Єдиний унікальний номер судової справи 201/12202/21
Номер провадження 1-кс/201/3520/2021
Іменем України
08 лютого 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021046650000214, внесеного до ЄРДР 16.04.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 290 КК України, -
В судовому засіданні приймали участь:
Заявник ОСОБА_3 .
Прокурор ОСОБА_4 .
Дізнавач ОСОБА_5
Суть клопотання.
ОСОБА_3 подав вищевказане клопотання, в обґрунтування якого зазначив, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2021 року накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження до скасування у встановленому КПК України порядку на автомобіль марки «Шевроле Лачетті», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_2 і ключ від вказаного автомобіля, втім у зв'язку з тим, що жодних процесуальних дій слідчим не проводилось, зокрема трасологічної експертизи, просив скасувати арешт на вищевказаний автомобіль, ключ і свідоцтво про реєстрацію.
Позиції сторін.
В судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому.
Дізнавач і прокурор проти задоволення клопотання заперечили, вважаючи його необґрунтованим, зазначили, що по кримінальному провадженню продовжують проводитись слідчі дії, експертиза проведена не була і наразі вирішується питання про її проведення.
Процесуальні питання.
Відповідно до ст. 107 КПК України здійснювалося повне фіксування кримінального провадження за допомогою технічного засобу.
Матеріали кримінального провадження № 12021046650000214, внесеного до ЄРДР 16.04.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 290 КК України, надані в розпорядження слідчого судді і досліджені у судовому засіданні.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання та додані до нього слідчим документи, приходить до наступного висновку.
Норми КПК України, які застосовуються при вирішенні клопотання.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Оцінка слідчого судді.
Щодо підстав для накладання арешту.
Слідчим суддею встановлено, що до відділення поліції №5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення зі служби "102", про те, що 15.04.2021 о 12:35 год. за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 16, під час обстеження авто марки "CHEVROLET LACETTI" д.н.з. НОМЕР_3 , котрий зареєстрований на гр. ОСОБА_3 , було виявлено ознаки підробки номерів агрегату, номеру кузову.
Відповідно до висновку № 04/1242/6Д, зроблений фахівцем НДЕКЦ МВС від 15.04.2021 року, бланк наданого свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу. Номер двигуна « НОМЕР_5 », представленого на дослідження автомобіля є первинним та змінам не піддавався. Номер кузову наданого на дослідження автомобіля "CHEVROLET LACETTI", реєстраційний номер НОМЕР_3 піддавався змінам (підроблений) шляхом видалення механічним способом з послідовним вварюванням аналогічної групи деталей з літеро-цифровим позначенням «KL1NF19BE8K846215» не в умовах заводу виробника.
15.04.2021 року під час огляду було вилучено транспортний засіб - автомобіль марки "CHEVROLET LACETTI", реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 р.в., чорного кольору, номер кузова « НОМЕР_6 », що піддавався змінам (підроблений) шляхом видалення механічним способом з послідовним вварюванням аналогічної групи деталей з літеро-цифровим позначенням не в умовах заводу - виробника; ключ від автомобілю та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу "CHEVROLET LACETTI", реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 р.в., серія НОМЕР_2 .
16.04.2021 року відомості за даним фактом зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021046650000214 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України.
Постановою дізнавача від 16.04.2021 року автомобіль марки "CHEVROLET LACETTI", реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 р.в., чорного кольору, номер кузова « НОМЕР_6 », ключ від автомобілю та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 визнано речовими доказами.
Слідчий суддя дійшов висновку про те, що автомобіль, ключі від нього і свідоцтво про реєстрацію є знаряддям кримінального правопорушення, тобто вказане майно має відношення до даного кримінального провадження, а його дослідження є необхідним для повного, швидкого, якісного проведення досудового розслідування, внаслідок чого ухвалою від 19.04.2021 року наклав арешт на зазначене вище майно шляхом позбавлення права на відчуження, повернувши автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_2 , ключ від вказаного транспортного засобу на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
Інші обставини, встановлені слідчим суддею під час розгляду клопотання.
Повідомленням від 21.05.2021 року судовий експерт ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 повідомив про неможливість проведення трасологічної експертизи у зв'язку з відсутністю у експерта об'єкта дослідження, а саме автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_1 .
Повідомленням від 13.09.2021 року судовий експерт ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_7 повідомив про неможливість проведення трасологічної експертизи у зв'язку з відсутністю у експерта об'єкта дослідження, а саме автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_1 .
В жовтні 2021 року ОСОБА_3 подав слідчому судді клопотання про скасування арешту майна.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2021 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовлено. Слідчий суддя прийшов до висновку, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки майно, з приводу скасування арешту з якого подано дане клопотання, є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, має значення для останнього, наразі кримінальне провадження не закрито, а отже досудове слідство триває, у кримінальному провадженні слід провести трасологічну експертизу, при цьому будь-яких даних на спростування або зміну обставин, які передували вчиненню такої процесуальної дії, як накладення арешту, слідчому судді не надано.
Слідчий суддя наголосив на тому, що у випадку неможливості експертом провести дослідження, ОСОБА_3 слід зафіксувати будь-яким способом факт надання експертові свого автомобіля аби уникнути можливих протиріч і звинувачень у ненаданні експертові для експертного дослідження автомобіля.
26.11.2021 року ОСОБА_3 на вимогу дізнавача надав експертові автомобіль, втім експерт не зміг провести експертизу внаслідок того, що деталі і агрегати автомобіля слід було розібрати, проти чого ОСОБА_3 не заперечував, втім експерт відмовився розбирати деталі і агрегати автомобіля, вказавши, що такі дії повинен зробити спеціаліст (слюсар) СТО. При цьому ОСОБА_3 не заперечив щодо надання слюсареві автомобіля, але зазначив, що кошти за розбирання деталів і агрегатів автомобіля він сплачувати не буде.
29.11.2021 року ОСОБА_3 знов звернувся із клопотанням про скасування арешту.
В судовому засіданні досліджений відеозапис, зроблений на мобільний телефон ОСОБА_3 26.11.2021 року, з якого вбачається добровільне надання останнім свого автомобіля для експертного дослідження і відмова експерта у її проведенні внаслідок того, що деталі і агрегати автомобіля слід розібрати і він не уповноважений на такі дії і запропонував скористатися допомогою слюсаря СТО. При цьому ОСОБА_3 не заперечив щодо надання слюсареві автомобіля, але зазначив, що кошти слюсареві за розбирання деталів і агрегатів автомобіля він сплачувати не буде.
14.01.2022 року в судовому засіданні оголошувалась перерва для проведення трасологічної експертизи.
08.02.2022 року в судовому засіданні дізнавачем слідчому судді повідомлено про те, що експертиза проведена не була, ОСОБА_3 для її проведення він не викликав і не вимагав його доставити експертові на дослідження автомобіль, що ОСОБА_3 не заперечив.
Висновки.
Згідно із ст. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Разом з цим слідчий суддя враховує наступне.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Конституційний Суд України в рішенні у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого від 30 січня 2003 року вказав, що поняття «розумний строк досудового слідства» є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Обов'язковість урахування цілого ряду конкретних обставин справи при визначенні розумності строку зумовила також необхідність вироблення Європейським судом переліку взаємопов'язаних критеріїв. Згідно з практикою Європейського суду розумність тривалості провадження повинна визначатись з урахуванням відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії, як, зокрема, складність справи, поведінка заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» та «Філіс проти Греції»).
Крім того, слідчий суддя приймає до уваги п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» в якому зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ «Фридлендер (Frydlender) проти Франції» зазначено, що «розумність» строку провадження по справі повинна оцінюватися в світлі обставин справи і з посиланням на наступні критерії: складність справи, дії заявника і відповідних державних органів, а також значущості спору для заявника.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968, «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971).
У рішенні по справі ЄСПЛ «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що стаття 13 гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі в разі порушення положень статті 6 параграфа 1 щодо розгляду справи упродовж розумного строку (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» [ВП], № 30210/96, з 156, ECHR 2000-XI). Суд повторює, що засіб є «ефективним», якщо він може бути використаний або для прискорення винесення судом рішення у справі, або для забезпечення заявника відповідним відшкодуванням за затримку, яка вже допущена (див. вказане вище рішення у справі «Кудла проти Польщі», параграфи 157-159).
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «ЈYSAK проти Польщі», заява № 1631/16, заявник у справі скаржився на те, що вилучення його товару з метою кримінального провадження проти нього було невиправданим і що цей захід тривав непотрібно довго, що суперечить ст.1 Протоколу № 1. Вилучення мало далекосяжні негативні наслідки для нього, оскільки йому довелося припинити свою основну комерційну діяльність. ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання було сумісним зі ст.1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, відповідати загальним інтересам і бути пропорційним, тобто воно повинно знайти «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу спільноти і вимогами захисту основних прав особистості. Стосовно частини одягу справу було закрито, а заявника виправдано. Отже, здавалося б, що цей одяг протягом певного часу не може бути законно сприйнятий як необхідний доказ, що стало офіційним виправданням вилучення. Крім того, у світлі наявних у його розпорядженні матеріалів не було розпочато жодного іншого пов'язаного кримінального розслідування та не було порушено цивільного процесу проти заявника з боку відповідних брендів за нібито порушення торговельної марки.
Національні суди не оцінили всіх відповідних обставин справи заявника та не достатньо врахували можливість вжиття менш нав'язливих заходів щодо майна заявника. Як наслідок, утримання майна заявника протягом шести років становило індивідуальний та надмірний тягар для заявника, порушуючи «справедливий баланс», який слід дотримуватися між захистом права на мирне володіння майном та вимогами загальний інтерес.
Отже, мало місце порушення ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що дії сторони обвинувачення при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження мають бути спрямовані на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, що відповідає завданню кримінального провадження.
Частиною першою ст. 40 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ст. 300 КПК України для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені цим Кодексом, та негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені частиною другою статті 264 та статтею 268 цього Кодексу, а також відбирати пояснення для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку, проводити медичне освідування, отримувати висновок спеціаліста, що має відповідати вимогам до висновку експерта, знімати показання технічних приладів і технічних засобів у провадженнях щодо вчинення кримінальних проступків, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, вилучати знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей, до внесення відомостей про кримінальний проступок до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Слідчий суддя констатує, що 16.04.2021 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046650000214 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Втім з цього часу не проведена судова трасологічна експертиза для встановлення чи підлягав змінам номер кузова та чи можливо встановити первинний номер, а також не проведена судово-технічна експертиза документів для встановлення відповідності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу офіційному бланку.
Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_3 на вимогу дізнавача надавав експертові автомобіль, втім експерт не зміг провести експертизу внаслідок того, що деталі і агрегати автомобіля слід було розібрати, проти чого ОСОБА_3 не заперечував, втім експерт відмовився розбирати деталі і агрегати автомобіля, вказавши, що він не уповноважений на такі дії і запропонував скористатися допомогою слюсаря СТО. При цьому ОСОБА_3 не заперечив щодо надання слюсареві автомобіля, але зазначив, що кошти за розбирання деталів і агрегатів автомобіля він сплачувати не буде.
Рішенням Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019, констатовано, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов'язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження і наданих пояснень його учасників, а також враховуючи вищенаведені правові позиції ЄСПЛ та норми КПК, можливо зробити висновок, що органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні з 16.04.2021 року не здійснюється швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального провадження, що не відповідає завданню кримінального провадження. На думку слідчого судді, органом досудового розслідування дане кримінальне провадження розслідується неналежно. Експертизи органом досудового розслідування не проведені, хоча ОСОБА_3 зробив все необхідне для їх проведення, надавав автомобіль за першою вимогою дізнавача, втім їх непроведення не залежало від його волі чи від його винних умисних дій і не були наслідком створення ним будь-яких перешкод дізнавачу чи експертові.
При цьому, слідчий суддя наголошує, що ОСОБА_3 не повинен доводити свою невинуватість і тим більше, оплачувати послуги слюсаря СТО за розбирання деталів і агрегатів автомобіля. Тягар доведення вини покладається на орган досудового розслідування.
З урахуванням всіх вищезазначених обставин справи, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування арешту, оскільки ОСОБА_3 довів, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Керуючись ст.ст. 110, 173, 174, 309, 369-372, 376, 532 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2021 року у справі № 201/3824/21 шляхом позбавлення права на відчуження до скасування у встановленому КПК України порядку на наступне майно:
-автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI» д.н.з. НОМЕР_1 ;
-свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу НОМЕР_2 ;
-ключ від вказаного транспортного засобу,
та у зв'язку з цим зняти зобов'язання, заборони і обмеження, встановлені вказаною ухвалою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1