621/4181/21
2/621/26/22
іменем України
09 лютого 2022 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - Бібіка О.В.,
з участю секретаря Попіка С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням,
29.12.2021 до суду звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогою усунути перешкоди у праві у праві користування та розпорядження майном, визнавши ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
На обґрунтування позову послалась на те, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 23.03.2020 та договором купівлі-продажу від 26.09.2020. При цьому, право приватної власності на вказану квартиру зареєстровано за позивачем, на підтвердження чого надано копії витягу про державну реєстрацію прав від 02.04.2012 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
У вказаній квартирі з 10.01.2001 зареєстрований ОСОБА_2 , який є відповідачем у даній справі.
Відповідач ОСОБА_2 раніше проживав у квартирі за вказаною адресою, однак, 2017 відповідач виїхав з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та більше там не проживає. Виїжджаючи з належної позивачу квартири відповідач забрав з собою всі свої речі та майно. Як раніше повідомляв відповідач, то він постійно проживає за іншою адресою та не має наміру повертатися у квартиру позивача.
Таким чином, з 2017 і по теперішній час відповідач ОСОБА_2 в належній позивачу квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , фактично, постійно не проживає, його особистих речей в квартирі немає, що свідчить про те, що відповідач обрав інше постійне місце проживання і не намагався зберігати право на проживання у квартирі позивача.
Крім того, вважаю за необхідне зауважити на те, що відповідач не є членом сім'ї позивача, вона не веду з ним спільне господарство, не пов'язана спільним побутом, не має взаємних прав та обов'язків, а тому відповідно до ст. 3 СК України відповідач не створює зі мною однієї сім'ї.
Через реєстрацію відповідача позивач позбавлена можливості на власний розсуд, розпоряджатися належною на праві власності квартирою, змушена сплачувати за неї нараховані комунальні послуги та позбавлена можливості оформити субсидію, яка їй необхідна, оскільки має невеликий дохід.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутністю, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За положенням ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
У відповідністю до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач-разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
З огляду на це та, враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині п'ятій статті 279 ЦПК України, відповідно до якої, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання представника відповідача.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до договору дарування від 23.03.2020 року ОСОБА_1 є власником Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно договору купівлі-продажу від 26.09.2020 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 Ѕ частку в праві власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Відповідач ОСОБА_2 раніше проживав у квартирі за вказаною адресою, АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №1197 про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб (а.с.14).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, а саме, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявні у позивача право власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав. Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Права власника житлового будинку, квартири визначені в статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб та розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 статті 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, у разі виникнення спору між власником та особами, які вселялися в житло у якості членів сім'ї, суд враховує, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405,406 ЦК України, зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є членом родини позивача та не проживає в спірній квартирі з 2017 року, а отже є обставиною, яка має істотне значення, а тому право відповідача користуватися чужим житлом підлягає припиненню на вимогу власника цього майна .
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-82, 89, 206, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням- задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , у праві користування та розпоряджання майном, визнавши ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має правона поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: