79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.02.2022 Справа № 914/3443/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгівельно-промислова компанія», м. Львів,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м.Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Жовква Львівської області,
про відшкодування 209'800,64 грн збитків,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача: Когут І.В.,
від відповідача: ОСОБА_2 ,
від третьої особи: ОСОБА_1 .
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгівельно-промислова компанія» до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування 209'800,64 грн збитків внаслідок знищення майна. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести судові витрати в розмірі 71'520,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.11.2021 справу № 914/3443/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що внаслідок загорання транспортного засобу перевізника було знищено майно позивача. Спір у цій справі виник внаслідок відмови відповідача, як страховика, здійснити на користь позивача, страхове відшкодування згідно з умовами договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00807900 від 22.09.2020 у зв'язку із припиненням дії договору на час настання страхового випадку.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, залучено ФОП ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та призначено судове засідання на 16.12.2021; також суд встановив строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
02.12.2021 третя особа подала суду пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх.№29041/21), у яких зазначає, що вона за замовленням позивача здійснювала міжнародне перевезення деревного вугілля, однак внаслідок пожежі (20.03.2021) відбулось його самозаймання. ОСОБА_1 було замовлено експертизу за результатами якої Львівським науково-дослідним криміналістичним центром МВС України надано висновок №СЕ-19/114-21/4544-ПТ від 28.06.2021, де спростовано твердження про коротке замикання електропроводки причепа та встановлено, що ознак аварійної роботи бортової електромережі, вузлів і електроприладів не виявлено. При встановленні причин пожежі зазначено про можливість самозаймання деревного вугілля, з огляду на його екзотермічні властивості. Наведене дає підстави стверджувати про відсутність вини перевізника у виникненні пожежі, адже замовником не було забезпечено належного пакування вантажу для перевезення та не попереджено перевізника про властивості вантажу. Зазначила також, що вимоги про відшкодування шкоди до відповідача заявлені безпідставно, оскільки договірні відносини із відповідачем у справі за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00807900 від 22.09.2020 припинені 21.01.2021. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також повідомила, що орієнтовний розрахунок судових витрат становить 6'500,00 грн.
09.12.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№29830/21), з обгрунтуванням своєї правової позиції, у якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки посилання позивача на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставним, адже між відповідачем та третьою особою у справі було укладено договір добровільного страхування і такий був припинений на підставі пп.15.3.4 п.15 договору, у зв'язку з невиконанням страхувальником обов'язків, пов'язаних з оплатою страхових платежів (внесків).
Протокольною ухвалою від 16.12.2021 Господарський суд Львівської області відклав судове засідання на 20.01.2022. Ухвалою від 16.12.2021 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст.120-121 ГПК України викликав третю особу у наступне судового засідання.
14.01.2022 третя особа подала доповнення до пояснення (вх.№1079/22), у яких додатково зазначила, що частина вантажу позивача залишилась неушкодженою, на запити щодо подальших дій з рештою вантажу вантажовідправник (позивач) інформації перевізнику не надав, тому такий вантаж був переданий на зберігання до митного складу, оскільки подальше його переміщення без зміни митного режиму стало неможливим. Про факт лише часткового знищення вантажу позивач був поінформований, про що також свідчить лист товариства від 26.03.2021 про збереження вантажу з метою проведення відповідних експертиз. Бездіяльність позивача позбавила перевізника можливості повернути неушкоджену частину вантажу його власнику. Зазначила також, що згідно Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (п.2.2 Правил), деревне вугілля відноситься до небезпечних речовин класу 4.2, тобто до речовин схильних до самозаймання (глава 3.2.2 ч.3 додатку А), однак позивач не попередив перевізника про перевезення небезпечного вантажу, чим не дотримав вимог ст.22 КДПВ. Вважає, що усі вказані порушення з боку позивача свідчать про відсутність вини перевізника.
Протокольною ухвалою від 20.01.2022 Господарський суд Львівської області відклав судове засідання на 03.02.2022. Ухвалою від 20.01.2022 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст.120-121 ГПК України повідомив позивача про наступне судове засідання. Явка обов'язковою не визнавалась.
Представник позивача у судове засідання 03.02.2022 з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, заявив про подання доказів понесеної правової допомоги у порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.
Відповідач та третя особа у судове засідання з'явилися, просили суд відмовити у задоволенні позову. Третя особа просила суд вирішити питання розподілу судових витрат.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України). Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
У судовому засіданні 03.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
18 березня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгівельно-промислова компанія» (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємем ОСОБА_1 (перевізник, третя особа) укладено договір-заявку №190321-1 про надання транспортно-експедиційних послуг, а саме: перевезення вугілля деревного, кількість місць 33, вага, т - 10, за маршрутом: Україна, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Трускавецька, 77 (завантаження) - Rue du Coquelet/Rue de la Station 102, (Gare de Gilly Sart-Allet), 6060 Gilly, Belgium (розвантаження).
