"03" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3735/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., за участю секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О., розглянувши справу № 916/3735/21
Позивач: Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5; код - 00191329)
Відповідач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код - 40075815; 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5), в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; код - 40081200)
про стягнення 12813,30 грн.
з підстав завдання збитків внаслідок втрати вантажу
Представники сторін:
від позивача: Цукатова Н.В.
від відповідача: Аскерова К.С.
СУТЬ СПОРУ: 06.12.2021 року Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 12813,30 грн. вартості недостачі вантажу.
08.12.2021 року суд відкрив провадження по справі та ухвалив розглядати справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
22.12.2021 року суд отримав відзив на позов, яким позов не визнано.
23.12.2021 року суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні з викликом представників позивача та відповідача.
13.01.2022 року Відповідач надав суду пояснення та просив залучити до матеріалів справи копію Додатку № 6 до Контракту від 27.01.2020р. № 2020DSA-17012020.
19.01.2022 року Позивач надав суду відповідь на відзив - просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
31.01.2022 року суд отримав заперечення на відповідь на відзив - Відповідач наполягає на відмові у задоволені позову.
01.02.2022 року Позивач надав суду додаткові письмові пояснення - просить позов задовольнити.
Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні 18.01.2022 року.
27.01.2020р. між ПрАТ «СУХА БАЛКА» та підприємством «DUFERCО SА» було укладено контракт № 2020-DSA-17012020 (Контракт) про поставку продукції (залізної руди).
08.06.2021р. ПрАТ «СУХА БАЛКА» (Відправник/Заявник) на підставі залізничної накладної №45734662 завантажив вантаж, зокрема, у вагон №53068961 та подав його до забирання ПАТ «Українська залізниця» (Перевізник) на ст. Рокувата (м. Кривий Ріг). Графа 7 залізничної накладної №45734662 додатково підтверджує, що Вантаж перевозився згідно вказаного контракту. Крім того, залізнична накладна №45734662 створювалась в електронному вигляді.
Позивач ґрунтує позов посилаючись на те, що 11.06.2021 на ст. Ізмаїл Од. залізниці було складено комерційний акт № 404503/68. в описовій частині якого зазначено, що за результатами контрольної перевірки (переважування), яке проводилося двічі на справних 150 тонних залізничних статичних вагонних вагах № 005 (повірка 03.03.2021) встановлено, що фактична маса вантажу менша на 3600 кг. ніж та, що зазначена у залізничній накладній №45734662 (вагон №53068961). Переважування проводилось двічі, недостача підтвердилась.
З наведеного позивачем робиться висновок, що обставини, зазначені у відповідній описовій частині комерційного акту №№ 404503/68 свідчить про втрату вантажу саме під час перевезення і з вини залізниці.
Тому, посилаючись на ст. ст. 526, 614, 908, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 306, 314 Господарського кодексу України, ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4, 175 Цивільного процесуального кодексу України, положення Статуту залізниць України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму недостачі вантажу у розмірі 12 813,30 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що:
- позивачем до позовної заяви не надано належного документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
- позивачем не доведено свого права на звернення до суду з позовними вимогами до Відповідача про стягнення 12 813,30 грн.
- нестача вантажу виникла виключно з вини вантажовідправника, через невиконання ним вимог ст. 31, 32 Статуту, п. 2.3 Правил перевезення вантажів навалом та насипом, п. 7 Технічних умов розміщення та кріплення вантажів Додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
- позивачем до позовної заяви не надано копії Контракту від 27.01.2020 № 2020DSА-17012020 (надалі - Контракт), яким обґрунтовується ціна позовних вимог, а надано лише Доповнення № 2 від 26.04.2021 до Додатку № 6 (який також не надано) до Контракту, яке не містить інформації щодо вартості вантажу, перевезеного за накладною від 08.06.2021 № 45734662 та інших умов визначення ціни, її корегування, фактичної ціни та інших суттєвих умов постачання.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:
Відносини щодо перевезення вантажів залізницею регулюються, зокрема, Законом України «Про залізничний транспорт». Статутом залізниць України (далі - Статут) та іншими нормативними актами.
Згідно з п.1.1. Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).
Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 12 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130-137 Статуту) затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 у разі пред'явлення претензій та позовів застосовуються паперова копія електронного перевізного документа, яка роздруковується та засвідчується відповідно до вимог законодавства суб'єктами перевізного процесу, що отримали електронний перевізний документ згідно з додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Паперова копія електронної залізничної накладної має бути засвідчена календарним штемпелем станції призначення або суб'єктом перевезення згідно з чинним законодавством (п. 6 вищезгаданих Правил).
Відповідно до ч. 2 ст. 306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту і відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за № 644 (далі Правила приймання вантажів) загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг вказується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
Згідно до положень статті 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.
Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно до положень статті 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.
У відповідності до пункту 28 Правил приймання вантажів договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Відповідно до п. 9 Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Згідно ст. 111 Статуту, «залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволене правилами перевезення вантажів, а також, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення.
Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Згідно ст. 306 ГК України Перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно ч. 1, 5 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Пунктом 2.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що відправник зобов'язаний перед навантаження переконатися, що вагони справні та придатні для перевезення (очищені, не заражені шкідниками, не мають отворів та щілин, через які можливе просипання вантажу).
Відповідно до абз. 3 ст. 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронноті під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Так, на підставі накладної № 45734662 від 08.06.2021 зі станції Роковата ПрАТ «СУХА БАЛКА» було відправлено, зокрема, вагон № 53068961 з вантажем - «руда залізна агломераційна (аглоруда)» для отримання їх ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» на станції призначення Ізмаїл.
Під час перевезення вагона № 53068961 на станції Ізмаїл складений комерційний акт від 11.06.2021 № 404503/68 (а.с. 14) та акт про технічний стан вагона від 11.06.2021 № 12 (а.с. 51).
Відповідно до комерційного акта № 404503/68 (розділ Д) фактично виявилось: брутто 89 900 кг, тара 23 500 кг, нетто 66 400 кг, що менш документа на 3 600 кг. Навантаження в вагоні нерівномірне нижче бортів на 400-500 мм. На поверхні вантажу мається воронкоподібне заглиблення по середині над 3-4 люками діаметром 1 500 мм глибиною до пола вагону. Маються залишки вантажу на хребтовій та поперечній балках. Течі по станції Ізмаїл нема. Вагон у технічному відношенні оглянутий та виявився справним, про що складено технічний акт № 12 від 11.06.2021. У вагоні нещільне прилягання 3-го люку до хребтової балки: зазор довжиною 700 мм, шириною 40 мм.
Відповідно до акта про технічний стан вагона від 11.06.2021 № 12, складеного вагонним майстром та комерційним агентом станції, вагон №53068961 збудований 03.03.2011 р. на заводі Філія «Дарницький вагоноремонтний завод», 27.01.2020 відбувся деповський ремонт, вагон технічно справний. У вагоні нещільне прилягання 3-го люку до хребтової балки: зазор довжиною 700 мм, шириною 40 мм. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник при навантаженні не прилягання люку бачити міг, заходів не прийняв. Вагон неякісно підготовлено під навантаження, у такому стані було завантажено.
На підставі комерційного акта № 404503/68 на станції призначення Ізмаїл була проведена комісійна видача вагона № 53068961.
Отже, з технічного акту від 11.06.2021 № 12 та комерційного акту від 11.06.2021 № 404503/68 вбачається, що люк вагону прилягає до хребтової балки нещільно: мається зазор довжиною 700 мм, шириною 40 мм.
З наведеного суд робить висновок, що оскільки вагон №53068961 прибув на станцію призначення Ізмаїл у технічно справному стані, що підтверджується актом про технічний стан вагону № 12 від 11.06.2021, то наявність щілин свідчить про комерційну непридатність вагону для перевезення агломерату, яку повинен був та мав можливість встановити відправник вантажу при навантаженні та відмовитися від вагону чи вжити належних заходів для усунення щілин.
Відповідно до п.п. 7.1. п. 7 Технічних умов розміщення та кріплення вантажів Додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (мовою оригіналу): «Конструктивные зазоры кузова вагона, которые могут явиться причиной повреждения или потери груза, должны быть заделаны изнутри вагона. Способ заделки зазоров должен обеспечивать сохранность вагона, возможность восстановления исходного работоспособного состояния вагона после перевозки груза и не должен вносить изменений в конструкцию вагона. Применение для этих целей монтажной пены и других аналогичных материалов запрещается».
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містіть відомостей про те, що при прийнятті до перевезення, завантажених Позивачем вагонів, Відповідачу було відомо про гранулометричний склад аглоруди (0-10мм - 92% і 10-20мм - 8%), зазначений в Додатку №6 від 25.03.2021р. до Контракту №2020-DSА-17012020.
Тому, саме ПрАТ „Суха Балка”, яке власними силами завантажувало вагон, було відповідальним за прийняття рішення щодо можливості такого завантаження, за наявності зазору між люком вагону та хребтовою балкою довжиною 700 мм і шириною 40мм, виходячи з того, що відомості про аглометричний склад аглоруди були відомі саме Позивачу.
Тобто, на думку суду, нестача вантажу виникла виключно з вини вантажовідправника, через невиконання ним вимог спи 31, 32 Статуту, п. 2.3 Правил перевезення вантажів навалом та насипом, п. 7 Технічних умов розміщення та кріплення вантажів Додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 905/858/17. Так, скасовуючи постанову апеляційного суду та повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що:
«Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Згідно з п. 5 зазначених Правил перед навантаженням вантажів. які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні Фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Таким чином, оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні). необхідно розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно зі ст. 32 Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу покладається на відправника (п. 3.9. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорі, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002).
Тобто, в будь-якому випадку, матеріалами справи підтверджується прибуття вагону № 53068961 на станцію призначення Ізмаїл у технічно справному, проте комерційно не придатному стані для перевезення агломерату дрібної фракції, обов'язок встановлення якого покладено на Позивача, як відправника вантажу, а нестача вантажу виникла виключно з вини вантажовідправника (Позивача), через невиконання ним вимог ст. 31, ст. 32 Статуту, п. 2.3 Правил перевезення вантажів навалом та насипом та п. 4, п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України .
Повний текст рішення складено 08 лютого 2022 р.
Суддя О.А. Демешин