79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.02.2022 Справа № 914/2369/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Куцик І.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Брок”, м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства “Рекламне агентство “Конто”, м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 15 200,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Скочипець А.Б. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 661 від 06.06.2012 р.
від відповідача: Фартушок Н.Б. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1080998 від 11.06.2021 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Брок” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Рекламне агентство “Конто” про стягнення заборгованості в розмірі 15 200,00 грн.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Брок” до відповідача - Приватного підприємства “Рекламне агентство “Конто” про стягнення заборгованості в розмірі 15 200,00 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
16.08.2021 р. представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2021 р. про залишення позовної заяви без руху, долучено до матеріалів справи заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками за вх. № 19009/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 19.08.2021 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 29.09.2021 р.
08.09.2021 р. представником відповідача подано в систему «Електронний суд» заяву про вступ у справу як представника за вх. № 20847/21.
29.09.2021 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду письмові пояснення у даній справі за вх. № 22730/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 29.09.2021 р. cудом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/2369/21 за правилами загального позовного провадження за клопотанням представника позивача, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 18.10.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 18.10.2021 р. підготовче засідання відкладено на 17.11.2021 р.
В судовому засіданні 17.11.2021 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 29.11.2021 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 29.11.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2369/21 на тридцять днів з 30.11.2021 р. за клопотанням представника позивача.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області суду від 29.11.2021 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 22.12.2021 р.
20.12.2021 р. представником позивача подано на адресу суду додаткові письмові пояснення з додатками за вх. № 30625/21
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 22.12.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/2369/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.01.2022 р.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області суду від 24.01.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 02.02.2022 р.
02.02.2022 р. представник позивача судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а також із підстав, які викладені у поданих додаткових поясненнях за вх. № 30625/21 від 20.12.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю. Судові витрати покласти на відповідача.
02.02.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у поданих письмових поясненнях за вх. № 22730/21 від 29.09.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2369/21.
В судовому засіданні 02.02.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що протягом липня-серпня 2018 року позивачем надано відповідачу послуги з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра» на загальну суму 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується підписаними актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 9188 від 31.07.2018 року та № ОУ - 9306 від 31.08.2018 року (копії вказаних актів долучено позивачем до матеріалів справи). Як стверджує позивач, відповідач за надані послуги розрахувався частково. Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-9188 від 31.07.2018 року, Відповідачу були надані послуги з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра» у період з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року на загальну суму 12 000,00 грн., в т.ч. ПДВ Відповідно до цього акту, 02.11.2018 року Відповідачем було оплачено кошти на загальну суму 1 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ. Таким чином, сума боргу згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 9188 від 31.07.2018 року становить 11 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 9306 від 31.08.2018 р., відповідачу були надані послуги з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра» у період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року на загальну суму 12 000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Відповідно до цього акту, відповідачем було оплачено кошти на загальну суму 7 800,00 грн. в т.ч. ПДВ, а саме: 22.12.2018 р. - 2000,00 грн., 29.01.2019 р. - 1 200,00 грн., 15.02.2019 р. - 700,00 грн., 18.03.2019 р. - 700,00 грн., 08.04.2019 р. - 900,00 грн., 27.05.2019 р. - 400,00 грн., 06.06.2019 р. - 400,00 грн., 19.07.2019 р. - 1 000,00 грн., 22.11.2019 р. - 500,00 грн. Відтак, сума боргу згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 9306 від 31.08.2018 р., становить 4 200,00 грн.
