Провадження № 22-ц/803/1262/22 Справа № 211/4937/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 лютого 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 211/4937/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, -
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова Компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 13.05.2019 року о 10-25 год. на перехресті пр. Миру та вул. Кобилянського в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустила порушення п. 8.7.3 е ПДР України, проїхала регульоване перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого сталося зіткнення з належним позивачу автомобілем марки БАЗ 22154 СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Звітом № 214134 про оцінку вартості (розміру) шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, складеного 25.06.2019 року встановлено, що сума матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки БАЗ 22154 СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 26 492,03 грн., одночасно до якого додано ремонтну калькуляцію, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту складає 63 086,83 грн. з ПДВ.
Постановою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу дніпропетровської області від 05 червня 2019 року винним у скоєнні ДТП, що сталася 13.05.2019 року, визнано ОСОБА_2 .
Згідно зі страховим актом № UA2019051300020/L01/01 від 22 липня 2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 21 551,91 грн. Розрахунок страхового відшкодування зроблено на підставі Звіту № 214134 від 25 червня 2019 року, згідно з якою вартість відновлювального ремонту склала 63 086, 83 грн., а вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 70 %) 23 551,91 грн.
Позивач вважає, що відповідач має відшкодувати завдану шкоду у розмірі 41 534,92 грн. виходячи з розрахунку: 63 086, 83 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 21 551,91 грн. (страхове відшкодування, сплачене ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»). Крім того, позивачу було завдано також моральної шкоди, оскільки він, як власник автомобіля, пережив стрес внаслідок ДТП, дуже нервував, певний час не міг спокійно спати. Так, внаслідок ДТП тотально було пошкоджено належний позивачеві автомобіль, через що він не має можливості користуватись належним йому майном. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 8 500 грн.
На підставі наведеного вище, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 41 534,92 грн., моральну шкоду у розмірі 8 500 грн., витрати, пов'язані із складанням звіту про оцінку вартості (розміру) збитку у розмірі 1 000 грн. та судовий збір у розмірі 1768,40 грн.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 38 594 грн., 80 коп., моральну шкоду у розмірі 8 500 грн. та судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп., всього стягнуто 47 863 грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що між відповідачем та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було укладено страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн., отже відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення даної грошової суми саме з неї задоволенню не підлягають, що відповідає висновкам, викладеним в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц.
Крім того, судом не враховано, що позивачем по справі не надано належних доказів проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля на суму 41 534,92 грн. та не враховано пояснення позивача, надані в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що ремонт пошкодженого автомобіля він здійснив сам, тобто не ніс витрат на вартість робіт по відновлювальному ремонту, при цьому для ремонту автомобіля позивач придбав радіатор за 14600 грн., дві полуосі за 760 грн. та метал за 5 400 грн.. що свідчить про те, що виплачена страховою компанією сума страхового відшкодування повністю покрила витрати позивача на ремонт пошкодженого автомобіля.
Крім того апелянт зауважує, що позивачем не надано жодного підтверджуючого факту завдання позивачу моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки БАЗ 22154 СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.11).
13.05.2019 року о 10-25 год. на перехресті пр. Миру та вул. Кобилянського в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустила порушення п. 8.7.3 е ПДР України, проїхала регульоване перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого сталося зіткнення з належним позивачу автомобілем марки БАЗ 22154 СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (а.с.63)
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Звітом № 214134 про оцінку вартості (розміру) шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, складеного 25.06.2019 року встановлено, що сума матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки БАЗ 22154 СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 26 492,03 грн., одночасно до якого додано ремонтну калькуляцію, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту складає 63 086,83 грн. з ПДВ (а.с.16-44).
Постановою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу дніпропетровської області від 05 червня 2019 року винним у скоєнні ДТП, що сталася 13.05.2019 року, визнано ОСОБА_2 (а.с.12-15)
Згідно зі страховим актом № UA2019051300020/L01/01 від 22 липня 2019 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 21 551,91 грн. Розрахунок страхового відшкодування зроблено на підставі Звіту № 214134 від 25 червня 2019 року, згідно з якою вартість відновлювального ремонту склала 63 086, 83 грн., а вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 70 %) 23 551,91 грн. (а.с.105-109).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач просив стягнути з відповідача 41 534,92 грн. збитків, завданих внаслідок ДТП виходячи з розрахунку: 63 086,83 грн. (звіт № 214134 про оцінку вартості (розміру) шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, складеного 25.06.2019 року) - 21 551,91 грн. (страхове відшкодування, сплачене ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») та моральну шкоду, яку позивач оцінив у 8 500 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 38 594,80 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП та 8 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року та Цивільним кодексом України.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.
