Справа № 612/524/21
Провадження № 2/629/257/22
09.02.2022 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Жмуд Н.М., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування якого зазначила, що відповідач по справі проживав у цивільному шлюбі з її сестрою ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , починаючи з 28.11.2011 року та до повноліття дитини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. На даний час дитини проживає з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. Батько дитини не бере участі у вихованні сина, аліменти не сплачує, у зв'язку з чим має заборгованість, не спілкується з ним, не приймає участі у його розвитку. В зв'язку з чим просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, у разі неявки відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі, наслідки якого їй зрозумілі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Повістки відповідачу надсилалися за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання та відповідно ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого Близнюківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 26 серпня 2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мати дитини ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданим 15 липня 2021 року Близнюківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).
Померла ОСОБА_5 та позивач по справі ОСОБА_6 є рідними сестрами, що підтверджується ксерокопіями свідоцтв про їх народження та Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Після смерті матері малолітнього ОСОБА_4 , який залишився без батьківського піклування, на підставі заяв ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_4 , тимчасово влаштовано в сім'ю тітки ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на період до прийняття рішення про влаштування дитини до сімейних форм виховання, що підтверджується наказом Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 10 серпня 2021 року №01-04/101.
Із акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 10.08.2021 року, вбачається, що остання зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає малолітній ОСОБА_4 . Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Для дитини створена кімната, яка облаштована ліжком, шафою, письмовим столом. Дитина має шкільне приладдя, одяг. Стосунки в сім'ї взаєморозумілі.
З малолітнім ОСОБА_4 представником служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області проведена бесіда, в ході якої встановлено, що батько дитини з моменту перебування ОСОБА_7 у сім'ї тітки телефонував йому у вересні місяці 2 рази. Коштів, подарунків, одяг не надає. На день народження не привітав. Забрати його не має можливості. Тітка ОСОБА_1 утримує дитину, забезпечує одягом та продуктами харчування.
Згідно довідки №02-23/4166 від 04.10.2021 року, виданої Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Із характеристики КЗ «Новонадеждинського ліцею Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області», наданої на ОСОБА_4 , 2010 року народження, вбачається, що ОСОБА_4 навчається у 6 класі КЗ «Новонадеждинського ліцею Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області». Мати, ОСОБА_3 , брала участь у вихованні сина та забезпечувала дитині належні умови проживання, навчання та розвитку. Допомагала у виконанні домашніх завдань та підготовці до уроків. Батько, ОСОБА_2 , зовсім не цікавився навчальною діяльністю свого сина, ставився байдуже до навчання дитини, жодного разу не відвідував батьківські збори.
Згідно рішення Близюківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2012 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 листопада 2011 року і до повноліття дитини.
Згідно довідки-розрахунок заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 13.07.2021 рік складає 150775,30 гривень.
В пояснювальній заяві, написаної власноручно ОСОБА_2 23.07.2021 року, ксерокопія якої долучена до матеріалів справи, останній вказав, що не має можливості займатися та утримувати дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проти позбавлення батьківських прав не заперечує.
З висновку органу опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 21.12.2021 року №02-23/5158, вбачається, що орган опіки та піклування селищної ради, діючи виключно в інтересах дитини, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав малолітньої дитини не розлучатися з батьком і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові по справі №631/2406/15-ц від 13 березня 2019 р.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток сина ОСОБА_4 не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров'я, хоча мав б це робити.
На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що повністю відповідає інтересам дитини.
Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно п.1 ч.1 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо його виховання.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).
В позовній заяві не міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки понесені нею судових витрат по справі.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи ст. 141 ЦПК України, якими передбачено відшкодування в повному обсязі відповідачем позивачу понесених нею судових витрат.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 155, 164-166 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , повторно видане Близнюківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 26 серпня 2016 року, актова запис №4994).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с. Богданівка, Близнюківського району, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Лозова Харківської області, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Орган опіки та піклування Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Свободи, 30 смт. Близнюки, Лозівського району, Харківської області.
Суддя Наталя ЖМУД