07 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 263/10912/20
провадження № 51-485ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 липня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020050770001687 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зрубне Шахтарського р-ну Донецької обл., жителя АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Суть питання
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 липня 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 72 КК, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 12 днів.
Як зазначив суд у вироку, у нічний час 07 липня 2020 року ОСОБА_4 умисно, повторно, із корисливих мотивів через технологічний отвір у стіні проник до приміщення гаража, який розташований на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_6 майно, а саме: насос електричний торгової марки «Бриз» моделі «Урожай БВ 0,2-40-У5», насос електричний торгової марки «Sprut» моделі «GPD 25-4S-180», оприскувач ранцевий торгової марки «Ера» моделі «ОРР-1А ПС», шланги для поливу, чим завдав майнової шкоди на загальну суму 1326 грн 07 коп.
22 липня 2020 року, приблизно о 23:00, ОСОБА_4 умисно, повторно, із корисливих мотивів шляхом пошкодження вікна проник до приміщення будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_7 майно, а саме: сокиру, молоток, цвяходер металевий, плоскогубці, щітку по металу, пластиковий склопакет в зборі, чим завдав майнової шкоди на загальну суму 295 грн 96 коп.
01 серпня 2020 року, приблизно о 01:00, ОСОБА_4 умисно, повторно, із корисливих мотивів шляхом відчинення дверей поштовхом проник до приміщення будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_8 майно, а саме: обігрівач масляний торгової марки «Rainford» моделі «СВ2512D03B», лічильник електроенергії типу «СО 505», чим завдав майнової шкоди на загальну суму 826 грн 91 коп.
02 серпня 2020 року, приблизно о 02:00, ОСОБА_4 умисно, повторно, із корисливих мотивів шляхом відчинення дверей поштовхом, проник до приміщення гаража, розташованого на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_6 майно а саме: кондиціонер побутовий віконний «БК-1500» вартістю 1 450 грн.
03 серпня 2020 року, приблизно о 01:00, ОСОБА_4 умисно, повторно, із корисливих мотивів пробрався по трубі газопроводу на балкон, розташований на другому поверсі будинку АДРЕСА_4 , де шляхом віджиму металопластикових дверей проник до другого поверху вказаного вище будинку, звідки таємно викрав належне ОСОБА_9 майно, а саме: ковдру торгової марки «ТЕП» моделі «Sakura», набір кухонного посуду із 7 предметів торгової марки «Tarrington House», сковорідку торгової марки «Tarrington House», чим завдав майнової шкоди на загальну суму 1 983 грн 45 коп.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2021 року вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 липня 2021 року стосовно ОСОБА_4 залишив без змін.
У касаційній скарзі захисник просить вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 липня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року скасувати, кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки його підзахисний, перебуваючи під психологічним тиском з боку працівників поліції, був вимушений повідомити про обізнаність із своїми правами та поставити підпис про це у відповідній графі. Указане, на переконання ОСОБА_5 , свідчить про недотримання слідчим положень ч. 3 ст. 223 КПК.
Крім того, захисник звертає увагу Верховного Суду і на те, що судом першої інстанції визнано неналежними доказами протоколи огляду від 20, 25 та 27 серпня 2020 року за участі потерпілих, а тому, на думку захисника суд, мав визнати також неналежними та недопустимими доказами самі речові докази, а також протоколи процесуальних дій, які пов'язані з первинним оглядом та вилученням цих речових доказів, як такі, що не можуть достовірно доводити їх приналежність потерпілим. Також суд апеляційної інстанції не звернув увагу на істотні суперечності висновків суду щодо визнання судом першої інстанції належними та допустимими доказами, які є похідними від неналежних, та не обґрунтував своєї позиції в цій частині.
Зазначає ОСОБА_5 у касаційній скарзі і про неефективне розслідування фактів незаконного затримання та катування працівниками поліції засудженого ОСОБА_4 . Однак суди, маючи в розпорядженні матеріали досудового розслідування, не впевнилися в ретельності й ефективності його проведення.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Водночас під час перевірки судового рішення не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК.
Так, за епізодами викрадення майна у потерпілої ОСОБА_6 суд обґрунтовано послався на:
- показання потерпілої, яка зазначила, що протягом липня - серпня 2020 року за її місцем проживання на АДРЕСА_2 систематично вчинялись крадіжки майна. Так, 8-9 липня 2020 року з гаража зникли два електричні мотори та оприскувач. Потім викрали кондиціонери, один із яких знайшли в розібраному стані на пустирі. За наслідками досудового розслідування, встановили місце знаходження та повернули один електромотор;
- протокол огляду місця події від 08 липня 2020 року, у якому зазначено про пошкодження вікна в гаражі, розташованому на території згаданого вище домоволодіння, та зі слів потерпілої указано викрадене в неї майно;
- протокол огляду від 06 серпня 2020 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 добровільно передав працівникам поліції електричний насос «Урожай БВ 0,2-40-У5», який придбав у десятих числах липня 2020 року у ОСОБА_11 ;
- висновок експерта товарознавця № 1/20-546 від 20 серпня 2020 року;
- протокол огляду місця події від 06 серпня 2020 року, у якому зазначено про отвір фронтону гаража, розташованого на території домоволодіння потерпілої ОСОБА_6 . Зі слів потерпілої, на вказаному місці був встановлений віконний кондиціонер «БК-1500», який на час огляду відсутній;
- протокол огляду від 06 серпня 2020 року, згідно з яким на відкритій місцевості поблизу будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 добровільно видав залишки віконного кондиціонеру «БК-1500», вказавши учасникам слідчої дії на місце їх розташування;
- висновок експерта товарознавця №1/20-541 від 17 серпня 2020 року.
За епізодом викрадення майна у потерпілого ОСОБА_7 суд обґрунтовано послався на:
- показання потерпілого, який повідомив, що, придбавши будинок АДРЕСА_3 , протягом літа 2020 року робив ремонт. У ніч із 22 на 23 липня 2020 року зателефонував сусід та повідомив про перебування сторонніх осіб в будинку. Прибігши до будинку, ОСОБА_7 побачив ОСОБА_4 , який виходив з подвір'я та йшов у напрямку автомобіля, припаркованого неподалік. Жодних речей у руках засудженого потерпілий не бачив, однак, зі слів сусіда, ОСОБА_4 виносив речі з будинку впродовж дня. У будинку було вибито вікно, через яке намагались викрасти листи МДФ, склавши їх поряд із будинком. Потерпілий із переліку викраденого майна за обвинувальним актом в суді підтвердив викрадення склопакету, плоскогубців, щітки по металу, цвяходеру, сокири та молотка;
- протокол огляду місця події від 23 липня 2020 року, яким зафіксовано пошкодження вікна і вхідних дверей будинку АДРЕСА_3 . На території домоволодіння поряд із будинком встановлено знаходження мішка цементу, дерев'яних профілів для озноблення стін та фрагмент пресованої ОСБ плити;
- висновок експерта товарознавця № 1/20-601 від 07 вересня 2020 року.
За епізодом таємного викрадення чужого майна потерпілої ОСОБА_8 суд обґрунтовано послався на:
- показання потерпілої, яка зазначила, що на початку серпня 2020 року, прибувши до будинку АДРЕСА_1 , виявила відсутність електропроводки та лічильника електроенергії, також були зірвані світильники і відсутній масляний обігрівач. У будинку виявлені сліди незаконного проникнення, а саме вибиті двері. Викрадені речі під час досудового розслідування повернуті працівниками поліції;
- протокол огляду місця події від 06 серпня 2020 року, у якому зазначено про відсутність електропроводки та лічильника електроенергії у будинку за указаною вище адресою;
- протокол огляду від 06 серпня 2020 року, відповідно до якого за місцем тимчасового мешкання ОСОБА_4 на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку АДРЕСА_5 , останній добровільно видав масляний електрообігрівач «Rainford», електричний лічильник із контрольною пломбою зеленого кольору «ДТЕК», які ним були викраденні в будинку потерпілої ОСОБА_8 ;
- висновок експерта товарознавця № 1/20-545 від 20 серпня 2020 року;
- показання свідка ОСОБА_12 який пояснив, що ОСОБА_4 знає візуально, зустрівши біля магазину «Весна», останній запропонував придбати в нього електропровід, які свідок використав під час ремонту будинку.
За епізодом викрадення майна у потерпілої ОСОБА_9 суд обґрунтовано послався на:
- показання потерпілої, яка повідомила, що в ніч з 02 на 03 серпня 2020 року через балкон на другому поверсі її будинку АДРЕСА_4 , вчинено крадіжку, серед викраденого були: ковдра синього кольору, набір посуду, який складається з трьох каструль та кошика, а також сковорідка. Викрадені речі під час досудового розслідування повернуті працівниками поліції.
- протокол огляду місця події від 06 серпня 2020 року, яким не встановлено пошкодження дверей та вікон указаного вище будинку. Оглядом кімнати, розташованої на другому поверсі будинку, де зі слів потерпілої було здійснено крадіжку її речей, встановлено наявність дверей на балконі, які на час огляду не зачинені;
- протокол огляду від 06 серпня 2020 року, згідно з яким навпроти будинку АДРЕСА_6 , ОСОБА_10 добровільно видав працівникам поліції ковдру та набір посуду, які придбав 03 серпня 2020 року за пропозицією ОСОБА_4 ;
- висновок експерта товарознавця № 1/20-544 від 19 серпня 2020 року;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 серпня 2020 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 вказав на фото ОСОБА_4 , зазначивши, що саме ця особа в липні 2020 року продала йому 2 електронасоси та оприскувач, а 03 серпня 2020 року - набір посуду та ковдру.
Також суд обґрунтовано послався на протокол проведення слідчого експерименту від 11 серпня 2020 року, за участю ОСОБА_4 . Останній розповів та показав учасникам слідчої дії обставини вчинення ним крадіжок у потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .
Оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 та необхідність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло або інше приміщення.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду, кримінальне провадження закрити. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам, зокрема тим, які аналогічно викладені захисником в касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Так, перевіряючи доводи сторони захисту, зокрема щодо недопустимості протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , апеляційний суд зазначив, що в суду першої інстанції не було підстав не взяти до уваги зазначений протокол, оскільки слідчий експеримент був проведений за участю понятих, фіксувався технічними засобами, під час якого засуджений, будучи обізнаним про право не свідчити проти себе, детально розповів та показав обставини вчинення ним крадіжок у потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Крім того, суд зазначив, що із дослідженого судом протоколу вбачається, що ОСОБА_4 відтворив обстановку та обставини подій, показав механізм і обставини викрадення ним майна, надаючи при цьому відповідні пояснення, що не заборонено приписами ст. 240 КПК. Таким чином, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для застосування положень ст. 87 КПК.
З урахуванням вищевказаних обставин апеляційний суд також дійшов висновку про дотримання положень ст. 104 КПК при складанні протоколу слідчого експерименту, зауваживши при цьому, що ОСОБА_4 були роз'яснені права та обов'язки, що підтверджується особистим підписом останнього.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що засуджений, перебуваючи під психологічним тиском з боку працівників поліції, був вимушений повідомити про обізнаність із своїми правами та поставити свій підпис про це у відповідній графі, то ці доводи були предметом перевірки судами попередніх інстанцій, проте не знайшли свого підтвердження, з огляду на таке.
За заявою ОСОБА_4 про застосування стосовно нього недозволених методів розслідування були внесені відомості до ЄРДР за № 61020050000002201 від 22 жовтня 2020 року за ч. 2 ст. 365 КК. За результатами проведення досудового розслідування слідчим відділу ТУ ДБР розташованому у м. Краматорську 01 квітня 2021 року винесено постанову про закриття зазначеного вище кримінального провадження за відсутністю в діях працівників Центрального ВП ГУНП в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
Не є слушними доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_5 про необхідність визнання неналежними та недопустимими доказами самих речових доказів, а також протоколів процесуальних дій, які пов'язані з первинним оглядом та вилученням цих речових доказів, як таких, що не можуть достовірно доводити їх приналежність потерпілим, з огляду на визнання місцевим судом неналежними доказами протоколів огляду від 20, 25, 27 серпня 2020 року за участю потерпілих.
Указані аргументи були предметом перевірки і апеляційним судом, який зауважив про вибірковий підхід сторони захисту до оцінки доказів, вивчених під час судового розгляду, звернувши увагу на те, що місцевим судом також були досліджені і протоколи огляду місця події, які узгоджуються з протоколом слідчого експерименту за участю засудженого.
Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу захисника, що перелік майна за викрадення якого засуджено ОСОБА_4 відповідає тому, про яке зазначали потерпілі, будучи допитаними в суді першої інстанції, а тому твердження захисника про відсутність доказів, які б указували про приналежність викраденого майна потерпілим є безпідставними.
Не є слушними і доводи ОСОБА_5 у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на істотні суперечності висновків суду з приводу визнання судом першої інстанції належними та допустимими доказів, які є похідними від неналежних, з огляду на те, що протоколи огляду від 20, 25 та 27 серпня 2020 року за участю потерпілих, які визнані місцевим судом неналежними не були первісними стосовно інших доказів, покладених місцевим судом в основу вироку, а тому відсутні підстави вважати, що докази, якими обґрунтована вина засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, здобуті саме завдяки тій інформації, яка міститься в протоколах огляду, які визнані місцевим судом неналежними.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. У ній перевірено всі доводи та наведено мотиви, з яких виходив суд, постановляючи її, та положення закону, якими він керувався.
Таким чином, апеляційним судом ретельно перевірені та визнані безпідставними твердження сторони захисту про наявність підстав для закриття кримінального провадження, оскільки вони суперечать установленим фактичним обставинам, спростовуються показаннями потерпілих, свідків і письмовими доказами.
З висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі захисника твердження не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 липня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3