За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється у суді апеляційної інстанції, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортних засобів власника транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 13.05.2019 року була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
Позивачеві ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплачено страхове відшкодування у розмірі 21 551,91 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк», а тому позивач право на відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування за рахунок винної особи, тобто відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження 14-176цс18, зроблено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що з особи, винної у ДТП підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, Звітом № 214134 про оцінку вартості (розміру) шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, складеного 25.06.2019 року встановлено, що сума матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля марки БАЗ 22154 СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 26 492,03 грн., одночасно до якого додано ремонтну калькуляцію, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту складає 63 086,83 грн., з яких 8 851,35 грн. - вартість ремонтно - відновлювальних робіт, 1 957,19 грн. - вартість необхідних для ремонту матеріалів, 52 278,29 грн. - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту. Вартість відновлювального ремонту менше ринкової вартості автомобіля на момент пошкодження. При цьому визначаючи вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки БАЗ 22154СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 26492,03 грн. оцінювач застосував коефіцієнт 0,7 фізичного зносу складових, що підлягають заміні (а.с.16-44).
Тобто, розмір реальних збитків, завданих власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 63 086,83 грн., тоді як страховиком відшкодовано завдані збитки з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а тому на винну особу має бути покладено обов'язок зі сплати різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, не зважаючи на те, що виплачене страхове вішкодування менше за розмір страхового ліміту.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обов'язку з відшкодування позивачу матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у загальному розмірі 3 4,80 грн., виходячи з наступного розрахунку: 63 086,83 грн. (вартість відновлювального ремонту, встановлена Звітом № 214134 про оцінку вартості (розміру) шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, складеного 25.06.2019 року) - 21 551,91 грн. (страхове відшкодування, сплачене ПрАТ СК «ПЗУ Україна») - 2 940,12 грн. ПДВ.
При цьому не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 38 594,80 грн. доводи апеляційної скарги про те, що між відповідачем та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було укладено страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн., отже відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення даної грошової суми саме з неї задоволенню не підлягають, оскільки розмір реальних збитків, завданих власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, становить саме 63 086,83 грн., тоді як страховиком відшкодовано завдані збитки з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а тому на винну особу покладено обов'язок зі сплати різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, не зважаючи на те, що виплачене страхове відшкодування менше за розмір страхового ліміту.
При цьому посилання апелянта на висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки, відповідно до висновків, викладених у приведених відповідачем Постановах Великої Палати Верховного Суду зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
При цьому, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
В даному випадку з відповідача на користь позивача судом першої інстанції стягнуто саме різницю між фактичним розміром завданих позивачу збитків, тобто фактичних втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, і сумою страхового відшкодування, яка є фактичним розміром завданої шкоди.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у Постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, провадження № 61-1156св 18, Постанові від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, провадження № 61-20762св18, Постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, провадження № 61-11244св19, Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, провадження № 61-30908св18, Постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, провадження № 61-14827св19, Постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, провадження № 61-12032св19, та Постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, провадження № 61-10773св20.
Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем по справі не надано належних доказів проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля на суму 41 534,92 грн. та не враховано пояснення позивача, надані в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що ремонт пошкодженого автомобіля він здійснив сам, тобто не ніс витрат на вартість робіт по відновлювальному ремонту, при цьому для ремонту автомобіля позивач придбав радіатор за 14600 грн., дві полуосі за 760 грн. та метал за 5 400 грн.. що свідчить про те, що виплачена страховою компанією сума страхового відшкодування повністю покрила витрати позивача на ремонт пошкодженого автомобіля, оскільки в даному випадку саме 63 086,83 грн. є реальними збитками, завданими власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, що підтверджується Звітом № 214134 про оцінку вартості (розміру) шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, складеного 25.06.2019 року та калькуляцією вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (а.с.16-31). При цьому той факт, що позивач по справі самостійно купував деталі на пошкоджений автомобіль та встановлював вказані деталі не свідчить про повне відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що завдана діями відповідача ОСОБА_2 , як особою, що визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженні автомобіля позивача, оскільки згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Так, частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Колегія суддів вважає доведеним, що в результаті пошкодження належного позивачу автомобіля він зазнав душевних страждань, тобто йому було заподіяно моральної шкоди, тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції правильно визначив, що позивач має право на відшкодування йому відповідачем ОСОБА_2 в розмірі 8 500 грн.
При цьому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодного підтверджуючого факту завдання позивачу моральної шкоди, оскільки вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтовані тим, що позивач, як власник автомобіля, пережив тяжкий стрес, нервував через ДТП, мав стани тривоги у зв'язку з чим змінився звичний спосіб життя позивача.
При цьому судом першої інстанції при визначенні розміру морального відшкодування враховано характер і обсяг заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди, а також поведінка відповідача, яка будучи визнаною винним у ДТП, не намагалась до цього часу добровільно відшкодувати спричинену нею шкоду, а пошкодження автомобіля дійсно негативно вплинули на спосіб життя позивача ОСОБА_1 що викликало його моральні страждання.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційних скарг не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційних скарг відсутні.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 08 лютого 2022 року.
Головуючий:
Судді: