Справа № 404/3288/21
Номер провадження 2/404/923/21
02 лютого 2022 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:
Головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Тригубенко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення пені, -
У травні 2021 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення пені, просив стягнути з відповідача 8923,35 грн. пені за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2021 року, справу передано судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 травня 2021 року заяву про самовідвід судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л. по справі № 404/3288/21, номер провадження 2/404/923/21 задоволено.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Іванову Н.Ю. для розгляду справи з єдиним унікальним номером судової справи №404/3288/21, номер провадження 2/404/923/21 про стягнення пені.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 травня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
08 жовтня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні позивач заявив клопотання, відповідно якого просив застосувати до відповідача та його представника захід процесуального примусу - штраф в порядку ст. 144 ЦПК України та постановити ухвалу в порядку ст. 148 ЦПК України про стягнення з відповідача штрафу в дохід державного бюджету - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і з його представника адвоката Федорова Захара Федоровича штраф в дохід державного бюджету - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Подане клопотання обґрунтовував тим, що 31 січня 2022 року о 16 год. він отримав в поштовому відділенні рекомендований лист від адвоката Федорова З.Ф. в якому містилось клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи. У зв'язку з чим, вважає необхідним подати дане клопотання.
Вважає, що представник відповідача подав письмове клопотання від 28 січня 2022 року про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи в порядку ч. 9,10 ст. 83, ч.1 ст. 127 ЦПК України. Доказами є ксерокопії 10 письмових документів. Ухвалою від 28 травня 2021 року суддя Іванова Н.Ю. відкрила спрощене позовне провадження по даній справі. Сьогодні 02 лютого 2022 року, тобто минуло 8 місяців, як слухається справа. І через 8 місяців від початку розгляду справи представник відповідача подає нові письмові докази для залучення до справи разом з клопотанням про поновлення строку на подання доказів.
Зазначав, що йому не відомо про подання відповідачем або його представником в порядку ч. 4 ст. 83 ЦПК України письмової заяви із зазначенням: доказ, який не може бути поданий; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Не згадується можливість подання нових або додаткових доказів і у відзиві відповідача від 05 жовтня 2021 року.
Тобто, представник відповідач при поданні до суду письмового клопотання від 28 січня 2022 року не виконав своїх процесуальних обов'язків та повністю знехтував діючими нормами ЦПК України, що регулюють питання подання доказів. Вважає, що представник відповідача свідомо направив клопотання і документи за два дні до засідання суду.
У зв'язку з викладеним, за свідоме ігнорування норм ЦПК України в частині порядку та строків подання письмових доказів по справі, вчинення дій спрямованих на затягування строків розгляду справи, тобто невиконання своїх процесуальних обов'язків, до відповідача та його представника необхідно застосувати такий захід процесуального примусу як штраф - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з кожного.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечували.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Відповідно до ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Частиною 1 статті 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.
Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» (п.п.22, 23 Рішення від 28 березня 2006 року, заява №23436/03) право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
Крім того, відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право в тому числі надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Під час розгляду клопотання судом не встановлено обставин, які б вказували на свідоме ігнорування ЦПК України відповідачем та його представником, в частині порядку та строків подання письмових доказів по справі, вчинення дій спрямованих на затягування строків розгляду справи, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття до відповідача та представника відповідача заходів примусу. Тим паче, що ухвалою суду від 02 лютого 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 43, 44, 143, 144, 260ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення штрафу з ФОП ОСОБА_2 та адвоката Федорова Захара Федоровича - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 08.02.2022 року.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда Н. Ю. Іванова