Згідно рахунку (інвойсу) №19.03/21-1 від 19.03.2021 вартість деревного вугілля вагою нетто 16'632 кг у паперових пакетах складає 5'654,88 евро.
Як вбачається із CMR №0086186 від 19.03.2021 позивач відправив для S.A.DISTRICOAL вантаж: 33 піддонів, вугілля деревне, вагою брутто 17'226 кг. Документи, що додаються: рахунок-фактура №19/03-21. Перевізник НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
20.03.2021 о 06:17 год до пожежно-рятувального підрозділу надійшло повідомлення про пожежу вантажного автомобіля VOLVO FH 13440, номер шасі НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , а саме: причепу «Shmitz SKO 24», номерний знак НОМЕР_2 , за адресою с.Рата (Рава-Руська МТГ), митний пост Рава-Руська. По факту вказаної події складено акт про пожежу від 20.03.2021, у якому вказано, що ймовірною причиною пожежі було коротке замикання електропроводки причепа та самозаймання деревного вугілля, а також зазначено, що пожежою знищено 6,599 тонн вугілля. Аналогічний висновок надано Дослідно-випробувальною лабораторією аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Львівській області №17/29/20.03.2021
Для встановлення причини виникнення пожежі 24.03.2021 ТзОВ «Галицька Торгівельно-промислова компанія» звернулося до Головного управління ДСНС України у Львівській області для проведення огляду місця пожежі, а також до Львівського НДІСЕ - для проведення інженерно-транспортної та металографічної експертизи. У висновку ЛНДШСЕ №2347/2348 від 28.07.2021 зазначено, що у заводську конструкцію напівпричепа-рефрижератора «Shmitz SKO 24», номерний знак НОМЕР_2 вносились конструктивні зміни.
Позивач вважає, що основною причиною знищення вантажу слугували теплові прояви електричної енергії в результаті короткого замикання бортової електромережі напівпричепа-рефрижератора.
Як зазначає позивач, при перевезенні деревного вугілля у ФОП ОСОБА_1 був діючий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №FO-00807900 від 22.09.2020 у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (відповідач), однак страхова група відмовляється від відшкодування збитків у розмірі 209'800,64 грн.
22 вересня 2020 року Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик, відповідач) та Фізичною особою-підприємем ОСОБА_1 (страхувальник, третя особа) укладено договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00807900. Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров'ю фізичної особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про Договір Міжнародного перевезення вантажів (далі- Конвенція КДПВ-CMR), включаючи протокол до Конвенції 1978 р. та транспортного законодавства тієї держави, на території якої сталася подія, що призвела до страхового випадку.
У п.3 договору сторонами визначено, що страховими ризиками є відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, додаткові витрати та витрати на рятування транспортного засобу.
Сторонами погоджено страховий тариф, платіж та строки його оплати. Так, п.7 договору страхування визначено строки оплати страхового платежу: перша частина 1'328,00 грн - до 00 год 00 хв 22.09.2020, друга частина 1'328,00 грн - до 00 год 00 хв 22.12.2020, третя частина 1'328,00 грн - до 00 год 00 хв 22.03.2021 та четверта частина 1'328,00 грн - до 00 год 00 хв 22.06.2021.
Строк дії договору з 00 год 00 хв 23.09.2020 до 24 год 00 хв 22.09.2021 (п.10 договору). Підпунктом 16.1.3 пункту 16 договору, встановлено обов'язок страхувальника, оплачувати страхову премію у строки та у розмірах, які встановлені п.7 договору.
Довідкою від 19.04.2021 про надходження страхових платежів за договором №FO-00807900 підтверджується факт оплати страхувальником ОСОБА_1 22.09.2020 лише першої частини страхового платежу у розмірі 1'328,00 грн.
Відповідно до підпункту 12.2 пункту 12 договору, страховим випадком є настання відповідальності страхувальника за страхові ризики, що визнана рішенням суду або страхувальником у добровільному порядку за умови, якщо страховик письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.
Згідно підпункту 13.4.2 пункту 13 договору у випадку прострочення строків сплати або сплати чергової частини страхового платежу в неповному обсязі відповідно до строків, наведених в п.7 цього договору, страховик звільняється від зобов'язань по виплаті страхового відшкодування по випадках, які відбулися після 00 годин 00 хвилин дати до якої страхувальник зобов'язаний був внести черговий платіж повністю.
У разі несплати чергової частини страхового платежу - дія договору припиняється з 00 годин 00 хвилин 30 (тридцятого) календарного дня з дати, до якої страхувальник повинен був оплатити черговий платіж (підпункт 15.3.4 пункту 15 договору).
За умовами п.19.1 договору страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснить виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальних поніс збиток, тобто оплатив пред'явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.
