Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" липня 2007 р.
11 год. 30 хвил. Справа № АС-42/116-07
вх. № 3568/1-42
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача - Єрьоменко А.В., Літвінцева О.О. - представники (за дорученням)
відповідача - Чернова О.А. - державний податковий інспектор (за дорученням)
по справі за позовом ТОВ "Таміра", м. Харків
до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Позивач - ТОВ «Таміра» звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0002482320/0 від 05.12.2006р., № 0002482320/1 від 09.02.2007р.; № 0002492320/1 від 09.02.2007 р.; № 0002502320/0 від 05.12.2006 р. та № 0002502320/1 від 09.02.2007 р. - як такі, що не відповідають вимогам законодавства.
Відповідач - Державна податкова інспекція в Комінтернівському районі м. Харкова з позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що перевірку проведено в повній відповідності з вимогами чинного законодавства, висновки ґрунтуються на фактичних даних та підтверджені належними доказами.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що у період з 27.09.2006р. по 07.11.2006р. співробітниками ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проводилася виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Таміра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2006р., за результатами якої був складений акт № 810/23-204/22610495 від 14.11.2006р.
Позивачу за результатами проведення перевірки були направлені податкові повідомлення-рішення:
- № 0000811720/0 від 05.12.2006 р., згідно якого ТОВ «Таміра» визначена сума податкового зобов'язання по прибутковому податку з робітників у розмірі 6686,10 грн. (з урахуванням штрафних санкцій;
- № 0002482320/0 від 05.12.2006 р., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 187515,10 грн. (з урахуванням штрафних санкцій);
- № 0002492320/0 від 05.12.2006 р., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32915907,00 грн. (з урахуванням штрафних санкцій);
- № 0002502320/0 від 05.12.2006 р., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету у розмірі 1674,58 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).
13.12.2006 р. позивачем до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була подана первинна скарга з проханням відмінити рішення.
12.02.2007 р. за результатами розгляду первинної скарги позивача (в межах процедури адміністративного оскарження здійснених нарахувань), рішенням № 1190/10/25-014 від 08.02.2007 р., скарга ТОВ «Таміра» задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000811720/0 від 05.12.2006 р. Податкове повідомлення-рішення № 0002492320/0 від 05.12.2006 р. скасовано в частині 31794438,00 грн., в іншій частині залишено без змін.
ТОВ «Таміра» було отримано податкові повідомлення-рішення, ухвалені відповідачем:
- № 0002482320/1 від 09.02.2007р., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 187515,10 грн. (за основним платежем - 162174,00 грн., штрафні санкції - 25341,10 грн.);
- № 0002492320/1 від 09.02.2007р., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1121469,00 грн. (по основному платежу - 747646,00 грн., штрафні санкції - 373823,00 грн.);
- № 0002502320/1 від 09.02.2007р., згідно якого визначена сума податкового зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету у розмірі 1674,58 грн. (по основному платежу - 470,20 грн., штрафні санкції - 1204,38 грн.).
Згідно ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство позивача протягом перевіряємого періоду, здійснювало облік фінансових результатів від операцій з цінним паперами в розділі окремого виду цінних паперів та з урахуванням відповідного податкового періоду. Даним періодом для декларації є рік. Так, фінансовий результат від операцій з цінними паперами згідно з п.п. 7.6.3. закону, повинен розраховуватися в розділі видів цінних паперів за звітний період, а не щодо кожного цінного паперу окремо або без урахування податкових періодів понесення витрат і отримання доходів.
Для цілей визначення фінансового результату від операцій з векселями загальна сума «ціннопаперових» доходів від продажу всіх векселів впродовж звітного періоду порівнюється із загальною сумою «ціннопаперових» витрат на придбання всіх векселів впродовж звітного періоду (причому не обов'язково тих же векселів, які були продані в цьому ж звітному періоді).
Суд зазнає, що положення п.7.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містять норми, які дозволяють витрати на придбання цінних паперів відображати у момент їх оплати або нарахування. Це підтверджує і визначення терміну «витрати». Відповідно до п.п. 7.6.3. Закону під витратами розуміється сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості. Ці витрати фактично відображені ТОВ «Таміра» в річній декларації за 2005 рік. Збитки минулих періодів - це єдиний показник, який відноситься до попередніх звітних періодів, але використовується у визначенні фінансового результату операцій з цінними паперами наступних звітних періодів.
ТОВ «Таміра» при заповненні декларації про прибуток за 2005 рік, відобразило доходи від продажу векселя (рядок. 3.1 додатки КЗ) у розмірі 1 983 тис.грн., та 17 тис.грн. у першому кварталі 2006 року, тоді як витрати на його придбання були відображені у 2005 році (рядок. 3.2 додатки КЗ - 800 тис.грн).
Відповідно пп. 7.6.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів.
Так, «ціннопаперові» доходи також виникають по даті першої із подій - отримання оплати або її нарахування.
Тобто фінансовий результат від операцій з цінними паперами повинен розраховуватися в розрізі видів цінних паперів за звітний період, а не щодо кожного окремого цінного паперу, і з урахуванням дати першої із подій - нарахування або сплати.
При погашенні векселя існують свої «податкові» особливості.
