Провадження № 22-ц/803/2426/22 Справа № 212/6862/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
08 лютого 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/6862/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Погорілецька Ангеліна Володимирівна, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року, яке ухвалене суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року,-
У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - АТ «Кривбасзалізрудком»), про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах.
Висновком МСЕК від 08.06.2021 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (20% - вібраційна хвороба, 30% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) з 31 травня 2021 року до 01 червня 2022 року, з наступним переоглядом 01 травня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи.
Позивач вважає причиною отриманих професійних захворювань тривалу роботу у відповідача в шкідливих умовах праці, тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 390 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат " про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я - задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судовій збір в розмірі 1500 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Погорілецька А.В., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Також, просить врахувати, що внаслідок отриманих хронічних захворювань та значної втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя. Судом першої інстанції не повністю враховано, що внаслідок хронічних захворювань, він позбавлений можливості повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, фінансово допомагати своїй родині, він систематично відчуває біль у суглобах та спині, судоми у м'язах рук і ніг.
При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. В зазначеній постанові, вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України, критеріїв, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.
Посилається на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності.
У відзиві АТ «Кривбасзалізрудком» на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Погорілецька Ангеліна Володимирівна, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» Штефан Т.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з 06.07.1999 року по 05.04.2001 року - підземним гірником дільниці №11 шахти «Родіна»; з 05.04.2001 року по 02.06.2008 року - підземним прохідником дільниці №11, шахти «Родіна»; з 02.06.2008 року по 29.09.2020 року - підземним прохідником дільниці №12 на шахті «Родіна» ПАТ "Кривбасзалізрудком", правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком», в шкідливих умовах праці.
29.09.2020 року позивач звільнений за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст.38 КЗпП України (а.с. 11).
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 23.03.2021 № 617 ОСОБА_1 були встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим перарітрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого - другого ступеня.( а.с.20-21).
Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 квітня 2021 року, хронічні захворювання у позивача виникли за таких обставин: працюючи підземним прохідником на шахті «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» у період з 05.04.2001 року по 29.09.2020 року ОСОБА_1 в підземних умовах виконував комплекс прохідницьких робіт з проходки гірничих виробок різної конфігурації за допомогою прохідницького обладнання, а саме: буріння шрупів ручними перфораторами, агрегатами та комплексами; проходка висхідних виробок ручним способом; прибирання та навантаження гірничої маси.
В підземних умовах праці не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причини технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням.
Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мали місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, позивач підпадав під вплив параметрів аерозолів фіброгенної дії та локальної вібрації, що перевищували нормативні.( а.с.12-14).
Відповідно до п. 18 вищевказаного Акту, причинами виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 є важкість праці: маса вантажу, що підіймається постійно та переміщується вручну, перевищувала на 10 кг. і складала 40 кг. при допустимій до 30 кг.; періодичне перебування у робочій позі стоячи 80,6% при допустимому до 60 % згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та незабезпеченості факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 р.; вібрація локальна: Еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 2 дБ перевищував юпустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 114дБ при ГДР-112дБ; пил переважно фіброгенної дії: Концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,95 рази і складала 3,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 ( а.с.12-14).
Згідно пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.04.2021 року, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 19 років 05 місяців в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативні акти, встановити неможливо(а.с.14).
Висновком МСЕК від 08.06.2021 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (20% - вібраційна хвороба, 30% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ) з 31 травня 2021 року до 01 червня 2022 року, з наступним переоглядом 01 травня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи.
Спір виник з приводу відшкодування роботодавцем моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок отримання ним на виробництві професійних захворювань.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 150 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, стажу роботи позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідності проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану, та відсотку втрати ним професійної працездатності, оскільки саме цей розмір є розумним, виваженим і справедливим у ситуації позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 квітня 2021 року, причиною виникнення професійних захворюваньпозивача є важкість праці, вібрація локальна та пил переважно фіброгенної дії.
Отже, відповідач - ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком»,яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, роботу позивача на підприємстві, правонаступником якого є відповідач, в умовах впливу шкідливих факторів (19 років, 05 місяців) відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 65% та визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Посилання позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65% та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (150 000,00 грн.) не є заниженим та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Погорілецька Ангеліна Володимирівна, - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 08 лютого 2022 року.
Головуючий:
Судді: