Єдиний унікальний номер № 616/523/21
Провадження № 2/616/19/22
Іменем України
„28" січня 2022 року Великобурлуцький районний суд
Харківської області
в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.
за участю секретаря ШЕГДИ В.М.
представника позивача КОСТИРІ Г.А.
представника відповідача АНІЩЕНКО К.М.,
Справа № 616/523/21,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вікторія 777» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-
ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Костирі Г.А., звернулася до суду із позовною заявою до фермерського господарства "Вікторія 777" (далі - ФГ "Вікторія 777") в якій просить розірвати договір оренди землі № б/н від 12.04.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ "Вікторія 777". Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що у її приватній власності перебуває земельна ділянка, що розташована на території Гнилицької сільської ради Куп'янського (колишнього Великобурлуцького) району Харківської області, загальною площею 5,5618 га, кадастровий номер 6321481000:01:000:0152, цільове призначення для введення товарного сільськогосподарського виробництва.
В лютому 2019 року позивач дізналась, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про те, що вказана земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ «Вікторія 777».
Право оренди за ФГ «Вікторія 777» зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухове майно, запис № 26037017, вчинений реєстратором Харківської філії державного підприємства «СЕТАМ» Кас'ян Л.А., за результатами прийнятого нею рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40976095 від 07.05.2018 14:37:19 про реєстрацію права оренди земельної ділянки строком на 49 років з правом пролонгації. Орендар - ФГ «Вікторія 777», код ЄДРПОУ 37327044, орендодавець - ОСОБА_4 .
За умовами п.п.1-5 Договору оренди землі від 12 квітня 2018 року (далі - Договір) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану на території Гнилицької сільської ради Куп'янського (колишнього Великобурлуцького) району Харківської області, загальною площею 5,5618 га, кадастровий номер 6321481000:01:000:0152 з цільовим призначенням для введення товарного сільськогосподарського виробництва. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 186 000 грн 00 к. Пунктом 18 договору оренди землі від 12 квітня 2018 року сторони визначили, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендарю з моменту державної реєстрації договору.
Таким чином, з 07 травня 2018 року позивач вважається такою, що передала у користування земельну ділянку відповідачу та як виконала свої зобов'язання за договором оренди землі від 12 квітня 2018 року належним чином. Натомість відповідач свої зобов'язання з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, передбачені умовами договору оренди землі від 12 квітня 2018 року систематично порушує. Пунктом 9.1 Договору визначено, що розмір орендної плати складає 5 580 грн 00 к., що становить 3% від нормативно-грошової оцінки землі, зазначеної у п.5 Договору, з урахуванням податку з доходів фізичних осіб. За умовами пункту 11 Договору оренди, орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня поточного року. Крім того, відповідно до п.13 Договору сторони обумовили, що розмір орендної плати має переглядатись один раз на рік, серед іншого, у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.
Однак, відповідач з 07 травня 2018 року жодного разу не здійснив виплати орендної плати, строк якої, встановлено п.11 Договору оренди, щорічно до 31 грудня поточного року. Тобто простроченими є платежі з виплати орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки, що за своїм визначенням є систематичної несплатою орендної плати та як наслідок підставою для розірвання договору оренди. За викладеного позивач просить розірвати Договір оренди землі № б/н від 12 квітня 2018 року, що укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Вікторія 777».
Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 06 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.37-39).
Не погодившись із позовною заявою представник відповідача ФГ «Вкторія 777» - адвокат Аніщенко К.М. подала відзив на позовну заяву в якому вказала, що не погоджується з позовними вимогами позивача та просила відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначила, що Договір оренди землі від 12 квітня 2018 року було передано в оренду ФГ «Вікторія 777» строком на 49 років. Відповідач сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до п.9.2 Договору орендна плата сплачується у готівковій формі, натуральній та відробітковій. Разом з цим, позивач не ставить позовної вимоги про стягнення орендної плати з відповідача з моменту підписання Договору та жодного разу не зверталась, оскільки їй відомо, що вона отримала грошові кошти в якості орендної плати за договором оренди землі від 12 квітня 2018 року за користування земельною ділянкою, якою вона володіє на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 508064. На підтвердження отримання вказаних коштів від керівника ФГ «Вікторія 777» ОСОБА_6 вона написала власноруч розписку, оригінал якої знаходиться у відповідача, а отже сплата орендної плати проводилась наперед, що не суперечить умовам договору, які не містять таких положень та як згідно зі ст.531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Таким чином, твердження позивачки, що відповідачем не виконувався обов'язок щодо сплати орендної плати спростовується матеріалами справи та самою позивачкою.
