Справа № 645/6963/21
Провадження № 2-др/645/6/22
08 лютого 2022 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судового засідання - Калягіна М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за заявою сторони позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,-
20.12.2021 року до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович.
В обґрунтування заяви представником позивача - адвокатом Прасоловим І.В. зазначено, що 09.12.2021 року Фрунзенським районним судом м.Харкова ухвалене рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович. При ухваленні рішення не було вирішено питання про судові витрати, які позивач поніс в зв'язку із розглядом справи і які складаються з витрат на професійну правничу допомогу. У позовній заяві позивач зазначив про свій намір в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України надати докази понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. В обґрунтування витрат на правову допомогу сторона позивача посилається на: копію додаткової угоди від 12.10.2021 року до Договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 11.10.2021 року; копію звіту № 1 від 14.12.2021 року про приймання-передавання наданих послуг на 15 000,00 грн.
29.12.2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача -Чечельницької А.О., яка діє на підставі довіреності, в яких представник поросила суд відмовити стороні позивача в ухваленні додаткового рішення. Представник з посиланням на практику вищих судів та на положення процесуального законодавства зазначила, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, позивачем не надано детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу.
12.01.2022 року від представника позивача адвоката Прасолова І.В. надійшла заява про розгляд справи на відсутності позивача та його представника.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомлено.
За результатом розгляду справи суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
09.12.2021 року Фрунзенським районним судом м.Харкова ухвалене рішення по цивільній справі № 645/6963/21, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 45615, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на корись ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлене право вимоги на підставі Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, якому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року відступлене право вимоги за Кредитним договором № 951591645 від 21.09.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на загальну суму 10 330, 80 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.
У позовній заяві позивач зазначив про свій намір в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України надати докази понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Рішення суду ухвалене 09.12.2021 року, заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду засобом поштового зв'язку 14.12.2021 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Матеріали справи містять наступні докази в обґрунтування вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу:
- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 11.10.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ігоря Прасолова»;
- копію Додаткової угоди від 12.10.2021 року до Договору про надання професійної правничої допомоги від 11.10.2021 року, згідно якому сторони домовилися, що вартість послуг адвокатського бюро за договором складає 15 000,00 грн, одна година роботи адвоката складає 1000,00 грн;
- копію Звіту № 1 від 14.12.2021 року про приймання-передавання наданих послуг адвокатом Прасоловим І.В. за результатами виконання умов Договору б/н від 11.10.2021 року, згідно якому обсяг наданої правничої допомоги є наступним: вивчення наданим матеріалів та заслуховування пояснень (1 година, вартість 1000,00 грн); аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах (3 години, вартість 3000,00 грн); надання консультації та роз'яснень щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (1 година, вартість 1000,00 грн); підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (1 година, вартість 1000,00 грн); ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (1 година, вартість 1000,00 грн); підготовка та подання позовної заяви щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (5 годин, вартість 5000,00 грн); підготовка та подання заяви про забезпечення позову (1 година, вартість 1000,00 грн); підготовка та направлення заяви про розгляд справи без участі (1 година, вартість 1000,00 грн); складання заяви про винесення додаткового рішення (1 година, вартість 1000,00 грн).
ВС у своїй сталій практиці неодноразово зазначав, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Після надання позивачем доказів на підтвердження витрат на правову допомогу в суді першої інстанції відповідач не заявив про зменшення таких витрат та не надав доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не доведено неспівмірність витрат на правову допомогу про стягнення яких заявлено стороною позивача, а надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат,суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі та задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 141, 265, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву сторони позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, м.Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.
Повне судове рішення складене 08.02.2022 року.
Суддя