Ухвала від 08.02.2022 по справі 914/2468/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.02.2022 р. Справа № 914/2468/20(914/293/22)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., розглянувши позовну заяву: Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, м.Львів

до відповідача: Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління, м.Львів

про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця

в межах провадження у справі № 914/2468/20

за заявою: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів

про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635)

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2022 справу №914/2468/20(914/293/22) передано на розгляд судді Чорній Л.З. на підставі ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, в провадженні якої перебуває справа № 914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635); визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” у розмірі 5 493 720,06 грн, з яких: 5 247 836,15 грн - основного боргу (безспірні), 159 567,83 грн - штрафних санкцій та 86 316,08 грн - пені, а також, 21 020,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”; введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” строком на сто сімдесят календарних днів до 31.03.2021 та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019 р., адреса: вул. Ватутіна, 67, с. Потік, Київська область, 08824).

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі №914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 12.10.2020 р.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство, провадження у справі №914/2468/20 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2021 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі №914/2468/20 скасовано, справу №914/2468/20 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Справа №914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” перебуває на стадії розпорядження майном.

При підготовці до розгляду матеріалів заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує: всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02 грудня 2021 року ВП №66313843, якою накладено арешт на кошти на банківських рахунках Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області». Із постанов про арешт майна боржника від 02.12.2021 головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що у зведеному виконавчому провадженні у ВП №66313843 об'єднано виконавчі провадження щодо боржника Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області», які видані на примусове виконання виконавчих документів судів з примусового виконання їх рішень, постановлених за правилами господарського та цивільного судочинства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що:

виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1);

під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 13);

виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, ч. 2 п. 1 ст. 18);

виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26);

рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74).

Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до правових висновків Великої Палат Верховного Суду України про застосування норм права, викладених в постанові 10.04.2019 року у справі № 908/2520/16, слідує, що з положень частини першої статті 74 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України, вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно. Разом з тим, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі N 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі N 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах N 927/395/13, N 5028/16/2/2012, від 5 грудня 2018 року у справі N 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі N 808/2265/16.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи викладені обставини, які свідчать, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що тягне за собою правові наслідки, встановлені ст. 175 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно - правових питань до суду.

У даному випадку відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця суд не позбавляє заявника права на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а звертає увагу останнього на інший порядок звернення.

Враховуючи наведене та керуючись п.1 ч.1 ст. 175, ст.ст. 20, 234, 235 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця в межах справи №914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”.

2. Позовну заяву Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст.235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.