01.04.2020 року поштовим відправленням за № 7902401289630 на адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 019 від 18.03.2020 р. із вимогою розрахуватись із позивачем за надані послуги. Проте, як вказує позивач, 16.04.2020 року вказане поштове відправлення було повернуто на адресу позивача у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 200,00 грн. (11 000,00 + 4 200,00) заборгованості за надані ним послуги відповідачу з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра». Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданих письмових поясненнях за вх. № 22730/21 від 29.09.2021 р., позивач посилається на те, що між сторонами не було досягнуто будь-якої згоди щодо строку, наданого відповідачу для оплати за надані йому позивачем послуги. При цьому, вимоги про здійснення такої оплати позивач не пред'являв. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Щодо претензії та інших документів, копії якої долучено до позовної заяви, яким позивач підтверджує пред'явлення відповідачу вимоги про здійснення оплати наданих послуг, відповідач зазначає про те, що датою формування претензії за вих. №019 є 18.03.2020р., а конверт із такою претензією, як зазначає відповідач, надіслано 01.04.2020р. 2) щодо довідки Укрпошти - довідка із зазначення причини повернення не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже є неналежними та недопустимим доказом. Так, п.3.1.1.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затв. Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №211 від 12.05.2006р., передбачено, що причина повернення поштового відправлення відправнику зазначається на довідці ф.20, яка акуратно приклеюється внизу, ліворуч лицьового боку відправлення письмової кореспонденції. На довідці зазначається прізвище працівника, який обробляв кореспонденцію, та проставляється відбиток календарного штемпеля. Всупереч наведеному, як пояснює відповідач, на долученій до позовної заяви копії довідки відсутнє зазначення прізвище працівника установи зв'язку, який обробляв кореспонденцію; 3) щодо опису вкладення у цінний лист, відповідач зазначає про те, що позивачем долучено копію опису вкладених документів для Приватного підприємства «Рекламне агентство «Конто», який датовано 01.04.2020 р. Відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Відповідач зазначає, що всупереч викладеному, відбиток календарного штемпеля на долученому до позовної заяви описі вкладеного не проставлено. Більше того, дата 01.04.2021р. нанесена друкованим шрифтом, а відтак, відповідач вважає, що така була нанесена одночасно із формуванням опису самим же позивачем, а не працівником поштового зв'язку. Крім того, згідно з 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, на примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. Всупереч наведеному, відповідач вказує на те, що на долученому до позовної заяви описі вкладеного відсутнє зазначення номера поштового відправлення. Із врахуванням наведеного, підстави стверджувати, що у поштовий конверт, який, мабуть було адресовано відповідачу, позивачем було вкладено саме спірну претензію, на думку відповідача, відсутні. Беручи до уваги викладене, відповідач зазначає про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів пред'явлення відповідачу вимоги про оплату боргу шляхом надіслання на адресу відповідача поштового відправлення із вкладеною до нього претензією. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позов подано позивачем передчасно, оскільки відповідач не порушив жодним чином його права так як вимоги про оплату за надані послуги відповідач не отримував від позивача
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, в т. ч. оригіналів, суд встановив наступне.
Упродовж липня-серпня 2018 року позивачем було надано відповідачу послуги з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра» на загальну суму 24 000,00 грн.
Факт надання позивачем послуг з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра» за період з 01.07.2018 р. до 31.07.2018 р. підтверджується долученим до матеріалів справи актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 9188 від 31.07.2018 року на загальну суму 12 000,00 грн. Вказаний акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 9188 від 31.07.2018 р. підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Відповідач лише частково розрахувався за надані послуги згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 9188 від 31.07.2018 року, здійснивши оплату в розмірі 1 000,00 грн. 02.11.2018 р., що підтверджується банківськими виписками, які долучені позивачем до матеріалів справи.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 9188 від 31.07.2018 р. становить 11 000,00 грн.
Позивачем також були надані послуги з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра» за період з 01.08.2018 р. до 31.08.2018 р., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 9306 від 31.08.2018 р. на загальну суму 12 000,00 грн. Відповідач лише частково розрахувався за надані послуги на загальну суму 7 800,00 грн. згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 9306 від 31.08.2018 р., здійснивши наступні оплати, а саме: 22.12.2018 р. - 2000,00 грн., 29.01.2019 р. - 1 200,00 грн., 15.02.2019 р. - 700,00 грн., 18.03.2019 р. - 700,00 грн., 08.04.2019 р. - 900,00 грн., 27.05.2019 р. - 400,00 грн., 06.06.2019 р. - 400,00 грн., 19.07.2019 р. - 1 000,00 грн., 22.11.2019 р. - 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які долучені позивачем до матеріалів справи. Відтак, сума боргу згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 9306 від 31.08.2018 р. становить 4 200,00 грн.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 9306 від 31.08.2018 р. становить 4 200,00 грн.
Загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем за надані позивачем послуги у липні-серпні 2018 року згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 9188 від 31.07.2018 р. та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 9306 від 31.08.2018 р. становить 15 200,00 грн. (11 000,00+4 200,00).
01.04.2020 року позивачем, поштовим відправленням за № 7902401289630, на адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 019 від 18.03.2020 р. із вимогою розрахуватись із позивачем за надані послуги. Проте, 16.04.2020 року вказане поштове відправлення було повернуто на адресу позивача у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
У зв'язку із наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, позивач змушений був звернутись до суду із вимогою про стягнення з відповідача 15 200,00 грн. заборгованості згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 9188 від 31.07.2018 р. та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 9306 від 31.08.2018 р.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Судом встановлено, що упродовж липня-серпня 2018 року позивачем було надано відповідачу послуги з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра» на загальну суму 24 000,00 грн., що підтверджується актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 9188 від 31.07.2018 р. та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 9306 від 31.08.2018 р. на загальну суму 24 000,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідачем підтверджено в судовому засіданні фактично надані йому позивачем послуги за вказаними вище актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), проведеної відповідачем часткової оплати таких послуг та наявності фактичної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 15 200,00 грн. на час прийняття рішення суду у даній справі.
Відповідач лише частково розрахувався за надані позивачем послуги на загальну суму 8 800,00 грн., що також не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
01.04.2020 року позивачем, поштовим відправленням за № 7902401289630, на адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 019 від 18.03.2020 р. із вимогою розрахуватись із позивачем за надані послуги. Проте, 16.04.2020 року вказане поштове відправлення було повернуто на адресу позивача у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено оплати за надані послуги з експонування рекламного зображення «Грінвілхаус» на трамваї типу «Кобра» за період липня-серпня 2018 року, що слугувало підставою звернення в суд з даним позовом.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за надані позивачем послуги не подав.
Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги станом на момент пред'явлення позову становить 15 200,00 грн.
Стосовно заперечень відповідача, які викладені у письмових поясненнях за вх. № 22730/21 від 29.09.2021 р., суд зазначає наступне.
Щодо твердження відповідача про докази пред'явлення вимоги про оплату боргу шляхом надіслання претензії за вих. № 019 від 18.03.2020 р., позивачем 20.12.2021 р. за вх. № 30625/21 долучено до матеріалів справи копію опису вкладених документів з примірника Позивача, а також копію накладної з інформацією про відправлення № 7902401286930 від 01.04.2020 року та копію фіскального чеку.
Судом встановлено, що при долученні до матеріалів позовної заяви копії претензії, конверту про її надсилання та опису вкладених документів, позивачем було використано оригінал претензії та опису вкладених документів, які містились у конверті листа, що надсилався відповідачеві поштовим відправленням № 7902401286930 і повернувся позивачеві за спливом строків зберігання такого. Як зазначає позивач, ним було використано саме ці документи для долучення до матеріалів позовної заяви, як безпосередній доказ того, що саме надсилалось відповідачеві у поштовому відправленні № 7902401286930.
Як передбачено пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Оскільки, до суду разом із позовною заявою додано копію примірника опису поштового відправлення №7902401286930, який у нього було вкладено, саме тому, в силу вимог П.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, доданий доказ не містив зазначення номеру поштового відправлення.
Відтак, опис вкладених документів з примірника позивача, а також накладна з інформацією про відправлення № 7902401286930 від 01.04.2020 року та фіскальний чек, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи додатково підтверджують відправлення 01.04.2020 на адресу відповідача претензії № 089 від 18.03.2020 року.
Заперечення відповідача, які викладені у поданих письмових поясненнях за вх. № 22730/21 від 29.09.2021 р. спростовуються вищенаведеними висновками суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц та у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20.
Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів погашення заборгованості за надані послуги до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог повністю.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. у справі покладаються на відповідача у зв'язку із задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Приватного підприємства “Рекламне агентство “Конто” (79021, м. Львів, вул. Садова, 25а/55; код ЄДРПОУ №32970054) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Брок” (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 97/88; код ЄДРПОУ № 20833498) 15 200,00 грн. - заборгованості та 2 270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 08.02.2022 р.
Суддя Долінська О.З.