30 вересня 2021 року ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.153-155).
Представник позивача - адвокат Костиря Г.А. в судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив її задовольнити. Також, представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат у розмірі 24 000 грн 00 к., які вважає за необхідне покласти на відповідача.
Представник відповідача ФГ «Вікторія 777» - адвокат Аніщенко К.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволені позовних вимог повністю, оскільки позивачка зловживала своїми правами та обов'язками, навмисно не отримує орендну плату за 2018-2021 роки з наміром мати підстави для розірвання договору оренди землі через неналежне виконання ФГ «Вікторія 777» умов договору. ФГ «Вікторія 777» було направлено позивачці СМС-повідомлення про необхідність отримання орендної плати, однак нею проігноровані. Також вказала, що вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу не визнають.
Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у судових засіданнях, вивчивши письмові заяви учасників справи, матеріали справи і надані до суду докази, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.792 ЦК України, ст.13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно ст.31 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає підстави припинення договору оренди землі, вказано, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Згідно зі ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 508064, виданого 06 листопада 2009 року відділом Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, є власником земельної ділянки, площею 5,5618 га, розташованої на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер 6321481000:01:000:0152, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 157448680 від 25.02.2019 та копією Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 508064 (а.с.18-19,117).
ОСОБА_6 , як уповноважена особа ОСОБА_4 (орендодавець) з ФГ «Вікторія 777» (орендарем) 12 квітня 2018 року уклав договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка, площею 5,5618 га, що належить Орендодавцю на праві приватної власності, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 508064 від 06 листопада 2009 року (а.с.12-15).
Реєстрація вказаного договору підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 157448680 від 25.02.2019 (а.с.18-19).
З свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 19 липня 2012 року вбачається, що ОСОБА_4 19 липня 2012 року уклала шлюб зі ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу їй було присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_8 » (а.с.11).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що 12 квітня 2018 року між сторонами було укладено договір оренди землі. Договір оренди землі був зареєстрований у встановленому законом порядку, що не оспорюється сторонами, що відповідає обставинам справи на хронологією подій. Договір є чинним.
Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним зазначеного договору оренди землі станом на дату розгляду спору сторонами у справі суду не надано.
Відповідно до договору оренди землі № б/н від 12 квітня 2018 року, орендодавець ОСОБА_4 , уповноважена особа ОСОБА_6 надала, а орендар фермерське господарство «Вікторія 777» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, загальною площею 5,5618 га, кадастровий номер: 6321481000:01:000:0152.
Договір укладено на 49 років (п.8 Договору).
Відповідно до п.9.1 розмір орендної плати складає 5 580 грн 00 к., що становить 3% від нормативно грошової оцінки землі зазначеної в п.5 Договору з урахуванням податку з доходів фізичних осіб.
За п.9.2 Договору орендна плата вноситься орендарем на розсуд орендодавця в будь-якій формі: грошовій; натуральній - шляхом видачі орендодавцю продукції сільськогосподарського виробництва за договірною ціною; відробітковій - шляхом надання орендодавцю послуг. Відробіткова форма внесення орендарем орендної плати можлива лише за письмової згоди орендодавця.
Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня поточного року.
Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними бухгалтерськими документами (актами, відомостями, касовими ордерами та ін.) (п.12 Договору).
Відповідно до п.29 Договору передбачені обов'язки орендаря, зокрема, вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п.33 Договору, дія договору припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом;
- смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 закону України «Про оренду землі», від виконання умов даного Договору;
- ліквідації фізичної особи підприємця-орендаря.
Також передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, встановлених законом (п.34 Договору).
Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п.35 Договору).
Згідно з ч.1 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.15 Закону «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
За змістом ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати, тобто два та більше випадки.
Факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду і застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Указана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 січня 2020 року в рамках справи №469/908/15-ц, провадження №61-34891св18 (ЄДРСРУ №87211408). Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, відповідно до положень ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичного (два та більше випадків) невнесення орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди в цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 12 грудня 2012 у справі № 6-146цс12, від 25 червня 2011 року №6-17цс11, від 28 вересня 2016 року у справі №362/5740/15-ц.
Відповідно до ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема в тому числі, розірвання договору, а відповідальність особи, яка порушила зобов'язання, наступає лише за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна позиція викладена в постанові ВСУ від 13.05.2019 року справа № 469/905/15-ц про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичної несплати орендної плати. Перебування сторін у договірних відносинах передбачає наявність у кожної із сторін прав і обов'язків.
