Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4844/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524)
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289)
про стягнення 18 676,58грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 18 676,58грн, з якої 16 017,24грн страхового відшкодування, 1 133,92грн пені, 1 137,06грн збитків від інфляції та 388,36грн 3% річних. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00грн позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує не виконанням обов'язку відповідачем за регресною вимогою щодо сплати страхового відшкодування з посиланням на норми Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 10.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не дотримано вимог ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме не встановлено розмір матеріального збитку, понесеного власнику транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Саме з цих підстав відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, яку позивач просив виплатити в порядку суброгації.
Як вважає відповідач, оскільки позивач не виконав свої обов'язки, визначені Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", під час з'ясування всіх обставин страхового випаду та встановлення заподіяної шкоди, а саме вартості матеріального збитку власника транспортного засобу "Volvo XC60" д.н.з. НОМЕР_1 із врахуванням зносу, тому відсутні підстави для задоволення позову.
У разі відмови в задоволенні позову, відповідач просить суд покласти судовий збір на позивача.
Позивач на адресу суду надав відповідь на відзив, в якій не погоджуючись з запереченнями відповідача, з посиланням на ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування", зазначив про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
На думку позивача, відповідач, посилаючись на ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сам зобов'язаний був розрахувати коефіцієнт зносу (якщо вважав, що він має місце), однак порушив свої зобов'язання та вказаних дій не вчинив. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
20.12.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (страхувальник) укладено генеральний договір № 28-0199-2700/19-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку.
Предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з:
- володінням, користуванням та розпорядженням, застрахованими транспортними засобами та додатковим обладнанням, встановленим на транспортних засобах, зазначених у додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору (Страхування КАСКО);
- відшкодування страхувальником або експлуатантом шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу, під час керування застрахованим транспортним засобом страхувальником або експлуатантом, якщо, відповідно до чинного законодавства відповідальність за спричинення такої шкоди несе страхувальник або експлуатант (Страхування ДВЦ);
- завданням шкоди життю, здоров'ю та працездатності водіїв і пасажирів застрахованого транспортного засобу (Страхування НВ) (п.2.1 договору).
25.10.2019 між позивачем та страхувальником укладено додаткову угоду № 120 до генерального договору № 28-0199-2700/19-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку, предметом якого є страхування транспортного засобу "Volvo XC60" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
20.06.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Volvo XC60" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "ГАЗ 33021", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
22.06.2020 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні документи.
27.08.2020 позивачем на підставі Акту виконаних робіт № СТ-02038 від 13.08.2020 складено страховий акт № СТОКА-12715 на суму 18 017,24грн та розрахунок суми страхового відшкодування.
На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 18 017,24грн.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.09.2020 у справі № 756/8081/20 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано водія автомобіля марки "ГАЗ 33021", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 .
Відповідно до умов укладеного між позивачем та страхувальником, на підставі страхового акту № СТОКА-12715 від 13.08.2020, розрахунку суми страхового відшкодування від 27.08.2020 на суму 18 017,24грн позивачем було виплачено Підприємству з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" страхове відшкодування фактичної матеріальної шкоди в розмірі 18 017,24грн, що підтверджується платіжним дорученням № 21229 від 27.08.2020.
Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання відповідно до умов генеральний договір № 28-0199-2700/19-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку від 20.12.2018.
Відповідно до полісу № АО/4281391 цивільна відповідальність власника транспортного засобу "ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Мега-Гарант", що підтверджується витягом з централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Як вбачається з полісу № АО/4281391 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, даний поліс передбачає франшизу в розмірі 2 000,00грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 100 000,00грн.
Оскільки відповідач є страховиком за вказаним полісом, позивач в межах понесених ним фактичних витрат звернувся на адресу відповідача із заявою про страхове відшкодування в розмірі 18 017,24грн.
Вказана заява залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на норми ст.27 Закону України "Про страхування", позивач зазначає про наявність в нього права регресної вимоги до відповідача на суму 18 676,58грн, з якої 16 017,24грн страхового відшкодування, 1133,92грн пені, 388,36грн 3% річних та 1 137,06грн збитків від інфляції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд встановив наступне.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами п.3 ст.20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування").
За приписами ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ГАЗ 33021", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 була застрахована в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "Мега-Гарант" за полісом № АО/4281391.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідач Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант".
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України).
За змістом ч.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Що стосується припису ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо обмеження розміру відповідальності страховика розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, то відповідний закон не визначає ким саме повинен проводитись відповідний розрахунок розміру саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а відповідна стаття лише зазначає про те, що такі витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відповідні питання є Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі за текстом Методика).
Як передбачено в п.1.2 відповідної Методики вона встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п.1.3 Методики).
За приписами п.8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс Х (1 - ЕЗ), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
За приписами п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Volvo XC60" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску автомобіля - 2019, а отже на момент дорожньо-транспортної пригоди строк його експлуатації склав 1 (один) рік, у зв'язку з чим коефіцієнт фізичного зносу, встановлений у п.7.38 Методики дорівнює нулю.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір вартості витрат відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу буде дорівнюватись розміру вартості витрат відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля без врахування відповідного зносу, оскільки в даному випадку коефіцієнт фізичного зносу за правилами розрахунку Методики буде рівний нулю.
За таких обставин, заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не здійснено оцінку розміру матеріального збитку, а сплачене страхове відшкодування розраховано останнім без урахування зносу суд не приймає.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок довести свою правову позицію покладено не лише на позивача, а й на відповідача також. Позивач довів належними та допустимими доказами суму збитків та підтвердив їх виплату.
Що стосується заперечень відповідача, то всі вони зводяться лише до того, що позивач вимагає від нього сплати страхового відшкодування, здійсненого без врахування коефіцієнту фізичного зносу. В той же час, відповідачем свій розрахунок проведено не було.
Також суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач у встановленому законом порядку, а саме за приписами ст. 36,37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", прийняв та направив на адресу позивача вмотивоване рішення про відмову провести виплату, обґрунтувавши причину відповідної відмови.
Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов генерального договору № 28-0199-2700/19-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку від 20.12.2018 було відшкодовано на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 18 017,24грн.
Відповідно до розрахунку позивача страхове відшкодування становить 16 017,24грн. Даний розрахунок зроблено позивачем в межах встановлених полісом № АО/4281391 ліміту відповідальності та франшизи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, суд дійшов висновку про законність та доведеність позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а сума в розмірі 16 017,24грн стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 133,92грн за період з 07.02.2021 по 07.08.2021, суд керується наступним.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Заяву позивача про виплату страхового відшкодування відповідач фактично отримав 09.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Строк, протягом якого відповідач повинен був здійснити страхове відшкодування становить 90 днів, а саме з 07.02.202 по 07.08.2021.
У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст.992 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 07.02.2021 по 07.08.2021 на суму 1 133,92грн, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування пені, розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 388,36грн за період з 07.02.2021 по 28.11.2021 та збитки від інфляції в розмірі 1 137,06грн за період лютий-листопад 2021 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/12028/17 від 20.04.2018.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 07.02.2021 по 28.11.2021 на суму 388,36грн та збитків від інфляції за період лютий-листопад 2021 року на суму 284,610грн в розмірі 1 137,06грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00грн.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
05.11.2018 між позивачем та Адвокатським бюро "Гедз" укладено Договір № 1 про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до умов якого позивач доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до змісту Додатку № 4 до Договору № 1 від 05.11.2018 сторони домовилися пункт 3 Додатку № 3 від 07.09.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018 доповнити наступними словами: на виконання п. 5.1 розділу 5 Договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2018 за надання правової(правничої) допомоги адвокатським бюро у справах, де Клієнт виступає в якості позивача, Клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 3 000,00грн за кожну справу. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 3-х робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
Згідно Акту виконаних робіт від 29.11.2021 до Договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2018 Адвокатським бюро виконано, зокрема, роботи по підготовці позовної заяви для подачі до суду у страховій справі № СТОКА-12715 (номер договору КАСКО 28-0199-2700/19-AVIS, найменування страхувальника позивача ПІІ "ВІП-РЕНТ", найменування відповідача АТ "СК "Мега-Гарант" , ПІП винуватця ДТП - Лабезний М.М., дата події (ДТП) - 20.06.2020).
Положеннями Акту визначено, що Клієнт за виконану роботу сплачує Адвокатському бюро гонорар, передбачений умовами Договору в розмірі 3 000,00грн за кожну справу (страхову справу), що в загальному розмірі становить 21 000,00грн.
Акт виконаних робіт від 29.11.2021 підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток без зауважень.
Позивачем в якості надання професійної правової (правничої) допомоги адвокатом надані наступні документи: довіреність № 0130-123 від 23.10.2021; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6153 від 09.08.2018; копія договору № 1 від 05.11.2018 про надання правової (правничої) допомоги; копія додатку № 4 до договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2020; акт виконаних робіт до договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 29.11.2021; копія платіжного доручення № 3902 від 30.11.2021 в розмірі 3 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським бюро "Гедз" професійної правничої допомоги Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" на суму 3 000,00грн.
Враховуючи викладене, а також те, що обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ці витрати пов'язані з розглядом справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00грн, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати в цій частині, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 16 017,24грн страхового відшкодування, 1 133,92грн пені, 1 137,06грн збитків від інфляції, 388,36грн 3% річних, 3 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, 2 270,00грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "07" лютого 2022 р.
Суддя Т.А. Лавренюк