справа № 626/2532/21
провадження № 1-кп/631/42/22
08 лютого 2022 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 ,
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_3 ,
з боку сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селище міського типу Нова Водолага обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, укладеної сторонами 07 вересня 2021 року в рамках кримінального провадження, внесеного 28 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221090000252 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Саївка, П'ятихатського району, Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 в листопаді 2020 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у нічний час доби, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, проник на територію подвір'я домоволодіння ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де впевнившись, що його подальші дії власником та сторонніми особами помічені не будуть, через двері, які були зачинені на гачок, увійшов до приміщення гаражу, звідки таємно викрав радіатор до трактора МТЗ-80, вартість якого становить 1886 гривень 00 копійок, після чого з викраденим майном зник з місця події, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вищевказану суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаному із проникненням до сховища.
Крім цього, в березні 2021 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у нічний час доби, ОСОБА_4 діючи повторно та з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що його подальші дії власником та сторонніми особами помічені не будуть, через незачинену хвіртку проник на територію подвір'я домоволодіння ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , звідки вчинив таємне викрадення молочного алюмінієвого бідону, об'ємом 18 літрів, та виробів з металу, вагою 50 кілограм. після чого з викраденим майном зник з місця події. Через декілька діб, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, у нічний час доби, діючи повторно та з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, через незачинену хвіртку проник на територію подвір'я вищевказаного домоволодіння ОСОБА_6 , звідки вчинив крадіжку виробів з металу, вагою 50 кілограм. Після цього ОСОБА_4 із місця вчинення злочину зник, викрадене майно незаконно обернув на свою користь та розпорядився ним за власним розсудом. Загальна вартість викраденого, а саме: молочного алюмінієвого бідону, об'ємом 18 літрів, та виробів з металу, вагою 100 кілограм, становить 1433 гривень 00 копійок. Таким чином ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на зазначену вище суму.
Вказаними діями ОСОБА_4 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 наприкінці червня 2021 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у нічний час доби, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію подвір'я домоволодіння ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де через незачинені двері увійшов до приміщення літньої кухні, звідки таємно викрав двухконфорну настільну комбіновану (електрично-газову) плитку Торгової марки «Hilton», вартість якої становить 325 гривень 00 копійок. Після цього ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на вищевказану суму.
Також в ніч з 26 на 27 червня 2021 року, у ОСОБА_4 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, впевнившись, що його подальші дії сторонніми особами помічені не будуть, ОСОБА_4 проник на територію подвір'я домоволодіння ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де шляхом виставлення шибки вікна потрапив до приміщення літньої кухні, звідки таємно викрав настільну електричну плитку з однією конфоркою Торгової марки «ТЕРМІЯ», вартість якої становить 450 гривень 00 копійок, після чого з викраденим майном зник з місця події, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на вищевказану суму.
Отже, вищевказаними діями, ОСОБА_4 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаному із проникненням до іншого приміщення.
Під час досудового розслідування 07 вересня 2021 року між процесуальним керівником - прокурором Красноградської окружної прокуратури Харківській області ОСОБА_3 , якому на підставі статтей 36 та 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_4 з іншого боку, із додержанням вимог статті 52 Кримінального процесуального кодексу України у присутності захисника ОСОБА_5 , на підставі статтей 468, 469 та 472 Кримінального процесуального кодексу України з наданням потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 письмових згод прокурору на укладання угоди, у приміщенні Красноградської окружної прокуратури Харківської області, за адресою: Харківська область, місто Красноград, вулиця Бєльовська, будинок № 73-А, укладено угоду про визнання винуватості, в якій зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто у тому, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно.
Згідно з вказаної вище угоди сторони кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесеного 28 червня 2021 року під № 12021221090000252 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України та покарання, яке повинен понести останній у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, із застосуванням приписів статті 75 Кримінального кодексу України, тобто із звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Із такою мірою покарання ОСОБА_4 повністю погодився, при цьому в угоді зазначено, що сторонам угоди відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 Кримінального процесуального кодексу України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини 4 статті 394 та частини 3 статті 424 Кримінального процесуального кодексу України, а для обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 пункту 1 частини 4 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України.
В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України, та наслідки відмови від права на судовий розгляд, передбачені частиною 4 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України.
Угода про визнання винуватості скріплена підписами сторін: прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 , а також підписана захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5 , та до угоди надані письмові заяви (згоди) потерпілого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 .
