Справа № 428/8217/19
Провадження № 2/428/120/2022
01 лютого 2022 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,
представника позивача Косогової Л.О.,
відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача Юрченка В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - Комунальне підприємство Житлосервіс «Світанок», про визначення порядку користування квартирою, яка є об'єктом спільної часткової власності та розподіл особових рахунків зі сплати комунальних послуг,
Адвокат Косогова Людмила Олексіївна в інтересах ОСОБА_3 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - Комунальне підприємство Житлосервіс «Світанок», про визначення порядку користування квартирою, яка є об'єктом спільної часткової власності та розподіл особових рахунків зі сплати комунальних послуг.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_5 зазначає, що 01 серпня 2016 року Управлінням житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради було видане свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , відповідно до якого квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (відповідач) - 1/6 частка, ОСОБА_4 (відповідач) - 1/6 частка, ОСОБА_1 (відповідач) - 1/6 частка, ОСОБА_3 (позивач) - 1/6 частка, ОСОБА_6 - 1/6 частка та ОСОБА_7 - 1/6 частка. Зазначена квартира, відповідно до Технічного паспорту, складається з двох кімнат житловою площею 28,0 кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 17,0 кв.м.; 2-а кімната - 11,0 кв.м.; кухня - 6,9 кв.м.; вбиральня - 2,7 кв.м.; коридор - 6,1 кв.м.; комора- 2,2 кв.м.; балкон - 0,9 кв.м. Загальна площа квартири становить - 46,8 кв.м.
В спірній квартирі станом на 16.07.2019 фактично проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зі своїми неповнолітніми синами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На даний час між співвласниками виник спір про порядок користування зазначеною квартирою та порядок оплати рахунків за житлово-комунальні послуги, оскільки всю заборгованість за спожиті послуги, незважаючи, що в квартирі фактично мешкає ОСОБА_1 , повинна сплачувати позивач. Позивач зі своїм синами займає 1-у кімнату (14,3 кв.м.) з балконом (0,9 кв.м.), відповідачі - другу кімнату (13,2 кв.м.). Кімнати в квартирі ізольовані. У зв'язку з тим, що співвласники квартири не можуть дійти домовленості у користуванні квартирою та оплаті рахунків за житлово-комунальні послуги, відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою та відмовляється сплачувати заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, позивач була вимушена звернутися до суду з цим позовом та з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 наступним чином:
- у користування ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виділити житлову кімнату площею 14,3 кв.м разом з балконом 0,9 кв.м.;
- у користування ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 залишити житлову кімнату площею 13,2 кв.м.;
- в загальному користуванні залишити: кухню - 6,9 кв.м., вбиральню - 2,7 кв.м. та коридор-6,1 кв.м.
- зобов'язати Комунальне підприємство «Житлосервіс «СВІТАНОК» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
У судовому засіданні 12.01.2021 позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що відповідачі є її рідними братами та сестра. Квартира складається з двох кімнат, в одній з яких проживає вона разом зі своїми дітьми, а іншу відповідачі закрили і на теперішній час не проживають. Однак ключі від спільної квартири в них є, вони вільно можуть увійти до житла. Оскільки між сторонами наявний конфлікт, відповідачі можуть винести її речі, вона була змушена відгородити свою кімнату, яка була прохідною. В 2018 році ОСОБА_4 наніс їй тілесні ушкодження, а згодом разом з ОСОБА_1 погрожували їй. Позивач боялася за своє життя і життя своїх дітей, тому перегородила кімнати стіною. До липня-серпня 2020 року відповідачі проживали у квартирі. Після смерті матері вона запропонувала ОСОБА_2 продати квартиру, однак вона відмовилася. Вона сплачує лише частину за спожиті комунальні послуги, субсидію оформити не може. Згодом позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.
У судовому засіданні 12.01.2021 відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнав, однак пояснив, що на теперішній час в квартирі зроблене позивачем перепланування. З якою причини позивач збудувала самовільно стіну йому не відомо. ОСОБА_3 єдина хто користується балконом. Після смерті матері в них складаються недоброзичливі стосунки, постійні конфлікти. В 2016 році позивач в стані алкогольного сп'яніння накинулась з ножем на нього та ОСОБА_2 . Після цього конфлікту стосунки були зіпсовані. В квартирі не можна знаходитися, оскільки позивач часто перебуває в алкогольному сп'янінні. Ініціатором конфліктів виступає позивач. Він сплачує комунальні послуги в розмірі 1/6 частки: за електричну енергію, воду. Газом він не користується, за вивіз сміття та опалення також він не сплачує. Коли він знаходився в квартирі опалення не було, тому він не зобов'язаний за нього сплачувати. Він користується лише власною кімнатою, навіть їсть не на кухні. На його думку балконом потрібно користуватися всім співвласникам квартири. У зв'язку з цим він не проти розподілу особових рахунків, однак проти виділу лише позивачу балкону у користування. Після проходження служби (2016 рік) він повернувся додому в свою кімнату. ОСОБА_3 в його відсутність нею не користувалася.
