27 січня 2022 року Справа № 915/53/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Пилипась В.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
представників ІІІ осіб: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни б/н від 31.07.2021 (вх.№11801/21 від 02.08.2021) про зміну способу виконання рішення суду від 16.03.2021 у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни
( АДРЕСА_1 ;
РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса представника - адвоката Власенка С.О.:
АДРЕСА_2 ; ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни
( АДРЕСА_3 ;
РНОКПП НОМЕР_2 ),
III особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Приватне підприємство «Орієнтал-ТС»
(20300, Черкаська обл., м.Умань, вул.Тищика, буд.17-А; ідент.код 34907157),
2) ОСОБА_1
( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),
про: зобов'язання повернути майно, шляхом передання його в натурі,-
02.08.2021 за вхід.№11801/21 Фізична особа-підприємець Костенко Алла Анатоліївна звернулася до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 31.07.2021 про зміну способу виконання рішення суду від 16.03.2021 у даній справі, в якій просить суд змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївського суду від 16.03.2021 у справі №915/53/21 наступним чином: «Висилити фізичну особу-підприємця Бачуріну Олену Павлівну з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 та повернути його у користування Фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни».
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішення суду боржником - ФОП Бачуріною О.П. не виконується, у позивача відсутній вільний доступ до магазину, і відповідно, можливість його використання.
ФОП Костенко А.А. вказує, що в магазині здійснюється торгівельна діяльність тими самими видами товарів та з використанням того ж самого обладнання, що було на час подання позову, однак, в приміщенні магазину змінилась лише інформація в «Кутку споживача» з ФОП Бачуріної О.П. на іншу особу - Фізична особа-підприємець Матвієнко Ольга Володимирівна.
Вказані обставини, на думку позивача, вказують на те, що боржник - ФОП Бачуріна О.П. ухиляється від виконання рішення суду, складаючи з третьою особою - ПП «Орієнтал-ТС» штучні (фіктивні) документи (акт приймання-передачі (повернення) магазину з оренди від 31.05.2021) щодо нібито відсутності ФОП Бачуріної О.П. в такому магазині та наявності в ньому іншого підприємця Матвієнко Ольги Володимирівни, відомості про яку розміщені в магазині на стенді «Куток споживача», але названа особа у магазині відсутня, що вбачається з актів складених 19.07.2021 Первомайським ВДВС.
Позивач стверджує, що оскільки рішення стосується виселення ФОП Бачуріної О.П. без вказівки про повернення у користування ФОП Костенко А.А. магазину (положення ст.391 ЦК України, на якому обґрунтоване рішення суду), його не можливо виконати у наслідок створених ФОП Бачуріною О.П. та ПП «Орієнтал-ТС» перешкод.
Також, позивач стверджує, що нова судова справа за позовом ФОП Костенко А.А. до ПП «Орієнтал-ТС» або/та до Матвієнко О.В. про їх виселення, не призведе до відновлення його порушеного права, оскільки коло нових/інших осіб, які можуть фактично займати магазин (або відомості про який буде розміщено на стенді «Куток споживача»), - може бути необмеженим. А з іншою боку рішення суду не може містити вказівку «про виселення будь-яких осіб», оскільки у цьому випадку резолютивна частина рішення суду не може бути абстрактною.
За вказаних обставин, позивач вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є такий спосіб виконання рішення, який би не лише виселив боржника, а також забезпечував повернення магазину у фактичне користування позивача (стягувача). Саме на це було направлено рішення суду про що у ньому й вказувалось «відновлення права користування позивача» шляхом задоволення його негаторного позову до порушника - відповідача.
Отже, на думку позивача, ефективним способом захисту є такий спосіб, який би не лише вказував на виселення боржника (порушника права), а й дозволив його примусове виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження» та забезпечив можливість на реальне повернення магазинну позивачу (стягувачу) з урахуванням положень ст.391 ЦК України.
Ухвалою суду від 06.08.2021 розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 26.08.2021, яке в подальшому відкладено судом на 05.10.2021 у зв'язку з неявкою учасників справи.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2021 про виправлення описки в рішенні та наказах суду матеріали справи 07.09.2021 відправлено до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Третя особа - ПП «Орієнтал-ТС» у письмовій заяві, яка надійшла до суду 16.09.2021, заперечує проти задоволення заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду та вказує, що державним виконавцем під час виконання рішення були отримані докази, що Бачуріна О.П. добровільно виселилась з магазину по вул.Грушевського, 37, м.Первомайськ, Миколаївська обл., а тому виконавче провадження мало бути закінченим на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
ПП «Орієнтал-ТС» зазначає, що питання щодо виселення інших фізичних чи юридичних осіб не можна вважати зміною порядку та способу виконання судового рішення про виселення ФОП Бачуріної О.П., оскільки стосується інших осіб, які не були стороною у справі.
У зв'язку з надходженням матеріалів справи до Господарського суду Миколаївської області ухвалою від 30.12.2021 поновлено провадження у справі та призначено розгляд заяви у судове засідання на 27.01.2022.
Відповідач не скористався наданим йому правом на подання письмових заперечень на заяву позивача про зміну способу виконання рішення суду, викладені в такій заяві вимоги та доводи позивача не спростував.
Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 27.01.2022 не забезпечили, про час та місце розгляду заяви повідомленні належним чином.
Господарським судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви по суті за відсутності представників учасників справи.
У судовому засіданні 27.01.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021, яке залишено без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.12.2021, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни задоволено. Судом вирішено виселити Фізичну особу-підприємця Бачуріну Олену Павлівну з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Михайла Грушевського, буд.37.
У відповідності до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 судом 29.06.2021 видано відповідний наказ про виселення Фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Михайла Грушевського, буд.37.
Постановою державного виконавця Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 02.07.2021 відкрито виконавче провадження №65959174 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 №915/53/21 щодо виселення Фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Михайла Грушевського, буд.37.
До того ж, в такій постанові державним виконавцем вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Заявою від 16.07.2021 Бачуріна О.П. повідомила державному виконавцю, що 31.05.2021 вона повернула з оренди приміщення магазину за актом від 31.05.2021 орендодавцю, яким є Приватне підприємство «Орієнтал-ТС», від якого вона саме отримала приміщення магазину в оренду.
В матеріалах справи (т.3 а.с.92) знаходиться копія акту приймання-передачі нежитлового приміщення (магазину) з оренди від 31.05.2021, в якому вказано, що орендарем - ФОП Бачуріною О.П. передано, а орендодавцем - ПП «Орієнтал-ТС» прийнято з оренди за цим актом приміщення магазину «Українські ковбаси», загальною площею 88,7 кв.м, за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Михайла Грушевського, буд.37; ключі - 2 комплекти, документація - 1 комплект, електролічильник - 1 шт, водолічильник - 1 шт.
З актів державного виконавця від 19.07.2021 (т.3 а.с.93-98), складених у виконавчому провадженні №65959174, вбачається, що в приміщенні магазину «Українські ковбаси», загальною площею 88,7 кв.м, за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Михайла Грушевського, буд.37; підприємницьку діяльність здійснює Фізична особа-підприємець Матвієнко Ольга Володимирівна, відомості про яку розміщені в такому магазині на стенді «Куток споживача».
Відповідно до положень ст.391 Цивільного кодексу України, покладеної в основу рішення суду в даній справі, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.ч.1-5, 8 ст.66 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якої мало здійснюватися виконання в даному випадку, державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово (частина 1). Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення (частина 2). Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі (частина 3). Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції (частина 4). Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем (частина 5). Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення (частина 8).
Суд зазначає, що мета рішення а, відповідно, і результат його виконання, про задоволення позовної вимоги про захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача у формі усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення відповідача з такого приміщення, з урахуванням положень вищевказаних ст.391 Цивільного кодексу України та ч.ч.1-5, 8 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження", полягає в тому, що:
- спірне приміщення має бути реально повністю звільнене від боржника, будь-якого його майна, з повною забороною відповідачу (боржнику) користуватися цим приміщенням;
- як наслідок цього, власнику майна - позивачу, стягувачу має бути повернута повна, реальна, безперешкодна можливість користування та розпоряджання своїм майном;
- такі звільнення та повернення мають носити реальний, безсумнівний та безспірний характер.
При цьому, згідно з п.9) ч.2 ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, а саме пункт 37 рішення ЄСПЛ по справі «Деркач та Палек проти України» (заяви №34297/02 та №39574/02) від 21.12.2004, остаточне з 06.06.2005, Європейський Суд зазначив, що суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 ("Бурдов проти Росії", заява №589498/00, п.34).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 2774/93, п.74).
У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У відповідності до ч.ч.1-3 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
До того ж, ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Суд вказує, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що рішення суду в цій справі про виселення боржника ФОП Бачуріної О.П. з спірного магазину не призвело до ефективного захисту прав позивача, за яким він звернувся до суду з підстав ст.391 ЦК України.
З огляду на положення ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» за яким виселенню підлягає виключно особа вказана у виконавчому документі, стягувачу спірний магазин повернуто не було.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання Бачуріної О.П. та ПП «Орієнтал-ТС» на повернення приміщення магазину за актом від 31.05.2021 орендодавцю - ПП «Орієнтал-ТС», не тільки не свідчить про добровільне виконання рішення суду, а навпаки розцінюється судом як свідоме ухилення від виконання рішення суду, оскільки у рішенні від 16.03.2021 чітко визначений власник приміщення - ФОП Костенко А.А., у володінні, користуванні та розпорядженні якого майно має перебувати.
Вищезазначене дає підстави для висновку про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду по даній справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що зміна способу виконання судового рішення у даній справі сприятиме ефективному захисту порушеного права позивача, повернення магазину його власнику із незаконного використання. При цьому така зміна способу виконання судового рішення не змінює його по суті та не призводить до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, адже результатом виконання рішення суду із застосуванням і первісного, і зміненого способу його виконанням - є повернення магазину його власнику не залежно від дій боржника.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що подана заява про зміну способу виконання судового рішення не суперечить законодавству України, не порушує інтересів сторін чи інших осіб, а тому підлягає задоволенню.
Згідно ч.7 ст.331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.02.2022 у зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді Мавродієвої М.В. у відпустці.
Керуючись ст.ст.234, 235, 331 ГПК України, ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни б/н від 31.07.2021 (вх.№11801/21 від 02.08.2021) про зміну способу виконання рішення суду від 16.03.2021 у справі №915/53/20 задовольнити в повному обсязі.
2. Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у справі №915/53/20, встановивши новий спосіб виконання.
3. Виселити Фізичну особу-підприємця Бачуріну Олену Павлівну (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул.Михайла Грушевського, буд.37; та повернути магазин у користування Фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
4. Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути пред'явлена державному виконавцю протягом 3-х років.
5. За даною ухвалою:
Стягувач: Фізична особа-підприємець Костенко Алла Анатоліївна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Фізична особа-підприємець Бачуріна Олена Павлівна ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
6. Ухвалу направити учасникам справи та на адресу Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (55213, Миколаївська обл., м.Первомайськ, пров.Бебюш Капон, буд.16).
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України
та підписана суддею 07 лютого 2022 року.
Суддя М.В.Мавродієва