Справа № 201/301/22
Провадження № 1-кс/201/141/2022
Іменем України
08 лютого 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 14.09.2021 року про закриття кримінального провадження № 12021041650000150, внесеного до ЄРДР 03.04.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, -
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з вищевказаною скаргою, в якій остання не погоджується із постановою слідчого про закриття кримінального провадження і просить її скасувати. Вказує, що слідчим не отримана ухвала на тимчасовий доступ до речей і медичних документів її дочки для подальшого проведення комісійної судово-медичної експертизи; не оголошено підозру іноземному персоналу лікарні ім. Мечнікова; не було перевірки документів вказаних осіб із фальшивими документами та дипломами; не проведена ексгумація останків її дочки на предмет її смертельного отруєння (або спростування) високотоксичною забороненою речовиною «Новачок» та інше.
Скаржниця в судовому засіданні зазначене в скарзі підтримала, просила її задовольнити.
Слідчий СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що наявні докази в матеріалах справи. Надав матеріали кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ст. 107 КПК України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим, дізнавачем закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Згідно ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин надсилається їй.
Під час розслідування слідчий здійснює процесуальні дії, тобто усі передбачені кримінально-процесуальним законодавством заходи, слідчі дії, що виконують функції збирання, дослідження, оцінювання й використання доказів. Процесуальні дії завжди спрямовані на одержання та перевірку доказів під час розслідування кримінального провадження - збирання та фіксацію доказів, притягнення як обвинуваченого, обрання запобіжного заходу, визнання потерпілим, цивільним позивачем або цивільним відповідачем тощо.
Таким чином сторона захисту, потерпілий можуть звернутися до сторони обвинувачення із клопотанням у порядку ст. 220 КПК України, в якому можуть просити слідчого або прокурора про виконання певних процесуальних дій, а останні мають розглянути таке клопотання та у межах дискреційних повноважень прийняти рішення про проведення процесуальних дій або відмову у їх проведенні.
КПК України закріплений правовий статус слідчого судді - систему закріплених нормативно-правовими актами засад і норм, які визначають процесуальне становище, повноваження (права та обов'язки) слідчого судді.
До повноважень слідчого судді у відповідності до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частиною 2 ст. 307 КПК України встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 07 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021041650000150, внесеного до ЄРДР 03.04.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 14.09.2021 року кримінальне провадження закрито у зв'язку із встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Мотивуючи свою постанову слідчий формально описав склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, однак не вказав, в чому саме полягає діяння, хто є суб'єктом його вчинення, а також не конкретизував об'єктивної сторони діяння.
Слідчий суддя погоджується з доводами скаржниці про те, що дійсно слідчим не вчинено всіх можливих слідчих дій.
Також суд звертає увагу на те, що раніше вже приймалась постанова про закриття кримінального провадження, яка ухвалою слідчого судді від 13.08.2021 року була скасована і встановлено, що досудове слідство було проведено не належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому слідчий повинен вчинити всі необхідні дії при проведенні досудового розслідування, які спрямовані на збирання, перевірку та оцінку доказів, версій у їх сукупності. Зі змісту ст. 306, 307 КПК України вбачається, що слідчий суддя при розгляді скарги про закриття кримінального провадження має пересвідчитися в цьому.
Доводи, надані скаржницею щодо неналежного розслідування кримінального провадження, органом досудового розслідування не спростовані.
При цьому слідчий суддя враховує наступне.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Конституційний Суд України в рішенні у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого від 30 січня 2003 року вказав, що поняття «розумний строк досудового слідства» є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Обов'язковість урахування цілого ряду конкретних обставин справи при визначенні розумності строку зумовила також необхідність вироблення Європейським судом переліку взаємопов'язаних критеріїв. Згідно з практикою Європейського суду розумність тривалості провадження повинна визначатись з урахуванням відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії, як, зокрема, складність справи, поведінка заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» та «Філіс проти Греції»).
Крім того, слідчий суддя приймає до уваги п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» в якому зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ «Фридлендер (Frydlender) проти Франції» зазначено, що «розумність» строку провадження по справі повинна оцінюватися в світлі обставин справи і з посиланням на наступні критерії: складність справи, дії заявника і відповідних державних органів, а також значущості спору для заявника.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968, «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971).
У рішенні по справі ЄСПЛ «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що стаття 13 гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі в разі порушення положень статті 6 параграфа 1 щодо розгляду справи упродовж розумного строку (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» [ВП], № 30210/96, з 156, ECHR 2000-XI). Суд повторює, що засіб є «ефективним», якщо він може бути використаний або для прискорення винесення судом рішення у справі, або для забезпечення заявника відповідним відшкодуванням за затримку, яка вже допущена (див. вказане вище рішення у справі «Кудла проти Польщі», параграфи 157-159).
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що дії сторони обвинувачення при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження мають бути спрямовані на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, що відповідає завданню кримінального провадження.
Частиною першою ст. 40 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
При дослідженні матеріалів кримінального провадження слідчим суддею встановлено, що 03.04.2021 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041650000150 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, втім з цього часу не проведені жодні слідчі дії.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження і наданих скаржницею пояснень можливо зробити висновок, що органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні з 03.04.2021 року не здійснюється швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального провадження, що не відповідає завданню кримінального провадження. На думку слідчого судді, органом досудового розслідування дане кримінальне провадження розслідується неналежно.
В оскаржуваній постанові жодної конкретної процесуальної дії, яка була проведена під час досудового розслідування не вказано. Жодних вказівок, які б свідчили на розслідування вказаного провадження не зазначено. Постанова про закриття кримінального провадження містить лише формальний опис складу злочину, однак без зазначення конкретної інформації, які саме слідчі дії були проведені, які були отримані результати, яким чином встановлювалася інформація щодо свідків чи очевидців, які могли б підтвердити факт скоєння кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий суддя, виходячи зі змісту ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому чи дізнавачу щодо проведення конкретних слідчих дій, адже слідчій є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України). Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Приймаючи до уваги вищевикладене, приходжу до висновку, що слідчим під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не були дотримані вимоги чинного кримінально-процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить необґрунтованою відповідну постанову, яка на підставі цього підлягає скасуванню.
Отже, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування проведено з порушенням вимог Закону, без повного, об'єктивного дослідження доказів справи та з'ясування всіх обставин справи, тому слідчий суддя прийшов до переконання, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені заявником обставини, виконати необхідні дії і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження у даному провадженні, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом доводів викладених скаржником.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Також враховуючи той факт, що скаржниця копію оскаржуваної постанови не отримала, а про її існування дізналась 10.01.2022 року з листа слідчого ДБР, слідчий суддя вважає за можливе поновити строк на оскарження вказаної постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 56, 93, 110, 153, 220, 284, 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
Поновити ОСОБА_3 строк на оскарження постанови від 14.09.2021 року про закриття кримінального провадження №12021041650000150, внесеного до ЄРДР 03.04.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 14.09.2021 року про закриття кримінального провадження № 12021041650000150, внесеного до ЄРДР 03.04.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, - задовольнити.
Постанову слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 14.09.2021 року про закриття кримінального провадження № 12021041650000150, внесеного до ЄРДР 03.04.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України - скасувати та направити матеріали кримінального провадження до СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для здійснення досудового розслідування.
Слідчий суддя ОСОБА_1