79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
02.02.2022 Справа № 914/3085/21
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника до боржника ОСОБА_2 в сумі 440000,00 грн.
у справі за заявою: ОСОБА_2 , м. Львів
про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Суддя Артимович В.М.
секретар судового засідання Когут Н.Р.
За участю представників:
від боржника: ОСОБА_3 ;
керуючий реструктуризацією: Козій В.Ю. - арбітражний керуючий;
від ГУ ДПС у Львівській області: Підгайний О.І.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 19.10.2021 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, підготовче засідання суду призначено на 03.11.2021.
Ухвалою суду від 11.11.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_2 відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Козія В.Ю., оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , текст якого додається, призначено попереднє засідання суду.
14.12.2021 від ОСОБА_1 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника в сумі 440000,00 грн.
Ухвалою суду від 17.12.2021 заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника ОСОБА_2 в сумі 440000,00 грн. прийнято до розгляду.
14.12.2021 арбітражним керуючим Козієм В.Ю. подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій відзивів на заяви ГУ ДПС у Львівській області та ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 440000,00 грн. слід визнати, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 02.02.2017 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики (безвідсоткової) № 1 (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 550000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики у строк, встановлений цим договором.
У п. 2.1. договору визначено, що позикодавець надає позику одночасно з підписанням договору. Позика надається в готівковій формі (п. 2.2. договору). Позикодавець передає всю позику одноразово (п. 2.3. договору).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до п. 2.4. договору факт передачі позикодавцем зазначеної суми засвідчується розпискою позичальника.
З огляду на матеріали, долучені до заяви з грошовими вимогами до боржника, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав в борг грошові кошти готівкою в сумі 550000,00 грн., що підтверджується розпискою від 02.02.2017, яка підписана обома сторонами. У вказаній розписці боржник також зазначив, що зобов'язується повернути позику в сумі 550000,00 грн частинами згідно графіку повернення.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаній повернути суму позики у строк та в порядок, що передбачені договором.
У розділі 3 договору позики (безвідсоткової) № 1 від 02.02.2017 сторони обумовили умови і порядок повернення позики.
Відповідно до п. 3.1. договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі та валюті, що були передані йому позикодавцем) у строк до 02 січня 2022 року частинами відповідно до наступного графіку повернення: перша виплата (повернення) - не пізніше 01 жовтня 2018 року в сумі 100000,00 грн; друга виплата (повернення) - не пізніше 01 жовтня 2019 року в сумі 200000,00 грн; третя виплата (повернення) - не пізніше 02 січня 2022 року в сумі 250000,00 грн.
Згідно з п. 3.2. договору повна сума позики, що підлягає поверненню, на день остаточного розрахунку має відповідати сумі 550000,00 грн. Позика повертається у готівковій формі (п.3.3. договору).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як стверджує ОСОБА_1 у заяві з грошовими вимогами до боржника, ОСОБА_2 на виконання умов договору повернув йому лише 110000,00 грн. (100000,00 грн - 19.12.2017 та 10000,00 - 27.01.2019).
Таким чином, станом на дату звернення з заявою з грошовими вимогами до боржника грошові кошти в сумі 440000,00 грн, отримані ОСОБА_2 від заявника, повернуті не були.
Отже, ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів у повному обсязі відповідно до умов договору не виконав.
Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На час розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника доказів сплати боржником заявнику заборгованості в сумі 440000,00 грн за договором позики (безвідсоткової № 1) від 02.02.2017 суду не надано, обставин наведених заявником у заяві не спростовано, тому вимога про стягнення заборгованості за вказаним договором підлягає задоволенню.
Керуючим реструктуризацією грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника визнаються з підстав, зазначених у відзиві-повідомленні щодо розгляду заяви з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 .
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
З огляду на викладене, суд, дослідивши матеріали справи, заяву про визнання кредиторських вимог до боржника з доданими до неї документами, беручи до уваги повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду кредиторської заяви, дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 слід визнати повністю.
Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства).
Витрати на оплату судового збору в сумі 4540,00 грн. покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Грошові вимоги ОСОБА_1 (Місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) визнати в сумі 440000,00 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), з яких: 440000,00 грн. (основний борг) - друга черга.
2. Витрати на оплату судового збору в розмірі 4540,00 грн. покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.
4. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 08.02.2022.
Суддя Артимович В.М.