єдиний унікальний номер справи 546/947/21
номер провадження 2/546/76/22
09 лютого 2022 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», від імені та в інтересах якого діє Афанасьєв Сергій Володимировича, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення суми страхового відшкодування,-
встановив:
У вересні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»звернулося до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 січня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №017056/4055/0000603, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування. 01 жовтня 2018 року о 07 год. 50 хв. в с. Лютівка Решетилівського району Полтавської області сталася дорожньо - транспортна пригода за участі двох автомобілів: ВАЗ 21010, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП застрахованому транспортному засобу було завдано механічних ушкоджень. 02 жовтня 2018 року потерпілий від ДТП звернувся до страховика ПрАТ «СК Уніка» із заявою №00274198 про подію, що має ознаки страхового випадку. Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу №10/3 від 25 жовтня 2018 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 34839,70 грн. Відповідно до страхового акту страховиком було виплачено страхове відшкодування в розмірі 21513,20 грн.
Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області по справі №546/1042/18 від 15.08.2019, яка набрала законної сили 21.09.2019, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена, а провадження закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених статтею 38 та пунктом 7 статті 247 КУпАП.
На момент скоєння дорожньо - транспортної пригоди, водій ВАЗ 211010 не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача на підставі статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» в порядку суброгації.
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач, від імені та в інтересах якого діє представник Афанасьєв С.В. просив стягнути з ОСОБА_1 21513,20 грн за відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою судді від 12.10.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 17.11.2021, яке було відкладене на 21.12.2021 у зв'язку з неявкою відповідача. Цією ж ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Моторне (транспортне) страхове бюро України.
15 грудня 2021 року до суду від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення за підписом представника за довіреністю Патрик Г.Г. ,з додатками в яких зазначено, що відповідно до положень п.п. а) п. 41 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Однак страхові компанії не набувають право на отримання регламентної виплати на підставі цього закону, виходячи з наступного. Відповідно до положень п.41.3 статті 41 цього закону МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. Згідно з пунктом 36.4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом а) пункту 41.1 статті 41 цього Закону). Вказане питання було вирішено судовою платою у господарських справах Верховного Суду України у справі №910/1439/16. Позивачем не надано доказів, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, або відноситься до категорій осіб, визначених ст. 13 Закону. Також позивачем не надано доказів, що цивільно - правова відповідальність винної особи була застрахована в страховій компанії, яка вже ліквідована. Тому вимоги позивача пред'явлені до належного відповідача (а.с.а.с. 99, 100-105)
У зв'язку із перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті по справі №546/243/21 судове засідання було відкладене на 09.02.2022.
У судове засідання не з'явився позивач, 09.02.2022 подав до суду клопотання, у якому просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 121).
Відповідач у судові засідання 21.12.2021, та 09.02.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі (а.с.а.с. 110, 120). Відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому ЦПК України, не подав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
У судове засідання не з'явився представник третьої особи, в письмових поясненнях, які надійшли до суду 15 грудня 2021 року розгляд справи просив проводити за відсутність представника третьої особи (а.с. 99).
Отже, за письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280-281 ЦПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18 січня 2018 року між страховиком Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №017056/4055/0000603, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування. Відповідно до підпункту 3.1.2. пункту 3.1 вказаного договору страховим ризиком по страхуванню КАСКО вважаються дорожньо - транспортна пригода (а.с.а.с. 11-20).
Відповідно до довідки Решетилівського відділення поліції Глобинського відділу ГУНП в Полтавській області про дорожньо - транспортну пригоду №3018274551604216, 01.10.2018 о 07 год. 50 хв. сталася ДТП за участі автомобіля ВАЗ 211010, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2019 року у справі №546/1042/18, яка набрала законної сили 21 вересня 2019, встановлено, що 01 жовтня 2018 року о 07 год. 50 хв. в с. Лютівка Решетилівського району Полтавської області в порушення п.16.11. ПДР України, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21010, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надав переваги в русі автомобілю «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Провадження а адміністративній справі було закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених статтею 38 КУпАП (а.с.а.с. 25-28).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до заяви №00274198 про подію, що має ознаки страхового випадку, ОСОБА_2 01.10.2018 повідомив ПрАТ «СК «Уніка» про ДТП, що має ознак страхового випадку (а.с.29-30).