Так, якщо векселедавець є емітентом виданого векселя, вступають в силу спеціальні норми абз. 5 п.п. 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що положення п.7.6 не розповсюджуються на операції по емісії цінних паперів (у тому числі векселів), здійснювані платником податку, а також на операції по їх зворотному викупу або погашенню таким платником податків. Тому операція погашення векселя (як і первинна операція його видачі) не знайде віддзеркалення в податковому обліку векселедавця-емітента.
В декларації про прибуток за 2005 рік відображені збитки по цінних паперах (рядок 3 Додатку КЗ) у розмірі 33 146,50 тис.грн., які можуть бути враховані для формування результатів оподаткувань, по цінних паперах у 2006 році.
В п.п. 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначене право підприємства включати у валові витрати «будь-які витрати по страхуванню майна платника податку». При цьому зв'язок із господарською діяльністю визначений тільки для страхування кредитних і інших ризиків і в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування.
Відповідно до договору страхування № 7055423 від 07.02.06р. із ЗАТ «УАСК АСКА» предметом договору є страхування майна, що належить Страхувальнику (ТОВ «Таміра»), а не кредитні або інші ризики.
Оскільки застраховане нерухоме майно - нежилі приміщення за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13, є виробничими основними фондами, оскільки здаються в оренду (термінове платне користування) ВАТ «Ольга» - виконуються всі умови, встановлені як п.п.5.4.6, так і п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Всі вказані в акті перевірки земельні ділянки і об'єкти підприємство планує в найближчому майбутньому використовувати для здійснення видів діяльності, які принесуть доходи і дозволять окупити понесені витрати.
Рішення засновників про укладення договорів оренди під будівництво і придбання об'єктів для реконструкції прийняті на підставі пред'явлених до перевірки бізнес-планів і технічних проектів.
Також, слід зазначити, що нормами Закону України "Про опоаткування прибутку підприємств" не передбачена необхідність доведення платником податку безпосереднього зв'язку здійснених їм витрат саме у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Всі витрати платника податку, прямо пов'язані з такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує п. 5.11 ст. 5 Закону про прибуток, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
ТОВ «Таміра», сплативши послуги банку з авалювання векселів, виданих в оплату за поставлені товари (необоротні активи) відповідно до п.5.1 включило їх вартість до складу валових витрат діяльності.
Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.».
До складу витрат, пов'язаних із спеціальним обліком результатів операцій з цінними паперами ці суми не повинні були потрапити за визначенням п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону про прибуток:
В п. 7.6.3. під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.
До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням».
Підприємство нарахувало амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних з придбанням об'єкту нерухомості, призначеного для використання в господарській діяльності і введеного в експлуатацію. Це повністю відповідає вимогам Закону про прибуток і роз'ясненням ДПА України: «Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями) амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для виробничого використання, тому, якщо підприємство вже понесло витрати на придбання основних фондів, то це надає право нараховувати амортизацію на такі витрати.
Таким чином, для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з кварталу, наступного за кварталом введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 і 4 - з кварталу, наступного за кварталом оприбутковування матеріальних цінностей, які входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди».
Матеріали справи свідчать про те, що у березні 2006 року підприємством придбаний об'єкт нерухомості (нежиле приміщення за адресою м. Харків, пр. Гагаріна, 43-«г»). Відповідно до розпорядження власників (надано до перевірки), визначене цільове призначення використання вказаного приміщення після відповідної реконструкції - орендні (лізингові) операції.
Оскільки такий вид діяльності направлений в майбутньому на отримання доходу, то відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», він відповідає критеріям віднесення до господарської діяльності.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податкового кредиту виникає не залежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися в операціях, що підлягають оподаткуванню.
Так, виключення 600 000,00 грн. зі складу податкового кредиту підприємства здійснено ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова неправомірно.
Стосовно ПДВ у складі вартості послуг сторонніх організацій по охороні і прибиранню ділянок за адресами - м. Харків, вул. Клочківська, 197 та пр.50-річчя ВЛКСМ на суму 38 584,00 грн. і 450,00 грн., слід зазначити, що будь-які витрати по дотриманню будівельного майданчика (прибирання, охорона, плата за землю), згідно п.5.1 Закону про прибуток, можуть бути віднесені до складу валових витрат, оскільки пов'язані з підготовкою та організацією майбутнього виробничого процесу - здійсненням торгової діяльності або орендних операцій. Такі витрати не можуть бути класифіковані як такі, що не відносяться до господарської діяльності, що в свою чергу підтверджує правомірність включення підприємством вказаних сум до складу податкового кредиту.
Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.1 п.7 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр та ДПА України від 22.06.99р. № 105/309, в якому вказано, що від сплати збору за геологорозвідувальні роботи звільняються землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб (тобто без реалізації видобутої мінеральної сировини чи продукції її переробки) або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках.
Так, підприємством позивача, видобуток підземних вод з артезіанської свердловини, яка розташована за адресою м. Харків, пр. Московський, 257, здійснюється виключно для власних потреб, то нарахування вказаного збору ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова є неправомірним.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 50, 94, 161- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
1. Позовні вимоги задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова № 0002482320/0 від 05.12.2006р., № 0002482320/1 від 09.02.2007 р., № 0002492320/1 від 09.02.2007 р., № 0002502320/0 від 05.12.2006 р. та № 0002502320/1 від 09.02.2007 р.
2. Стягнути з державного бюджету на користь позивача - ТОВ «Таміра» суму судового збору в розмірі 3,40 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 19.07.2007р. о 16-30 год.
Суддя Мамалуй О.О.