У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов не визнали повністю, просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. ОСОБА_2 пояснила, що не проти розподілу особових рахунків зі сплати комунальних послуг, однак щодо визначення порядку користування квартирою зазначає, що на теперішній час, після самовільного перепланування квартири позивачем, площа кімнат фактично зменшилася. Після того як у 2016 році позивач нанесла їй тілесні ушкодження вона в квартирі не проживає, переїхала і мешкає в орендованій квартирі. На той час коли свідок там проживала ОСОБА_3 зловживала алкогольними напоями. Позивач своїми діями робить все для того, щоб проживати в спільній квартирі було неможливо. Оскільки відповідач фактично не проживає у квартирі, за комунальні послуги вона не сплачує. Квартиру продати вони не мають змоги, оскільки на це потрібна згода позивача, у якої є неповнолітні діти. Позивач згоди не дає. Поки в них не буде офіційного технічного паспорту та плану квартири, на визначення порядку користування квартирою відповідач не погоджується.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив, що з 2007 року в спірній квартирі він не проживає, оскільки його з неї вигнали. У 2018 році він був звільнений по відбуттю строку покарання та повернувся додому по місцю своєї реєстрації. Оскільки над ним здійснюється нагляд, він повинен обов'язково перебувати за місцем реєстрації. Протягом тижня позивач не пускала його до квартири, викликали поліцію, вхідні двері вибили. ОСОБА_3 постійно влаштовувала сварки, пиячила, до неї приходили гості, погрожувала ОСОБА_8 . Поки він проживав в квартирі комунальні послуги за нього сплачувала ОСОБА_2 . Після смерті матері вони вчотирьох визначилися, що будуть здавати квартиру в оренду. У 2018 році він знову повернувся після відбування покарання в квартиру. З літа 2018 року він прожив рік. Він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, тому проживав в інших місцях, а не у власній квартирі. Поки він перебував в місцях позбавлення волі ОСОБА_2 повідомила його, що позивач нанесла їй тілесні ушкодження і остання згодом була засуджена.
Представник відповідача адвокат Юрченко В.Г. позов не визнав повністю, просив відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи Комунального підприємства Житлосервіс «Світанок» Прийма С.Г. у судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 , її неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири (по 1/6 частки кожному) № 18 загальною площею 46,8 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 01.08.2016 Управлінням житлово-комунального господарства міськради м. Сєвєродонецька та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 240142128 від 12.01.2021.
Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.05.1993 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 28.07.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 676. Батьком дитини записаний ОСОБА_9 , матір'ю - ОСОБА_3 .
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 31.05.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 432. Батьком дитини записаний ОСОБА_10 , матір'ю - ОСОБА_3 .
Згідно з копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Сєвєродонецьким МВ УДМС України у Луганській області 26.02.2015, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21.05.1993 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією відповіді Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецької міської ради щодо надання інформації від 03.03.2020 № 287-ЦНАП, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 21.05.1993 та з 28.04.1998 відповідно.
Згідно з копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 13.03.2009, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 21.05.1993 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_7 , виданого Сєвєродонецьким МВ УДМС України в Луганській області 14.05.2014, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 28.04.1998 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленого Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» 20.04.2016, зазначена квартира розташована на V поверсі п'ятиповерхового будинку та складається з 2-ох кімнат житловою площею 28,0 кв.м, у тому числі 1-а кімната площею 17,0 кв.м, 2-а кімната - 11,0 кв.м, кухні площею 6,9 кв.м, вбиральні (сполученої) площею 2,7 кв.м, коридору площею 6,1 кв.м, комори площею 2,2 кв.м. квартира обладнана балконом 0,9 кв.м. Загальна площа квартири складає 46,8 кв.м.
Як вбачається з позовної заяви сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Однак співвласники квартири не можуть дійти домовленості у користуванні квартирою та оплаті рахунків за житлово-комунальні послуги, відповідачі чинять перешкоди у користуванні квартирою та відмовляються сплачувати заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, що стало причиною звернення позивача до суду з вимогою визначити порядок користування приміщенням даної квартири та розділити особові рахунки по сплаті житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неможливості у добровільному порядку визначити порядок користування квартирою та розділити особові рахунки по сплаті житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування. Вказані правовідносини регулюються нормами Житлового кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. А тому сторони у справі мають рівні умови на здійснення своїх прав на спірне майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), кімнат у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Тобто, діючим законодавством обов'язок по оплаті комунальних платежів, покладений на кожного із співвласників.