Зі звіту №10/3 про оцінку транспортного засобу, складеного 25 жовтня 2018 року суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки складає 34839,70 грн; величина матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки складає 25703,04 грн (а.с.а.с.35-52).
Згідно страхового акту №00274198 ПрАТ «СК «Уніка» від 02.11.2018 сума страхового відшкодування внаслідок страхового випадку, що мав місце 01.10.2018. складає 21531,20 грн (а.с.53).
Відповідно до наказу №00274198 від 02 листопада 2018 року головного фахівця Департаменту врегулювання збитків ПрАТ «СК «Уніка» ОСОБА_6 , ОСОБА_2 підлягає страхове відшкодування згідно розрахунку суми збитку в розмірі 21531,20 грн (а.с.54).
Вказана сума коштів була перерахована позивачем страхувальнику ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням №051638 від 05 листопада 2018 року (а.с.57).
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до вимог частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування лише у разі, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, частиною 2 статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести наступні факти: неправомірність поведінки особи, тобто будь-якої поведінки, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди: втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є підставою для відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
У відповідності до положень статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить стаття 993 ЦК України.
Згідно статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином до стягнення на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» з відповідача ОСОБА_1 підлягає сума сплаченого страхового відшкодування в розмірі 21513, 20 грн.
Суд вважає слушними доводи представника третьої особи щодо відсутності підстав для відповідальності Моторного (транспортного) страхового бюро України з таких підстав.
Згідно з підпунктом 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому, крім інших, створено фонд захисту потерпілих у ДТП (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим законом.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія (винуватця дорожньо-транспортної пригоди) на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, і в матеріалах справи відсутні докази, що сам водій належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
При цьому МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування (пункт 41.3 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, за наявності договору добровільного страхування страхувальник (потерпілий) може отримати страхове відшкодування від свого страховика за договором добровільного страхування. При цьому МТСБУ відшкодовує потерпілому частину шкоди, яка не компенсована за договором добровільного страхування, у разі якщо винуватець ДТП (власник транспортного засобу) не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Висновок суду базується на висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 554/5837/15-ц з подібними правовідносинами.
У справі встановлено, що за договором добровільного страхування, що є іншим видом страхування, потерпілий отримав страхове відшкодування на відновлення пошкодженого автомобіля від позивача (страховика).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжного доручення про сплату судового збору № 002699 від 31.08.2021 встановлено, що позивачем ПрАТ «СК Уніка» при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн (а.с. 6).
Враховуючи вищезазначене та у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у справі ОСОБА_1 в розмірі 2270,00 грн на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 4, 12, 55, 76-83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279-281, 353-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Приватного акціонерного товариствастрахова компанія «УНІКА», від імені та в інтересах якого діє Афанасьєв Сергій Володимировича, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення суми страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариствастрахова компанія «УНІКА»страхове відшкодування за завдані збитки в сумі 21531 (двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять одна) гривня 00 коп., зарахувавши кошти за реквізитами: отримувач: ПрАТ СК «Уніка», код ЄДРПОУ 20033533; IBAN НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 380805.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариствастрахова компанія «УНІКА»судові витрати (витрати по оплаті судового збору) в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Приватне акціонерне товариство страхова компанія «УНІКА», місцезнаходження: вул. Теліги Олени, 6, літ. В, м. Київ, код ЄДРПОУ 380805.
Представник позивача - Афанасьєв Сергій Володимирович, адреса для листування: м. Київ, а/с 137, 02154.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП судом не встановлено.
Третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: бульвар Русанівський, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 21647131.
Суддя Ю.В. Зіненко