Справа № 727/612/22
Провадження № 3/727/536/22
01.02.2022 року, суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Танасійчук Н.М., за участю прокурора Корчинського А.М., захисника Попової-Завгородньої С.Г., Микитюк М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Чернівецького управління Департаменту внутрішньої безпеки національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу в АДРЕСА_1 -
Із протоколу про адміністративне правопорушення №1 від 25.01.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді поліцейського ізолятора тимчасового тримання № 1 (м. Чернівці) ГУНП в Чернівецькій області, відповідно до п.п. «3» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на яку поширюється дія зазначеного Закону, несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (після звільнення), а саме: за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року.
Зазначено, що відповідно до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 26.03.2018 року № 50 о/с, ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію, призначено на посаду поліцейського відділення № 3 взводу конвойної служби ізолятора тимчасового тримання № 1 (м. Чернівці) ГУНП в Чернівецькій області та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції».
13.05.2019 року ОСОБА_1 написала рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням. Того ж дня ОСОБА_1 було ознайомлено із зобов'язанням поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб'єктами декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при звільненні зі служби, а саме про те, що згідно з абзацом першим частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські, які припиняють діяльність в органах та підрозділах поліції, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями. Припинення діяльності відповідно до пункту 2 Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларації відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженого Рішенням НАЗК від 06.09.2016 № 19, є день видачі суб'єкту декларування трудової книжки, із зазначенням підстав такого припинення.
Наказом ГУНП України в Чернівецькій області від 16.05.2019 № 66 о/с, капрала поліції ОСОБА_1 , поліцейського ізолятора тимчасового тримання № 1 (м. Чернівці) ГУНП в Чернівецькій області звільнено зі служби в поліції з 20.05.2019, відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Під час звільнення, ОСОБА_1 було під розписку доведено вимоги пункту 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» стосовно подання декларації за період не охоплений раніше поданими деклараціями, шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Зазначено, що ОСОБА_1 , будучи поліцейським, після звільнення 20.05.2019 зі служби в поліції з посади поліцейського ізолятора тимчасового тримання № 1 (м. Чернівці) ГУНП в Чернівецькій області, зобов'язана була подати декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (після звільнення), не пізніше 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність, тобто не пізніше 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2020 року, а після прийняття змін до Закону - не пізніше 00 годин 00 хвилин 01 червня 2020 року.
Однак, ОСОБА_1 тільки 05.06.2020 року подала декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (після звільнення), а саме: за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи, згідно з підпунктом «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, суб'єктом на якого поширюється дія цього Закону та згідно з абзацом 14 частини 1 статті 1 цього ж Закону, суб'єктом декларування, отримавши трудову книжку та остаточний розрахунок, що є фактичною датою звільнення (припинення діяльності), діючи умисно, несвоєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення), за минулий 2019 рік, замість своєчасно - не пізніше 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, а після прийняття змін до Закону - не пізніше 00 годин 00 хвилин 01 червня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність, тобто не пізніше 00 годин 00 хвилин 01 червня 2020 року, подала таку декларацію несвоєчасно, умисно без поважних на те причин, лише 05.06.2020 року, чим порушила вимоги абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII та підпункту 3 пункту 5 розділу II рішення Національного агентство з питань запобігання корупції № З від 10.06.2016 (із змінами та доповненнями), тим самим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за яке передбачена відповідальність частиною 1 статті 1726КУпАП.
Прокурор у судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП. Так, вказував на те, що ОСОБА_1 була обізнана з законодавством щодо необхідності подання декларації до 01.06.2020 року, у зв'язку з чим вважає доведеним факт вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Окрім того, зазначив, що ОСОБА_1 мала можливість подати декларацію, починаючи 01.01.2021 року.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнала. Пояснила суду, що умислу на неподання декларації у визначений Законом строк у неї не було. 22.05.2020 року вона захворіла та до 04.06.2020 року перебувала на амбулаторному лікуванні, була у важкому стані та саме у зв'язку з цією обставиною не могла подати декларацію. Зазначену обставину не могла передбачити та вважала, що встигне подати декларацію до 01.06.2020 року. 05.06.2020 року вона одужала і відразу подала декларацію.