Як було зазначено судом, ст.611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Справедливість, добросовісність та розумність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право відношення. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.
Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, а також у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.
Згідно з ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В обґрунтування відзиву представник відповідача вказала, що позивач отримала грошові кошти в якості орендної плати за договором оренди землі від 12 квітня 2018 року за користування земельною ділянкою, якою вона володіє на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 508064. На підтвердження отримання вказаних коштів від керівника ФГ «Вікторія 777» ОСОБА_6 вона написала власноруч розписку, оригінал якої знаходиться у відповідача, а отже сплата орендної плати проводилась наперед, що не суперечить умовам договору, які не містять таких положень та як згідно зі ст.531 ЦК України.
Як убачається з тексту розписки від 05 червня 2010 року, наданої в якості доказу представником відповідача, ОСОБА_4 , 1971 року народження, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 13 липня 1998 року Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , взяла в борг 60 000 грн 00к. за земельний пай серія ЯЕ № 1508064, виданий відділом Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області 06 листопада 2009 року, у ОСОБА_6 , 1986 року народження, паспорт серія НОМЕР_4 , виданий 22 листопада 2002 року Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області. Позивач зобов'язалась у даній розписці повернути вказану суму до 12 грудня 2030 року (а.с.98).
Однак, суд не може погодитися з запереченнями та доводами представника відповідача щодо отримання зазначених у розписці коштів в рахунок оплати орендної плати наперед, так як розписка від 05 червня 2010 року, надана фізичній особі ОСОБА_6 , а не голові ФГ «Вікторія 777» та в ній обумовлені інші предмет та підстави, а тому стосуються інших правовідносини, а тому заперечення представника відповідача не доведені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст.78,79 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3 ст.77 ЦПК).
Належними доказами сплати коштів за оренду є: - видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; - довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі; - акт надання послуги тощо. Вказані документи мають містити посилання на рік, за який виплачується орендна плата.
Обґрунтовуючи підстави для дострокового розірвання договору оренди, позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні зазначили, що відповідач систематично, протягом 2018-2021 років не виплачує належну ОСОБА_5 оренду плату за користування земельною ділянкою, що на думку позивача є підставою для розірвання договору оренди землі.
Заперечуючи факт несплати орендної плати, вказані позивачем, роки представник відповідача вказала, що орендна плата за 2018 -2021 роки ОСОБА_5 була нарахована вчасно в розмірі визначеному договором оренди землі від 12 квітня 2018 року. Позивач про нарахування орендної плати повідомлялась за допомогою СМС-повідомлень. Окрім того, у газеті Вісник Великобурлуччини було розміщено оголошення про необхідність звернутись ОСОБА_5 до ФГ «Вікторія 777» за виплатою орендної плати за договором оренди землі від 12 квітня 2018 року.
На підтвердження нарахувань та не отримання орендної плати представником відповідача суду надані акти про неотримання орендної плати.
Відповідно до актів про не отримання орендної плати від 30 грудня 2018 року, 30 грудня 2019 року, 30 грудня 2020 року та 20 грудня 2021 року підписаних касиром, бухгалтером та головою ФГ «Вікторія 777», 12 квітня 2018 року між ФГ «Вікторія 777» та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер 6321481000:01:000:0152. Відповідно до п.9.1 Договору орендна плата складає 5 580 грн 00 к. Відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня поточного року. ОСОБА_4 жодного разу не з'явилась до ФГ «Вікторія 777» для отримання орендної плати за поточні роки (а.с.195-198).
Також, представником відповідача Аніщенко К.М. надана довідка за вихід.№ 65 від 20.12.2021 року за підписом голови ФГ «Вікторія 777», відповідно до якої ФГ «Вікторія 777» для розрахунку по орендній платі за договором від 12 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «Вікторія 777», кадастровий номер 6321481000:01:000:0152, за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік виділені грошові кошти та наявні в касі господарства, проте орендодавець не з'являється до орендаря для їх отримання (а.с.194).
У газеті Вісник Великобурлуччини № 50 від 10 грудня 2021 року міститься оголошення фермерського господарства «Вікторія 777», яке просить ОСОБА_5 звернутись за виплатою орендної плати за договором оренди землі від 12 квітня 2018 року (а.с.186).
Однак, посилання представника відповідача на те, що позивач ухилялась від отримання орендної плати не можуть бути взяті до уваги.
Відповідно до п.9.2 Договору оренди землі, укладеного між сторонами 12 квітня 2018 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі, а відповідно до п. 11 Договору, плата вноситься щорічно до 31 грудня поточного року (а.с.12-16).
