Справа № 636/4098/21 Провадження 2/636/326/22
24.01.2022 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області в складі:
головуючого судді Золотоверхої О. О.
за участю секретаря судового засідання Караулової О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», інтереси якого представляє Шкапенко О. В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник позивача, який діє на підставі належним чином завіреної довіреності, звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 41311,39 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 23.03.2015 (далі - Заява). Відповідно до положень Заяви остання разом Умовами та Правилами надання банківських послуг в А?Банку (далі -Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті банку та надані відповідачу в письмовому вигляді для ознайомлення, складають між сторонами договір про надання банківських послуг (далі - Договір), який, згідно з доводами позивача, за своєю правовою природою є договором приєднання. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді відновлювального кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, у межах установленого кредитного ліміту, який у подальшому змінювався згідно з умовами Договору. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов Договору, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 24.08.2021 становить 41311,39 грн та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 25991,78 грн; за відсотками в розмірі 15269,61 грн; штрафу в розмірі 50 грн. На підставі викладеного представник позивача просив позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності за всіма вимогами; позивач не надав докази узгодження сторонами в Договорі розміру відсотків за користування кредитом, комісій та неустойки, а наданий представником позивача витяг з Умов не містить підпису відповідача, що порушує законодавчі вимоги щодо письмової форми кредитного договору, а тому такий витяг не є належним доказом. Заперечував проти розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, оскільки такий доказ не є беззаперечним підтвердженням наявності заборгованості.
Представник позивача подав до суду заперечення, у яких на задоволенні позову наполягав, обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідач приєднався до Умов шляхом підписання Заяви, а тому його норми розповсюджуються на кредитні правовідносини, які виникли на підставі Договору; позивачем здійснювалися нарахування відсотків, неустойки та комісій відповідно до умов Договору та вимог законодавства; а строк позовної давності при зверненні до суду дотримано, оскільки відповідач учиняв дії, які свідчать про визнання ним боргу, а тому строк позовної давності переривався.
У судове засідання представник позивача не з'явився, разом з позовною заявою подав клопотання, у якому просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав.
Відповідач подав заяву, у якій просив суд розглядати справу без його участі та відмовити в задоволенні позову.
Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Представник позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що до Договору, укладеного шляхом підписання відповідачем Заяви були застосовані норми цивільного законодавства, які регулюють таку форму договору як договір приєднання. Суд не може погодитися з таким твердженням і застосувати до вказаного договору норми договору приєднання з огляду на таке.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Ураховуючи вимоги статей 207, 1055 ЦК України кредитні договори, у тому числі які укладаються відповідно до ст. 634 (договір приєднання), мають містити підписи сторін на всіх формулярах або інших стандартних формах, які містять умови такого договору.
До цих правовідносин не можна застосувати правила договору приєднання, передбачені ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до яких договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на офіційному сайті позивача могли змінюватися самим позивачем, тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Окрім цього, Умови відповідно до вимог статей 207, 634, 1055 ЦК України мають містити підпис відповідача, оскільки законодавством установлені вимоги щодо письмової форми до всіх форм кредитних договорів, у тому числі договорів приєднання.
Позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду витяг з Умов (а.с 6-11) але вказаний витяг не містить підпису відповідача, який би свідчив про те, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними підписуючи Заяву, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без його відома.
Суд наголошує, що позивачем не надано копії примірника Умов, які відповідно до ст. ст. 207, 1055 ЦК України, як складова частина кредитного договору мають містити підпис відповідача, а надано лише витяг з них.
На підставі викладеного суд вважає, що оскільки витяг з Умов (а.с. 6-11), який наданий позивачем на підтвердження своїх вимог, не містить підпису відповідача, а позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач підписуючи Заяву, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без його відома, то їх не можна розцінювати як складову частину Договору, укладеного сторонами 23.03.2015 шляхом підписання Заяви. Отже, суд відхиляє умови Договору, викладені у витягу з Умов (а.с. 6-11) через недостовірність такого доказу, а при вирішенні справи керується лише тими умовами Договору, які сторони узгодили шляхом підписання відповідачем Заяви.
З копії Заяви (а.с. 6) вбачається, що в останній відсутні відомості про домовленість сторін щодо розміру коштів, які надаються в кредит, процентів за користування кредитом, комісій, розміру неустойки за порушення зобов'язань. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлюється у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення строків виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Вимог про стягнення процентів з підстав та у розмірах, установлених актами цивільного законодавства, зокрема, статтею 1048 ЦК України, позивачем не заявлено.
З огляду на викладене задоволенню підлягають лише вимоги позивача про стягнення фактичної суми, наданої в кредит (тіло кредиту).
Вказане вище узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм статей 207, 633, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України в аналогічній справі, викладеними в постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу . Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закон у України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 62 Положення «про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З наданої представником позивача виписки за період з 23.03.2015 по 15.09.2021 (а.с. 28-33), яка є первинним документом бухгалтерського обліку та є належним підтвердженням виконаних операцій по рахунку відповідача, вбачається, що відповідач погашав заборгованість за карткою, зокрема, 26.12.2019, а також знімав з картки грошові кошти, які в розумінні Договору таким чином надавались йому в кредит, зокрема, 25.12.2019. Суд погоджується з доводами представника позивача, що вказані дії свідчать про визнання відповідачем боргу в розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України, а тому переривають перебіг строку позовної давності.
Відповідно до виписки за період з 23.03.2015 по 15.09.2021 (а.с. 28-33) відповідач уносив кошти на погашення своєї заборгованості за Договором, частина з яких перераховувалась у рахунок погашення заборгованості за відсотками, неустойкою й комісіями, правомірність нарахування яких заперечує відповідач, а позивач не довів перед судом такої правомірності. З огляду на те, що позивач не довів перед судом правомірність нарахування заборгованості за відсотками, неустойкою й комісіями, сума, унесена відповідачем на погашення такої заборгованості, підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до виписки за період з 23.03.2015 по 15.09.2021 (а.с.) відповідач має загальну заборгованість за Договором за весь час його дії у розмірі 41311,39 грн, з яких 3181,51 грн - комісії; 15419,61 грн - проценти за користування кредитом і штрафи за прострочення внесення чергових платежів. Таким чином, доведена заборгованість відповідача за Договором з вирахуванням сум, унесених на погашення відсотків, неустойки й комісії, становить 22710,27 грн (41311,39 грн - 3181,51 грн - 15419,61 грн = 22710,27 грн).
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд розподіляє судові витрати пропорційно розміру задоволений позовних вимог згідно зі статтею 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 352, 354, пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.03.2015, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22710 (двадцять дві тисячі сімсот десять) грн 27 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені останнім судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору, у розмірі 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн 90 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ: 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складене 28.01.2022.
Суддя О. О. Золотоверха