем не надано доказів наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах, -спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та вимогами закону.
Згідно ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У випадку реалізації конституційної функції, право подання процесуальних документів визначено ст. 24 Закону України «Про прокуратуру».
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних (місцевих) прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Таким чином перші заступники та заступники керівників окружних (місцевих) прокуратур уповноважені підписувати позовні заяви, що подаються у порядку представництва інтересів держави.
Вказане також узгоджується із пунктом 6.1. наказу Генеральної прокуратури України від 21.09.2018 року № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» (в редакції, чинної на момент подачі позову), за умовами якого позови (заяви) надсилаються до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.
Зазначений наказ втратив чинність на підставі Наказу Офісу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 року «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень», пунктом 6.2. якого також передбачено право заступників керівників окружних (місцевих) прокуратур підписувати позовні заяви, що подаються у порядку представництва інтересів держави.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду про застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (щодо застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»), колегія суддів не приймає, оскільки встановлено, що заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави; тому позивачем дотримано встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 16 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 02.02.2022 року