22.01.2021 листом №01/807900-01/2021 відповідач повідомив ОСОБА_1 про припинення договору №FO-00807900 від 22.09.2020 та втрати ним чинності з 21.01.2021.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відносини, що є предметом спору регулюються Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України та договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00807900 від 22.09.2020, укладеного між страхувальником та страховиком.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 983 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно ч.1 ст.10 наведеного Закону страхувальник вносить страховику певну плату згідно договором страхування, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією).
Статтею 21 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальник, зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі та повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами договору добровільного страхування погоджено строки оплати страхового платежу за наступним графіком, їх кількість та суми, які підлягали сплаті, а саме: перша частина 1'328,00 грн до 00 год 00 хв 22.09.2020, друга частина 1'328,00 грн - до 00 год 00 хв 22.12.2020, третя частина 1'328,00 грн - до 00 год 00 хв 22.03.2021 та четверта частина 1'328,00 грн - до 00 год 00 хв 22.06.2021 (п.7 договору).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Судом встановлено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем зазначено несвоєчасну оплату третьою особою чергового страхового платежу, який мав бути сплачений до 22.12.2020 згідно з графіком платежів, наведеним у пп.7.2 п.7 договору, внаслідок чого на момент пожежі, яка сталася 20.03.2021, договір добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №FO-00807900 від 22.09.2020 припинив свою дію.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими заперечення ПрАТ «Страхова група «ТАС» щодо виплати страхового відшкодування на користь позивача з цієї підстави.
Крім того, суд звертає увагу позивача на інші умови договору страхування, зокрема на пункт п.19.1, де зазначається, що страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснить виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальних поніс збиток, тобто оплатив пред'явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (ч. 3 ст. 45 ГПК України).
Відповідно до ч.2 ст.48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Позивач не скористався правом залучення у справу співвідповідача чи заміни відповідача, а суд позбавлений права це робити самостійно.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 19 від 22.10.2021 на суму 3'147,02 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір покладається на позивача.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст.126 ГПК України).
02.12.2021 третя особа подала суду пояснення по суті спору та повідомила, що розрахунок понесених нею судових витрат становить 6'500,00 грн витрат на правову допомогу та 4'219,00 грн витрат за проведення експертизи.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).
Судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою надано копію договору №1 про правову допомогу від 29.11.2021, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (третя особа, довіритель) та адвокатом Лозою В.М. (повірений), відповідно до умов якого повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу ФОП ОСОБА_1 , яка виступає третьою особою у спорі з ТзОВ «Галицька Торгівельно-промислова компанія». З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню оцінку мотивів та вимог позовної заяви, провести аналіз доданих до позову документів (4 год). 2. Підготувати пояснення третьої особи (7 год.). 3. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді (3 год).
За здійснення дій, що визначені у п.1.1 договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 6'500,00 грн. Розрахунок здійснюється у наступному порядку: кошти у вказаній в п.2.1 сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовлених пояснень третьої особи (розділ 2 договору).
Пунктом 6.1 договору визначено строк дії договору.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, третьою особою до матеріалів справи долучено копію ордера №1027297 на надання правничої допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008. Актом приймання-передачі №1 від 30.11.2021 сторони підтвердили, що повіреним надано довірителю правову допомогу в кількості 14 годин на загальну суму 6'500,00 грн, згідно п.1.1 договору. 30.12.2021 клієнтом здійснено оплату наданих послуг, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №06-11. Подані документи від третьої особи підготовлені адвокатом В.М. Лоза, про що міститься відповідна відмітка на поясненні третьої особи щодо заявлених позовних вимог та доповненні до такого пояснення.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують фактичне надання адвокатських послуг третій особі і фактичне понесення витрат на правничу допомогу; право користуватися професійною правничою допомогою передбачене законом; визначена вартість адвокатських послуг пропорційна наданим адвокатом послугам і витраченому часу та отриманому результату. Позивач повідомлявся про заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу, проте не подав жодних заперечень. Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6'500,00 грн. суд вважає співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг. Зазначену правову позицію викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18.
Щодо витрат третьої особи на проведення експертизи суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 6.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України» у вирішенні питань щодо відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду господарським судам необхідно враховувати викладене у п.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи». Так, відповідно до п.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.
Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Суд зауважує, що експертиза була замовлена третьою особою самостійно, а не призначена за ухвалою суду. Крім того, результати такої експертизи не мають значення для вирішення даного спору між позивачем та відповідачем, а тому не є такими, що пов'язані з розглядом справи, і залишаються за третьою особою.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгівельно-промислова компанія» (79017, м.Львів, вул.Є.Коновальця, 19/1; код ЄДРПОУ 42595434) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 6'500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.02.2022.
Суддя Яворський Б.І.