У зв'язку із укладанням угоди про визнання винуватості суд, на виконання вимог частини 3 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, невідкладно перейшов до її розгляду.
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 укладену угоду про визнання винуватості підтримав та просив її затвердити, вказавши про її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також Кримінального кодексу України, добровільність її укладення, належність даних кримінальних правопорушень до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а також повідомив, що потерпіли по даному кримінальному провадженні надали йому відповідні письмові згоди на укладання угоди, а отже підстав для відмови у її затвердженні не має.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у підготовче судове засідання не з'явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у відповідності із приписами статтей 134 - 136 Кримінального процесуального кодексу України. Скориставшись своїм правом на участь у судовому розгляді справи, кожен із потерпілих окремо, надали суду заяви, що були зареєстровані за вхідним № 831/22 - вх. від 08 лютого 2022 року, та за вхідним № 832/22 - вх. від 08 лютого 2022 року, відповідно до яких просили розгляд справи провести за їх відсутності.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме: таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому повторно та таємному викраденню чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, визнав повністю та повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення й погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, беззастережно визнає свою вину у вчинених ним кримінальних правопорушеннях, не оспорює фактичні обставин, викладені в обвинувальному акті та угоді, погоджується з кваліфікацією своїх дій та щиро розкаюється, просив суд затвердити угоду. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, проте все одно просив затвердити укладену угоду. Обвинувачений також вказав, що повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження. Крім того, повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості її сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні вказала, що угода цілком відповідає вимогам закону та укладена в інтересах її підзахисного, зазначивши, про відсутність істотних порушень вимог Кримінального процесуального законодавства України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання обвинуваченому.
Заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, вивчивши в межах змісту угоди документи, подані сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування й долучені до матеріалів справи за клопотанням сторони обвинувачення, не здійснюючи оцінку доказів на підтвердження фактичних обставин кримінальних правопорушень, суд вирішуючи питання про можливість затвердження угод, перевіривши її на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, виходить з наступного.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 Кримінального процесуального кодексу України.
Як передбачено приписами пункту 1 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадження може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Положеннями частини 4 статті 469 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частиною 2 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що розгляд угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Під час підготовчого судового засідання сторони кримінального провадженні запевнили суд у тому, що 07 вересня 2021 року уклали угоду про визнання винуватості з дотриманням та в порядку, передбаченому статями 468, 469 та 472 Кримінального процесуального кодексу України, повністю підтримали її умови та просили затвердити, призначивши ОСОБА_4 узгоджену ними міру покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з можливістю застосування іспитового строку на підставі статті 75 Кримінального кодексу України.
Зазначена угода про визнання винуватості, підписана сторонами кримінального провадження 07 вересня 2021 року, надійшла до суду разом із обвинувальним актом 08 жовтня 2021 року відповідно до ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні у присутності свого захисника - ОСОБА_5 беззастережно підтвердив визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, добровільність укладання цієї угоди та можливість її виконання, пояснивши, що дійсно при викладених у ній та обвинувальному акті обставинах вчинив інкриміновані йому в вину кримінальні правопорушення.
Отже, суд безпосередньо переконався у безсумнівному та добровільному, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то не було сторони (як-то застосування насильства, примусу, погрози, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді) визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленні та правильному розумінні ним при підписанні письмової угоди про визнання винуватості передбачені Кримінальним процесуальним законодавством України наслідки укладання, затвердження та невиконання її умов.
Повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши обставини, встановлені під час підготовчого судового засідання за кримінальним провадження на підставі угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України та правильну кваліфікацію його дій, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно.
Діяння у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим за ступенем тяжкості відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжкого злочину, внаслідок якого шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілі.
Із обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, встановлено, що у кримінальному провадженні є потерпілі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які надали письмові згоди на укладання угоди про визнання винуватості, що підтвердили у своїх письмових заявах.
Таким чином, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості. Зміст наданої угоди відповідає вимогам статті 472 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 цілком розуміє права, надані йому законом та визначені частиною 4 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, а також разом з прокурором розуміють наслідки укладання та затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України.
При перевірці домовленості сторін щодо узгодженого ними покарання ОСОБА_4 встановлено, що вони відповідають межам загальних засад призначення покарання, встановлених статтями 50, 65 - 67 Кримінального кодексу України, зокрема ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, в межах, установлених санкцією частини 3 статті 185 зазначеного Кодексу, із дотриманням приписів щодо необхідності та достатності узгодженого покарання його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.