Захисник Попова - Завгородня С. Г. у судовому засіданні заперечувала проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зазначивши, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП є умисна форма вини. Однак, ОСОБА_1 не мала умислу на ухилення від подачі декларації. Вона захворіла на двохсторонню пневмонію та не змогла подати декларацію з поважних причин. З цих причин вважає, що її винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП не була доведена, а тому просила провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він є оперативним працівником Чернівецького управління департаменту внутрішньої безпеки НПУ та саме він відбирав пояснення у ОСОБА_1 . Пояснення у друкованому вигляді, тому що ОСОБА_1 погодилася на такий формат їх надання, тобто, що він з її слів друкував пояснення, а вона прочитавши їх підписала. Пояснення він надавав ОСОБА_1 перечитати та після цього вона їх підписала, не висловлюючи незгоди чи зауважень. Про те, що у ОСОБА_1 були поважні причини ( хвороба), в зв'язку з якими вона не подала декларацію вчасно, вона не повідомляла. Про зазначені обставини дізнався в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника та прокурора, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до положень ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта, тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст. 254-256 КУпАП.
Відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, поліцейські є суб'єктами на яких поширюється дія Закону.
Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 1 Закону, суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті З цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону, особи зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України та законів України та інших нормативно- правових актів, що регулюють діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Згідно п. п. 3 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 № З, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089, суб'єкт декларування який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
17.03.2020 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19)», яким Розділ XIII Закону доповнено пунктом 2 і та продовжено термін подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб'єкти декларування подають до 1 червня.
Частиною першою ст.172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У листі ВССУ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 роз'яснено, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: 1) об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо;
2) предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;
3) суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також, на умисну форму вини і на наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010).
Аналізуючи наведені вище норми Закону та роз'яснення ВССУ, суд приходить до наступних висновків:
Як було встановлено судом, наказом від 26.03.2018 № 50 о/с року ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію, призначено на посаду поліцейського відділення № 3 взводу конвойної служби ізолятора тимчасового тримання № 1 (м. Чернівці) ГУНП в Чернівецькій області та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції».
21.03.2018 ОСОБА_1 ознайомлено із зобов'язанням при оформленні на службу в поліцію, про спеціальні обмеження, передбачені законодавством України. Крім того, 21.03.2018 ОСОБА_1 ознайомлено із зобов'язаннями поліцейських, державних службовців та працівників поліції, які є суб'єктами декларування про дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» при прийнятті на службу.
Таким чином, ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та відповідно до вимог ст.45 Закону зобов'язана подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 подала декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (після звільнення) щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік - 05.06.2020 року о 14 год. 54 хв. (а.с.34-35).
Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 в період часу з 22.05.2020 року по 04.06.2020 року перебувала на амбулаторному лікуванні, у зв'язку з захворюванням, що підтверджується витягом з амбулаторної картки хворого по Тарашанській АЗПСМ № 929 від 05.06.2020 року, виданим Тарашанською амбулаторією (а.с.84).
Наведені обставини, на думку суду, безумовно свідчать про те, що причини несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації були поважними та не залежали від її волі.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 мала можливість подати щорічну декларацію, починаючи з 01.01.2020 року, суд відхиляє, оскільки Законом визначено кінцевий термін подачі декларації до 01.04.2020 року та законом продовжено до 01.06.2020 року, а тому остання мала право на власний вибір визначити час подання нею декларації, в тому числі і до 31.05.2021 року включно.
Окрім того, доводи прокурора щодо відсутності поважних причин несвоєчасного подання щорічної декларації ОСОБА_1 спростовуються витягом з амбулаторної картки хворого по Тарашанській АЗПСМ № 929 від 05.06.2020 року, виданим Тарашанською амбулаторією.
Відповідно до ст. 62 Конституції України винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на зазначене, суд зауважує, що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту: зокрема обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).
Відповідно до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) відзначається принцип правової визначеності, який означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки».
Як наголошує Конституційний Суд України у п. 4.2 вказаного Рішення, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті245, 280 КУпАП). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення; оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Також суд враховує вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Положеннями пункту 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що у даній справі не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП поза розумним сумнівом, що, в свою чергу, є підставою для закриття провадження по справі за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 3, 33, ч. 2 ст. 36, 38, 45, 172-6, 283-285 КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.172-6 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її оголошення.
Суддя Танасійчук Н.М.