Відповідно до положень ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
В разі, якщо поділ в натурі квартири є неможливим, суд може встановити конкретний порядок користування приміщеннями квартири за наявності позову про це.
Так, у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-1500цс15 від 17.02.2016 зазначено, що при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Так, якщо спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Якщо спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Проте, згідно з частиною першою статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно зі статтею 47 ЖК УРСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Відповідно до частини першої статті 48 ЖК УРСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Положеннями частин першої, другої статті 104 ЖК УРСР визначено, що член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 роз'яснено, що в силу статті 104 ЖК УРСР суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Отже, з наведеного вище судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_3 - 1/6 частка, її синам ОСОБА_6 - 1/6 частка та ОСОБА_7 - 1/6 частка, відповідачам ОСОБА_2 - 1/6 частка, ОСОБА_4 - 1/6 частка, ОСОБА_1 - 1/6 частка. Зазначена квартира, відповідно до Технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» станом на 20.04.2016, складається з двох кімнат житловою площею 28,0 кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 17,0 кв.м.; 2-а кімната - 11,0 кв.м.; загальна площа квартири становить - 46,8 кв.м.
Як встановлено в судовому засіданні на теперішній час в зазначеній квартирі фактично проживають позивач разом зі своїми неповнолітніми дітьми та відповідач ОСОБА_1 . Між співвласниками квартири недоброзичливі стосунки, між ними постійно виникають конфлікти, які призводять до нанесення тілесних ушкоджень, висловлювань нецензурною лайкою тощо, що підтверджується копіями листів Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області від 16.07.2018 № 17240/111/34/2018, від 13.08.2018 № 19938/111/34/2018, від 16.07.2018 № 17245/111/34/2018, від 16.07.2018 № 17235/111/34/2018 та копією вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24.11.2017 відносно ОСОБА_3 .
З пояснень співвласників квартири судом також встановлено, що у зв'язку з неприязними відносинами між членами сім'ї позивач ОСОБА_1 самочинно без надання на це відповідної згоди відповідачів та без отримання відповідного дозволу на переобладнання квартири самостійно здійснила перепланування квартири, чим фактично змінила розмір кімнат. Станом на день розгляду справи інвентаризація квартири після перепланування не проводилась, а дійсні розміри кімнат, які зазначає позивач у позові та відповідно до яких просить визначити порядок користування квартирою, на теперішній час достеменно не відомі.
Сторони не можуть самостійно дійти згоди щодо визначення порядку користування спірною квартирою, тому позивач звернулася до суду з цим позовом. Проте, на думку суду, порядок користування квартирою, запропонований позивачем, не відповідає вимогам законодавства, оскільки матиме місце відступлення від розміру житлової площі, що припадає на всіх співвласників зазначеної квартири в бік зменшення (28,0 кв.м. житлової площі / 6 осіб = 4,66 кв.м. на одну особу). Ураховуючи, що у спірної квартири 6 співвласників, а житлова площа квартири становить 28,0 кв.м., визначення порядку користування квартирою призведе до порушення вимог ЖК УРСР щодо встановленої норми жилої площі у 13,65 квадратного метру на одну особу та погіршення житлових умов цих осіб та до порушення прав як самого позивача, так і відповідачів як співмешканців спірної квартири.
Отже, встановлені судом обставини та досліджені докази дають підстави суду дійти висновку, що визначення порядку користування квартирою без порушення прав її співвласників неможливе.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що розподіл особових рахунків зі сплати комунальних послуг також неможливий, оскільки вирішити питання про поділ особових рахунків суд може лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна із осіб й претендує на оформлення особового рахунку на своє ім'я та визначення площі приміщень, що перебувають у спільному користуванні.
Беручи до уваги викладене вище, дослідивши та проаналізувавши в сукупності письмові докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному встановленні всіх обставин справи, суд доходить висновку, що позов адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою, яка є об'єктом спільної часткової власності та розподіл особових рахунків зі сплати комунальних послуг є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору і відповідачами не заявлено клопотання про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - Комунальне підприємство Житлосервіс «Світанок», про визначення порядку користування квартирою, яка є об'єктом спільної часткової власності та розподіл особових рахунків зі сплати комунальних послуг відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
- позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_8 ;
- відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;
- відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 ;
- третя особа: Комунальне підприємство Житлосервіс «Світанок», місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 115, код ЄДРПОУ 32830821.
Повне рішення складено 07.02.2022.
Суддя І. С. Посохов