Суд вважає, що укладена угода відповідає приписам Кримінального процесуального кодексу України й Кримінального кодексу України та інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення.
Згідно з частиною 5 статті 65 Кримінального кодексу України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Проте питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засудженого, та запобігання вчиненню злочинів як засудженим, так і іншими особами, відповідно до норм статті 50 Кримінального кодексу України.
Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 на момент вчинення ним інкримінованого злочинного діяння в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимий, тимчасово не працевлаштований, зі слів має неповну середню освіту, не одружений, проте перебуває у фактичних шлюбних відносинах, зі слів має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей; стан здоров'я є задовільний, до осіб з інвалідністю не відноситься, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність; має постійне місце проживання у селі Печіївка Красноградського району Харківської області, за яким характеризується задовільно; у скоєному розкаявся, шкода, яка завдана вчиненими кримінальними правопорушення відшкодована частково шляхом повернення викраденого майна.
Визнані сторонами кримінального провадження обставини щодо пом'якшення та обтяження покарання обвинуваченому, визначені ними у повній відповідності із приписами статей 66 та 67 Кримінального кодексу України.
Враховуючи зазначене та добровільну позицію обвинуваченого на призначення узгодженого сторонами кримінального провадження покарання, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції останнього від суспільства, а узгоджене покарання за своїм видом та розміром є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Частина 1 статті 75 Кримінального кодексу України визначає, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Одночасно частина 2 наведеної норми права визначає, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За частиною 6 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 203/378/17 та від 29 листопада 2018 року у справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в пункті 12 якої зокрема зазначено, що «чинні Кримінальний кодекс і Кримінальний процесуальний кодекс регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з'ясування питань, визначених у частині 1 статті 75 Кримінального кодексу України, не є обов'язковим. У зв'язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 статті 75 Кримінального кодексу України, суд зобов'язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені Кримінальним процесуальним кодексом України (пункти 1 - 6 частини 7 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України) відсутні».
Отже, на підставі частини 2 статті 75 Кримінального кодексу України, яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого частиною 1 статті 75 Кримінального кодексу України, суд вважає можливим у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, звільнення особи від відбування покарання із встановленням іспитового строку.
Враховуючи зазначене, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції останнього від суспільства, а узгоджене покарання за своїм видом та розміром є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Щодо питання покладення обов'язків із числа регламентованих статтею 76 Кримінального кодексу України, то суд враховує, що статтею 75 того ж Кодексу визначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням, а у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом, з огляду на що, як термін іспитового строку, так і перелік обов'язків визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 Кримінального кодексу України, особливостей обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують останнє та вважає за необхідне визначити іспитовий строк у 2 роки із покладенням обов'язків регламентованих пунктами 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність підстав, передбачених пунктами 1 - 6 частини 7 статтею 474 Кримінального процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, що була укладена 07 вересня 2021 року між прокурором Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , у присутності захисника - ОСОБА_5 , призначивши ОСОБА_4 узгоджену сторонами вид та міру покарання.
Запобіжний захід під час досудового розслідування обвинуваченому не обирався, ніяких клопотань з цього приводу під час судового розгляду справи не надходило, тому до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.
Долю речових доказів по справі слід вирішити в порядку, визначеному пунктом 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Цивільні позови в рамках даного кримінального провадження не заявлялися.
Частина 1 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України покладає на суд обов'язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Частина 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України зобов'язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вказано у обвинувальному акті під час досудового розслідування кошти на проведення експертиз не витрачались.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 50, 63, 65 - 67, 75, 76, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, статтями 31, 35 - 37, частиною 9 статті 100, частиною 2 статті 124, статтями 373 - 377, 392, 393 - 395, 468 - 470, 472 - 475, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 вересня 2021 року між прокурором Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження, внесеного 28 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021221090000252 щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити узгоджене сторонами кримінального провадження покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбуття призначеного покарання із встановленням йому іспитового строку у 2 (два) роки.
У відповідності до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази у справі - електричну плитку з однією конфоркою Торгової марки «ТЕРМІЯ», що передана на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_7 - залишити останній за належністю, як власнику.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, потерпілим та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, із застосуванням особливостей, передбачених частиною 4 статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1