Справа № 646/7736/21
№ провадження 2/646/799/2022
"31" січня 2022 р. м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Сіренко Ю.Ю., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної, судової та виконавчої влади про відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб Державної влади України, -
До Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою звернувся позивач ОСОБА_1 , в якій просить суд ухвалити судове рішення про гарантоване ст. 56 Конституції України відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю органів судової та виконавчої влади їх посадовими та службовими особами у розмірі, який суд визнає обгрунтованим.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної, судової та виконавчої влади про відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб Державної влади України - залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та позивачу роз'яснено право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Копію ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.11.2021 року про залишення позовної заяви без руху було отримано позивачем ОСОБА_1 під особистий підпис 05.01.2022 року, що підтверджується розпискою про вручення ухвали суду.
Разом з тим, позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.11.2021 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху не виконане заявником в повному обсязі, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин вбачається, що позовна заява підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, у зв'язку з не усуненням недоліків.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме, не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
З огляду на те, що позивачем недоліки поданої заяви не усунуті у відповідності до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.11.2021 року, за таких обставин вбачається, що позовна заява визнається не поданою та підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної, судової та виконавчої влади про відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб Державної влади України - визнати неподаною та повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя - Ю.Ю. Сіренко