Справа № 643/20045/20
Провадження № 3/643/47/22
04.02.2022 м.Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює водієм в ТОВ «Автотрансплюс», проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 498532 від 01.12.2020 року, водій ОСОБА_1 01.12.2020 року, приблизно о 14-12 год., керуючи транспортним засобом «БАЗ А079.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Гвардійців-Широнінців, 22 у м. Харкові, здійснював регулярні міські пасажирські перевезення за маршрутом 206Е «Ст. м. Академіка Барабашова - вул. Н.Ужвій» та перевозив пасажирів у кількості 26 осіб, що на 5 осіб перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу (21 місце), чим порушив п.п. 1 п. 15 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Вказані дії кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП як порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених іншими актами законодавства.
ОСОБА_1 у судове засідання 04.02.2022 року не з'явився.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 року у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Як вбачається з ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Норма ч. 1 ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретну норму нормативно-правового акту, якою встановлюються відповідні правила поведінки та приписів якої не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно, невід'ємною складовою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, є порушення особою тих чи інших конкретно визначених норм законодавства, які встановлюють певні правила щодо карантину людей.
Працівниками поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п.п. 1 п. 15 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»
Між тим п. 15 вказаної постанови (в редакції станом 01.12.2020 року) встановлював додаткові обмеження в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 р. до 30 листопада 2020 р.
Підпунктом 1 пункту 15 вказаної постанови (в редакції станом на 01.12.2020 року) було встановлено заборону приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос, в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 р. до 30 листопада 2020 р.
З даних протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не вчиняв дій, які б порушували приписи п.п. 1 п. 15 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року.
Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення фактично не зазначено суть адміністративного правопорушення, тобто норма акту законодавства, яка була порушена ОСОБА_1 .
Суд, розглядаючи вказану справу на конституційних засадах рівності та змагальності, керуючись вказаною вище практикою Європейського суду з прав людини, позбавлений можливості виходити за межі обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, та за власною ініціативою змінювати дані щодо суті адміністративного правопорушення та кваліфікації дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема за власною ініціативою визначати інші норми чинного законодавства, які могли бути порушені ОСОБА_1 , ніж ті, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, яка саме кількість місць для сидіння передбачена технічною характеристикою вказаного вище транспортного засобу.
Відеозапис, наданий працівниками поліції, загальною тривалістю приблизно 40 секунд, не містить даних, які б дозволили встановити загальну кількість місць для сидіння, а також ту обставину, що всі місця для сидіння були зайняті пасажирами та частина пасажирів перебувала в салоні в положенні стоячи.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не доведено поза розумним сумнівом наявність події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд закриває провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 44-3, 247, 248-249, 279, 283-284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов