79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.02.2022 Справа № 914/3365/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області», місто Суми
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт», місто Львів
про стягнення 36 931,56 грн заборгованості.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» про 1) Розірвання договору №37 від 30.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» та Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області»; 2) Стягнення 36 931,56 грн заборгованості, з яких 30 987,60 грн основного боргу, 309,13 грн інфляційних нарахувань, 1 282,80 грн подвійної облікової ставки НБУ, 4 352,03 грн пені.
Ухвалою від 15.11.2021 суд залишив без руху позовну заяву Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області» та надав позивачу строк для усунення недоліків.
06.12.2021 до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків за вих.№33/39-1646 від 02.12.2021 (вх.№29339/21) з додатками, відсутність яких слугувала підставою для залишення позовної заяви без руху. Разом із заявою про усунення недоліків позивач подав уточнену позовну заяву, відповідно до прохальної частини якої заявив лише одну вимогу майнового характеру, а саме просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» 36 931,56 грн заборгованості, хоча при первинному поданні позову позивачем було заявлено ще одну вимогу немайнового характеру про розірвання договору №37 від 30.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» та Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області».
Враховуючи те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання уточненої позовної заяви, долучену до заяви про усунення недоліків уточнену позовну заяву суд розцінює, як заяву про зміну предмета позову.
Ухвалою від 13.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на12.01.2022 о 10:00 год.
12.01.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№619/22).
Протокольною ухвалою від 12.01.2022 суд, враховуючи клопотання представника відповідача, відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 02.02.2022 на 14:30 год., відсутнім в судовому засіданні позивачу та відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Явка сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 02.02.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання від позивача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника позивача в судове засідання 02.02.2022 не визнавалась обов'язковою.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 02.02.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 02.02.2022 не визнавалась обов'язковою.
Ухвала-повідомлення від 12.01.2022 про відкладення розгляду справи на 02.02.2022 надсилалась відповідачу на дві адреси:
-юридичну: вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84/1Б;
- представника відповідача, вказану у клопотанні (вх.№619/22 від 12.01.2022), а саме: 76009, місто Івано-Франківськ, вулиця В. Івасюка, будинок 11, квартира 271.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 17.01.2022 прийняте та 19.01.2022 прямує до точки видачі/доставки (місце виконання операції - місто Львів, індекс - 79057). 19.01.2022 поштове відправлення за номером 7901414367596 вручене за довіреністю адресату - відповідачу.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 17.01.2022 прийняте та 20.01.2022 прямує до точки видачі/доставки (місце виконання операції - місто Івано-Франківськ, індекс - 76009). 21.01.2022 поштове відправлення за номером 7901414367685 вручене особисто адресату - представнику відповідача.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов'язковою не визнавалась, не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 02.02.2022 прийнято рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.03.2021 між позивачем та відповідачем був укладений договір №37, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався поставити і передати у власність позивачу товар (Нафта і дистиляти (бензин А-92, бензин А-95) (код ДК 09130000-9)) згідно специфікації (додаток 1), а позивач зобов'язувався прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору.
На виконання умов вказаного договору позивач оплатив товар на загальну суму 37 758,00 грн. Частина талонів була використана, проте станом на 31.08.2021 відповідачем не були активовані талони, а саме:
- на бензин А-92 у кількості 700 л на сплачену за договором суму 17 166,00 грн;
- на бензин А-95 у кількості 520 л на сплачену за договором суму 13 821,60 грн.
Починаючи з серпня місяця 2021 відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, поставку товару в кількості 1 220 л на загальну суму 30 987,60 грн не провів, сплачену позивачем суму коштів не повернув.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 36 931,56 грн заборгованості, з яких 30 987,60 грн основний борг, 309,13 грн інфляційні втрати, 1 282,80 грн подвійна облікова ставка НБУ, 4 352,03 грн пеня в розмірі 0,1% від загальної суми договору.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
30.03.2021 між Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області»(надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - продавець) було укладено договір №37, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар згідно специфікації (додаток 1), а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору.
Сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору від 30.03.2021 №37) до зазначеного договору за якою загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 190 860,00 грн, а саме:
- бензин А-92 -в кількості 3000 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання договору - 23,22 грн (сума з ПДВ - 69 660,00 грн);
- бензин А-95 -в кількості 5000 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання договору - 24,24 грн (сума з ПДВ - 121 200,00 грн).
Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: Нафта та дистиляти (бензин А-92, бензин А-95) (код ДК 09130000-9). Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-02-19-001479-b.
Згідно п. 2.1. договору ціна товару вказується в накладних і встановлюється у національнійвалюті України, а також до вартості товару входять витрати на транспортування,страхування, сплату податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 2.2. та п.2.3. договору загальна вартість цього договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказана в накладних, і становить 190 860,00 грн (сто дев'яносто тисяч вісімсот шістдесят гривень 00 копійок) з ПДВ. Покупець має право зменшити обсяг закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця.
Згідно п. 3.1. договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки (талону).
Відповідно до п. 3.2. договору місце поставки (передачі) товарів:
- 3.2.1. передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (талону).
- 3.2.2 скретч-картка (талон) є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках (талонах) вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (талоні).
Згідно п. 3.5. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати передачі товару покупцеві, що є датою підписання обома сторонами видаткових накладних на товар.
Відповідно до п. 4.1. договору оплата товару проводиться після отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 20 банківських днів на підставі рахунків та накладних.
Згідно п. 5.1. договору продавець приймає на себе зобов'язання по зберіганню проданого товару (вартість якого включена у раніше погоджену в п. 2.2 договору ціну) тайого передачі покупцю. Продавець зобов'язаний передати нафтопродукти по скретч-картках (талонах) на момент їх подання через АЗС продавця.
Відповідно до п. 5.4. та п.5.6. договору покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар відповідно до цін, зазначених у видатковій накладній (акті прийому-передачі), у встановлений цим договором термін (п. 4.1). Покупець має право прийняти, а продавець зобов'язується передавати товар по талонам на АЗС продавця протягом 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видатковій накладній покупцю.
Згідно п. 8.1. договору у разі не виконання сторонами договору своїх договірних зобов'язань протягом зазначеного терміну до них застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.
Відповідно до п. 8.2. договору за порушення сторонами своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні цього договору пеню в розмірі 0,1 % від загальної суми цього договору, зазначеної в п. 2.2, за кожен день затримки.
Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року або до повного виконання зобов'язання чи до моменту розірвання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної №102 від 13.04.2021 відповідач передав позивачу товар (бензин А-92) у кількості 500 літрів на загальну суму 11 610,00 грн (у тому числі ПДВ).
13.04.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі талонів на пальне, відповідно до якого постачальник передав у власність, а покупець прийняв талони на пальне у кількості 35 (тридцять п'ять) штук: бензин А-92 - 30 штук по 10 літрів, 10 штук по 20 літрів.
14.04.2021 позивач оплатив кошти згідно видаткової накладної №102 від 13.04.2021 на суму 11 610,0 грн. (платіжне дорученням №422 (внутрішній номер 145398820) від 14.04.2021)).
В подальшому сторони уклали додаткову угоду до договору №37 від 30.03.2021, а саме: №1 від 16.06.2021, якою внесли зміни до п.2.2. розділу II договору «Ціна договору» та зміни в додаток №1 до договору «Специфікація», а саме:
« 2.2. Загальна вартість цього договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказана в накладних, і становить 190 434,00 грн (сто дев'яносто тисяч чотириста тридцять чотири гривні 00 копійок) з ПДВ».
Сторони підписали специфікацію (додаток №1 до додаткової угоди №1від 16.06.2021 до договору №37 від 30.03.2021 №37) за якою загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 190 434,00 грн, а саме:
- бензин А-92 -в кількості 500 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання додаткової угоди №1 до договору - 23,22 грн (сума з ПДВ - 11 610,00 грн);
- бензин А-92 -в кількості 2270 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання додаткової угоди №1 до договору - 25,50 грн (сума з ПДВ - 57 885,00 грн);
- бензин А-95 -в кількості 4550 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання додаткової угоди №1 до договору - 26,58 грн (сума з ПДВ - 120 939,00 грн).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної №319 від 16.06.2021 відповідач передав позивачу товар загальну суму 13 074,00 грн:
- бензин А-92 у кількості 200 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) 25,50 грн, на загальну суму 5 100,00 грн;
- бензин А-95 у кількості 300 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) 26,58 грн, на загальну суму 7 974,00 грн.
16.06.2021 сторони підписали акт приймання-передачі талонів на пальне. Відповідно до якого постачальник передав у власність, а покупець прийняв талони на пальне у кількості сорок (сорок) штук: бензин А-92 - 10 штук по 10 літрів, 5 штук по 20 літрів; бензин А-95 - 20 штук по 10 літрів, 5 штук по 20 літрів.
16.06.2021 позивач провів оплату згідно видаткової накладної №319 від 16.06.2021 на суму 13 074,00 грн. (платіжне дорученням №818 (внутрішній номер 154915098) від 16.06.2021)).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної №324 від 16.06.2021 відповідач передав позивачу товар загальну суму 13 074,00 грн:
- бензин А-92 у кількості 200 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) 25,50 грн, на загальну суму 5 100,00 грн;
- бензин А-95 у кількості 300 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) 26,58 грн, на загальну суму 7 974,00 грн.
16.06.2021 сторони підписали акт приймання-передачі талонів на пальне. Відповідно якого постачальник передав у власність, а покупець прийняв талони на пальне у кількості 50 (п'ятдесят) штук: бензин А-92 - 20 штук по 10 літрів; бензин А-95 - 30 штук по 10 літрів.
17.06.2021 позивач провів оплату згідно видаткової накладної №324 від 16.06.2021 на суму 13 074,00 грн. (платіжне доручення №834 (внутрішній номер 155120425) від 17.06.2021)).
В подальшому сторони уклали додаткову угоду до договору №37 від 30.03.2021, а саме: №2 від 11.08.2021. Відповідно до якої погодили, що у зв'язку з виробничою необхідністю зменшити суму договору №37 від 30.03.2021 на 152 676,00 грн (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят шість гривень 00 копійок) та внести зміни до специфікації до договору №37 від 30.03.2021.
Згідно п. 2. та п.3. додаткової угоди №2 від 11.08.2021 загальна сума договору складає 37 758,00 грн (тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 00 копійок). Пункт 10 строк дії договору п. п. 10.1 викласти в наступній редакції: «Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року або до повного виконання зобов'язання чи до моменту розірвання сторонами».
Сторони підписали специфікацію (додаток №1 до додаткової угоди №2 від 11.08.2021 до договору №37 від 30.03.2021 №37) за якою загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 37 758,00 грн, а саме:
- бензин А-92 -в кількості 500 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання додаткової угоди №2 до договору - 23,22 грн (сума з ПДВ - 11 610,00 грн);
- бензин А-92 -в кількості 400 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання додаткової угоди №2 до договору - 23,50 грн (сума з ПДВ - 10 200,00 грн);
- бензин А-95 -в кількості 6000 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання додаткової угоди №2 до договору - 26,58 грн (сума з ПДВ - 15 948,00 грн).
Позивач стверджує, що починаючи з серпня місяця 2021 обслуговування за талонами не здійснювалось оскільки їх неможливо реалізувати на АЗС, талони (отримані та проплачені позивачем) були заблоковані відповідачем з невідомих для позивача причин.
В матеріалах справи містяться акти фіксації про неможливість заправки автомобілів: від 25.08.2021; від 20.09.2021; від 22.09.2021; від 10.10.2021; від 20.10.2021. Крім того, в матеріалах справи містяться службові записки водія ОСОБА_1 про неможливість заправки службового автомобіля, оскільки скретч-картки (талони): № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 заблоковані.
Позивач стверджує, що частина талонів була використана, проте станом на 31.08.2021 відповідачем не активовані талони, а саме:
- на бензин А-92 у кількості 700 л на сплачену за договором суму 17 166,00 грн;
- на бензин А-95 у кількості 520 л на сплачену за договором суму 13 821,60 грн.
Позивач стверджує, що починаючи з серпня місяця 2021 року відповідач свої зобов'язання за договором від 30.03.2021 №37 не виконує, поставку товару в кількості 1220 л на загальну суму 30 987,60 грн не провів, а саме: бензину А-92 в кількості 700 літрів на суму 17 166,00 грн та бензину А-95 в кількості 520 літрів на суму 13 821,60 грн, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 30 987,60 грн не повернув.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 30.03.2021 №37, позивач звернувся до відповідача з претензію №33/39-1243 від 31.08.2021. Проте, відповідач залишив її без відповіді та задоволення.
В матеріалах справи наявний листи позивача №33/39-1471 від 21.10.2021 та №33/39-1472 від 21.10.2021 з якими він звертався до відповідача з проханням повідомити причини неможливості заправки автомобілів установи на АЗС «МОТТО». Проте, відповідач залишив вказані листи без відповіді.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповерненням сплачених коштів, що спричинило недоотриманням позивачем товару в кількості 1220 літрів на загальну суму 30 987,60 грн, позивач просить стягнути з відповідача 36 931,56 грн заборгованості, з яких 30 987,60 грн основного боргу, 309,13 грн інфляційні втрати, 1 282,80 грн подвійна облікова ставка НБУ, 4 352,03 грн пеня в розмірі 0,1% від загальної суми договору.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №37 від 30.03.2021.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
У абзаці другому частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до частини 1 статті 41 України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з врахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктами 2 і 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» установлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов'язаною із заправленням ТЗ (транспортного засобу) позивача паливом.
Умовами договору №37 від 30.03.2021 (п.п.1.1.-1.2. договору) визначено, що продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар згідно специфікації (додаток 1), а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов договору. Найменування товару: Нафта та дистиляти (бензин А-92, бензинА-95) (код ДК 09130000-9). Ідентифікатор закупівлі: UA-2021-02-19-001479-b.
Відповідно до п. 3.2. договору місце поставки (передачі) товарів:
- 3.2.1. передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (талону).
- 3.2.2 скретч-картка (талон) є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках (талонах) вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (талоні).
Згідно п. 3.5. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати передачі товару покупцеві, що є датою підписання обома сторонами видаткових накладних на товар.
Таким чином, факт підписання сторонами видаткових накладних №102 від 13.04.2021, №319 від 16.06.2021, №324 від 16.06.2021 та актів приймання-передачі талонів на пальне від 13.04.2021, від 16.06.2021 не свідчили про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджували факт передачі талонів/скретрч-карток, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Умовами договору №37 від 30.03.2021 (п.5.1. договору) визначено, що продавець приймає на себе зобов'язання по зберіганню проданого товару (вартість якого включена у раніше погоджену в п. 2.2 договору ціну) та його передачі покупцю. Продавець зобов'язаний передати нафтопродукти по скретч-картках (талонах) на момент їх подання через АЗС продавця.
З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів/паливних карток не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов'язаною із заправленням ТЗ (транспортного засобу) позивача паливом.
Позивач отримав талони/скретч-картки на пальне, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів/скретч-карток не відбувся з незалежних від позивача обставин.
В матеріалах справи наявні копії невикористаних талонів на пальне номери яких відповідають номерам талонів перелічених в актах приймання-передачі талонів на пальне від 13.04.2021, від 16.06.2021, від 16.06.2021 згідно видаткових накладних №102 від 13.04.2021, №319 від 16.06.2021, №324 від 16.06.2021, на загальну кількість 1220 літрів, а саме:
- 62 (шістдесят два) штуки: бензин А-92 - 54 штук по 10 літрів; бензин А-92 - 8 штук по 20 літрів;
- 47 (сорок сім) штук: бензин А-95 - 42 штук по 10 літрів; бензин А-95 - 5 штук по 20 літрів.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів/скретч-карток на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Позивачу не передано замовлений та оплачений товар в кількості 1220 літрів пального на загальну суму 30 987,60 грн (бензину А-92 в кількості 700 літрів на суму 17 166,00 грн та бензину А-95 в кількості 520 літрів на суму 13 821,60 грн) за переданими талонами на пальне згідно актів приймання-передачі талонів на пальне від 13.04.2021, від 16.06.2021, від 16.06.2021 відповідно до видаткових накладних №102 від 13.04.2021, №319 від 16.06.2021, №324 від 16.06.2021 за договором №37 від 30.03.2021.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів/скретч-карток на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України.
Законом встановлено імперативну норму, згідно з якою істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 987,60 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 р. у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 р. у справі №916/4692/15, від 18.04.2019 р. у справі №914/1126/14, від 27.05.2019 р. у справі №910/20107/17.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони в договорі передбачили стягнення пені за порушення умов договору.
Так, згідно п. 8.1. договору у разі не виконання сторонами договору своїх договірних зобов'язань протягом зазначеного терміну до них застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.
Відповідно до п. 8.2. договору за порушення сторонами своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні цього договору пеню в розмірі 0,1 % від загальної суми цього договору, зазначеної в п. 2.2, за кожен день затримки.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути інфляційні втрати за період серпень 2021 - вересень 2021 на загальну суму 309,13 грн, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.08.2021 по 03.11.2021 на загальну суму 1 282,80 грн та пеню в розмірі 0,1% від загальної суми цього договору за період з 05.08.2021 по 03.11.2021 на загальну суму 4 352,03 грн.
Судом перевірено розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1 282,80 грн та інфляційні втрати в сумі 309,13 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.
Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 0,1% від загальної суми цього договору за період з 05.08.2021 по 03.11.2021 на загальну суму 4 352,03 грн, суд зазначає наступне.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem - «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Одночасне стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та пені в розмірі 0,1% від загальної суми цього договору є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, тобто подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а у стягненні пені в розмірі 0,1 % від загальної суми договору слід відмовити.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог частково. До задоволення підлягає 30 987,60 грн основного боргу, 309,13 грн інфляційних втрат, 1 282,80 грн пені. В решті позову слід відмовити.
Судові витрати.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області» подана до Господарського суду Львівської області у 2021 році.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», з 1 січня 2021 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 2 270,00 грн. Відтак, за подання до суду позовної заяви позивачу необхідно було сплатити 2 270,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 379,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1497 (внутрішній номер 177233524) від 04.11.2021.
Відтак, позивачем сплачено судового збору в більшому розмірі на 109,00 грн, ніж встановлено законом.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, 109,00 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачеві з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.
У зв'язку з частковим задоволенням позову та керуючись пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2 002,60 грн судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84/1Б; ідентифікаційний код юридичної особи 42151468) на користь Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області» (40030, Сумська область, Прилуцький район, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 23; ідентифікаційний код юридичної особи 08733899) 30 987,60 грн основного боргу, 309,13 грн інфляційних втрат, 1 282,80 грн пені та 2 002,60 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення
складено та підписано 07.02.2022
Суддя Сухович Ю.О.