Статтею 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі:
1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;
2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами наявні випадки невиплати відповідачем позивачці орендної плати - за 2018-2021 роки.
Доводи відповідача про відсутність систематичної несплати орендної плати, оскільки в 2018-2021 роках позивачка не зверталась до фермерського господарства «Вікторія 777» за отримання орендної плати, є безпідставними, тому що господарство відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало куди відправляти кошти на виконання договірного зобов'язання, та якщо орендодавець ОСОБА_5 ухилялася від прийняття виконання договору.
Суд оцінює критично доводи представника відповідача про те, що неявка позивача за отриманням орендної плати за місцезнаходженням орендаря, відсутність звернень щодо отримання орендної плати, складення господарством актів, довідки та розміщення в газеті оголошення у грудні 2021 року, вважається що орендар зробив все можливе для виплати в термін, і він звільняється від відповідальності за несвоєчасне внесення орендної плати. Вказані доводи є необґрунтованими, оскільки суду не доведено, що позивачка з власної вини не отримувала орендну плату як це передбачено договором.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Та обставина, що позивач не зверталась особисто за отриманням орендної плати за 2018-2021 роки не можна визнати такою обставиною, що перешкоджає виконанню відповідачем умов п.9 Договору оренди землі від 12 квітня 2018 року.
В судовому засіданні представник відповідача ФГ «Вікторія 777» - Аніщенко К.М. вказала, що господарство за період 2018-2021 року подавало звітність та сплачувало податки.
Проте, з цього приводу слід звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що однією з обов'язкових умов оренди є платність.
Зазначене відповідає положенням статті 1 Закону України «Про оренду землі», якою визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Однак, представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження про нарахування позивачці орендної плати та сплати податків та зборів до місцевого бюджету з орендної плати чи довідки, виданої податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.
Таким чином, суду не надано переконливих доказів того, що відповідачем були своєчасно нараховані суми орендної плати, що підлягали сплаті позивачці на підставі договору від 12 квітня 2018 року.
Частиною 2 ст.651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотними є такі порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
З огляду на те, що несплата орендної плати позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладанні договору до правовідносин, що виникли між сторонами, може бути застосовані наслідки передбачені зазначеною нормою.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем умови договорів оренди землі належним чином не виконуються, орендна плата, як зазначалось вище, своєчасно не сплачується, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у визначений договором термін.
Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивачка не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
В даному випадку суд приходить до висновку, що оплата орендної плати є істотною умовою договору, а її систематичне не отримання орендодавцем у визначений строк за 2018-2021 роки, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за використання земельної ділянки іншою особою в установлений строк.
Позивач в своєму позові, як на підставу для задоволення її вимог, вказує саме на порушення відповідачем істотних умов договору, яке носить систематичний характер, а саме в частині несплати орендної плати у строки та у розмірах, визначених договорами оренди.
Таким чином, неналежне виконання умов договору щодо обов'язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача 10 січня 2022 року за вхід. № ЕП-93/22 подав заяву в якій просить суд на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України, надати можливість протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, довести розмір фактично понесених судових витрат та залучити до матеріалів справи докази таких витрат.
При вирішенні питання про стягнення витрат по сплаті судового збору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.3 ч.2 ст.141 цього Закону у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов ОСОБА_5 задоволено повністю на 100%, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 908 грн 00 к.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, районний суд,-
Позов ОСОБА_5 до Фермерського господарства «Вікторія 777» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.
Розірвати договір оренди землі б/н від 12 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_10 та Фермерським господарством «Вікторія 777» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321481000:01:000:0152, яка розташована на території Гнилицької сільської ради Куп'янського (бувшого Великобурлуцького) району Харківської області, площею 5.5618 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності - 26036503.
Стягнути з Фермерське господарство «ВІКТОРІЯ 777», код ЄДРПОУ 37327044, юридична адреса: індекс 62609, вул. Центральна, буд.51, с. Гнилиця, Куп'янський район, Харківська область на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім грн 00 к.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Гнилиця, Великобурлуцький район, Харківська область, паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Великобурлуцьким РВ ГУМВС України в Харківській області 23 липня 2012 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Фермерське господарство «ВІКТОРІЯ 777», місцезнаходження: індекс 62609, вул. Центральна, буд.51, с. Гнилиця, Куп'янський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 37327044.
Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 28 січня 2022 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 лютого 2022 року.
Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду
Харківської області М.І.РИКОВ