Справа №621/2880/19
Пр. №1-кп/621/26/22
Ухвала
іменем України
08 лютого 2022 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянин України, з середньою технічною освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, який фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий,
обвинуваченого, у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
В провадженні Зміївського районного суду Харківської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
У відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 судом було постановлено ухвалу про оголошено розшуку та надано дозвіл на його затримання.
08.02.2022 обвинувачений розшуканий та доставлений до суду на підставі ухвали про дозвіл на затримання.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи про наявність відносно нього в суді кримінального провадження неодноразово не з'являвся до суду, про причини неявки не повідомляв. Ухвали про привід обвинуваченого залишались не виконані. Місце перебування обвинуваченого не було встановлено, у зв'язку із чим ОСОБА_4 був оголошений в розшук. Прокурор вважав, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України у зв'язку із чим просив задовольнити клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відмовився від захисника за призначенням згідно доручення № 027-270000043 від 08.02.2022, бажав захищати свої інтереси самостійно.
Заперечував проти заявленого прокурором клопотання посилаючись на те, що він не має наміру переховуватись від суду, має постійне місце проживання, буде з'являтись за першою вимогою до суду. Вказав, що має на утриманні сина ОСОБА_5 , 2006 р.н. за яким здійснює догляд. Просив застосувати відносно нього домашній арешт.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною 1, пунктом 5 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вивченні особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, має на утриманні дитину та місце постійного проживання.
Стороною обвинувачення надані докази того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, у разі визнання його винуватим за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Водночас, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до частини 4 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором під час розгляду клопотання доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст. 194 КПК України, але не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, відтак належить застосувати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід - домашній арешт, що є співрозмірним з наявними ризиками та забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини 1, 2, 3, 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176 - 178, 181 - 184, 186, 193, 194, 196, 197, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Клопотання обвинуваченого - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки:
- прибувати до слідчого СВ ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області або до суду за кожною вимогою або повідомляти про неможливість прибуття;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання;
- носити електронний засіб контролю;
Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту покласти на Харківське районне управління поліції 1 ГУНП в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 49).
Строк дії ухвали - до 08 квітня 2022 року.
Підготовче судове засідання відкласти до 23 лютого 2022 року 10 години 30 хвилин.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий: