вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"07" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1079/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, місто Київ, вул. Харченка Євгенія, будинок 42, код ЄДРПОУ 35871504)
до фізичної особи-підприємця Лукіної Дарії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 19 242,67 грн
без виклику сторін
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ФОП Лукіної Дарії Олександрівни (далі Підприємець) про стягнення 19 242,67 грн заборгованості за договором поставки №А2738 від 09.06.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємцем своїх зобов'язань за укладеним з Товариством договором поставки №А2738 від 09.06.2021, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, що складається з: 15 451,66 грн основного боргу за поставлений товар, 1 070,19 грн пені, 310,34 грн інфляційних втрат, 1 312,33 грн 20 відсотків річних та 1 098,15 грн штрафу.
Ухвалою суду від 02.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу відповідно до статті 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 денного строку з дня вручення ухвали.
Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Приписами ч.ч. 1, 2, 6, 8, 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У свою чергу, як вбачається за матеріалів справи, відповідач ухвалу суду від 02.12.2021 отримав 06.12.2021, однак станом на час ухвалення рішення своїми процесуальними правами не скористався, відзиву на позов чи будь-яких заяв (клопотань) до суду не подав.
За таких обставин відповідач мав достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, а суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
09 червня 2021 між Товариством (Постачальник) та Підприємцем (Покупець) було укладено договір поставки №2738 (далі Договір, а.с. 7-8), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність покупцю алкогольні напої (товар), а Покупець в зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору найменування, кількість та асортимент товару визначається покупцем у замовленні, та зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар. Ціна на товар зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар (п. 5.2 Договору).
Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або у іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п. 9.7 Договір чинний протягом 2 років з дати його укладення.
Договір підписаний представниками позивача та відповідача.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення будь-якої з сторін про припинення дії Договору.
Так, в період дії Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15 687,88 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи (а.с. 10-15), які містять підписи уповноважених осіб Постачальника та Покупця:
- видаткова накладна №19450/17823 від 10.06.2021 на суму 536,22 грн;
- видаткова накладна №19451/17824 від 10.06.2021 на суму 1 119,96 грн;
- видаткова накладна №19452/17825 від 10.06.2021 на суму 8 188,84 грн;
- видаткова накладна №19453/17826 від 10.06.2021 на суму 3 502,08 грн;
- видаткова накладна №19454/17827 від 10.06.2021 на суму 2 340,78 грн.
Відповідачем отримано товар без зауважень, однак, Підприємець розрахувався за отриманий ним товар лише частково в сумі 236,20 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 361 від 28.07.2021 (а.с.16).
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за отриманий товар на момент звернення з даним позовом до суду, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за Договором у сумі 15 451,66 грн.
Доказів оплати боргу у розмірі 15 451,66 грн за Договором відповідач суду не надав.
Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника Товару, Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати. У випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів Покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7 відсотків від суми боргу.
На підставі пункту 7.1 Договору, позивач нарахував відповідачу 1 098,15 грн штрафу та 1 070,19 грн пені (за періоди починаючи з: 24.06.2021 по 25.11.2021).
Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника Товару, Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та п. 9.2 Договору позивач просив стягнути з відповідача 310,34 грн інфляційних втрат (за липень-жовтень 2021 року) та 1 312,33 грн. 20 відсотків річних (за період з 24.06.2021 по 25.11.2021) за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України врегульовано наступне: якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відтак, заборгованість в сумі 15 451,66 грн яка виникла на підставі Договору, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач порушував терміни оплати Товару згідно умов п.6.1 Договору, тобто не здійснив оплату в розмірі 15 451,66 грн по дату прийняття рішення.
Тому за порушення терміну оплати за отриманий товар понад 30 календарних днів, позивач на підставі пункту 7.1 Договору нарахував відповідачу 1 098,15 грн штрафу (розрахунок наведений у позовній заяві, а.с. 2).
Враховуючи викладені обставини справи, положення чинного законодавства та умови Договору, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1 098,15 грн штрафу, оскільки розрахунок є вірним.
Також судом перевірено розрахунки пені та 20% річних долучений позивачем до справи (а.с. 4,5), та встановлено, що останні є не в повній мірі вірними. Так, зокрема, позивачем не враховано, що останнім днем для оплати за видатковими накладними, з урахуванням умов Договору, є 24.06.2021, відтак, прострочення грошового зобов'язання має місце з 25.06.2021, а не з 24.06.2021, як помилково зазначив позивач у розрахунках.
Відтак, за розрахунком суду (розрахунок додається до рішення) підставним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 1 063,84 грн пені та 1 303,87 грн - 20% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 6,35 грн пені та 8,46 грн 20% річних суд відмовляє.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до справи (а.с. 6), та встановлено, що останній є арифметично вірним та проведений з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 310,34 грн інфляційних втрат.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства до Підприємця, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 15 451,66 грн основного боргу за поставлений товар, 310,34 грн інфляційних втрат, 1 098,15 грн штрафу, 1 063,84 грн пені та 1 303,87 грн - 20% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 6,35 грн пені та 8,46 грн 20% річних необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 178, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до ФОП Лукіної Дарії Олександрівни про стягнення 19 242,67 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лукіної Дарії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, місто Київ, вул. Харченка Євгенія, будинок 42, код ЄДРПОУ 35871504) 15 451 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн 66 коп. основного боргу, 310 (триста десять) грн 34 коп. інфляційних втрат, 1 098 (одну тисячу дев'яносто вісім) грн 15 коп. штрафу, 1 063 (одну тисячу шістдесят три) грн 84 коп. пені, 1 303 (одну тисячу триста три) грн 87 коп. 20% річних та 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн 25 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Лукіної Дарії Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" 6,35 грн пені та 8,46 грн 20% річних - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2022.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич