ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2022Справа № 904/7592/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 904/7592/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Кізілова Максима Володимировича
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
2) Державної казначейської служби України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Головне управління статистики у Запорізькій області
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Публічні Процедури»
про визнання дій неправомірними та стягнення гарантійного внеску,
За участю представників:
від позивача Зарудній І.В. (адвокат за ордером від 01.06.2021 серія АР № 1044007);
від відповідача-1 Іванченко І.С. (у порядку самопредставництва);
від відповідача-2 не з'явилися;
від третьої особи-1 Кузьменко О.О. (у порядку самопредставництва);
від третьої особи-2 не з'явилися
Фізична особа-підприємець Кізілов Максим Володимирович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Фонд) та Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про:
- визнання дій Фонду щодо дискваліфікації Підприємця, складання та завантаження в систему Прозорро. Продажі акту від 01.06.2021 про відмову позивача від підписання договору оренди - неправомірними;
- стягнення з відповідача-1 через ДКС України на користь Підприємця 216 248,88 грн гарантійного внеску.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 позовні матеріали справи № 904/7592/21 передано на розгляд Господарському суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 904/7592/21 передано на розгляд судді Удалової О.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 відкрито провадження у справі № 904/7592/21 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.11.2021, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Головне управління статистики у Запорізькій області (далі - Управління), Товариство з обмеженою відповідальністю «Публічні Процедури» (далі - Товариство).
29.10.2012 на електронну пошту суду надійшло клопотання Фонду про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції без електронного цифрового підпису.
01.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 задоволено клопотання Підприємця про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, постановлено провести судове засідання, призначене на 04.11.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
02.11.2021 на електронну пошту суду та 03.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку статті 197 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 задоволено клопотання Фонду про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, постановлено провести судове засідання, призначене на 04.11.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
У підготовчому засіданні 04.11.2021 було відкладено засідання на 25.11.2021, про що відповідачі та треті особи були повідомлені ухвалою суду від 04.11.2021.
04.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
15.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 16.11.2021 задоволено клопотання відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено провести судове засідання, призначене на 25.11.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
17.11.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
23.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доданим клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заявою про долучення доказів до матеріалів справи, від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 25.11.2021 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено провести судове засідання, призначене на 25.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
У підготовчому засіданні 25.11.2021 суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем-1 та позивачем докази, відклав підготовче засідання на 07.12.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 викликано відповідача-2, третю особу-1 та третю особу-2 у наступне підготовче засідання на 07.12.2021.
01.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача та третьої особи-1 надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
03.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заперечення.
06.12.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження повноважень представника.
Ухвалою суду від 06.12.2021 задоволено клопотання позивача, відповідача-1 та третьої особи-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено провести судове засідання, призначене на 07.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
У підготовчому засіданні 07.12.2021 судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи, відкладено підготовче засідання на 16.12.2021.
Ухвалою суду від 07.12.2021 викликано відповідача-2, третю особу-1 та третю особу-2 у наступне підготовче засідання на 16.12.2021.
08.12.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення.
13.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 13.12.2021 задоволено клопотання третьої особи-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено провести судове засідання, призначене на 16.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
14.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, від позивача надійшли додаткові пояснення.
14.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 14.12.2021 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено провести судове засідання, призначене на 16.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
Ухвалою суду від 15.12.2021 задоволено клопотання відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено провести судове засідання, призначене на 16.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
Ухвалою суду від 16.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2022.
16.12.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 20.12.2021 задоволено клопотання третьої особи-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено провести судове засідання, призначене на 13.01.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
04.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку статті 197 ГПК України.
12.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про уточнення розміру витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 13.01.2022 задоволено клопотання позивача та відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено провести судове засідання, призначене на 13.01.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.
У судовому засіданні 13.01.2022 було відкладено засідання з розгляду справи по суті на 03.02.2022.
Ухвалою суду від 13.01.2022 викликано відповідача-2, третю особу-1 та третю особу-2 у наступне судове засідання на 03.02.2022.
24.01.2022 позивач подав суду клопотання про уточнення розміру витрат на правову допомогу, в якому просив стягнути з відповідача-1 через відповідача-2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 295,00 грн.
У судове засідання 03.02.2022 представники відповідача-2 та третьої особи-2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У судових засіданнях 13.01.2022 та 03.02.2022 суд, заслухавши вступне слово представників позивача, відповідача-1 та третьої особи-1, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 03.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву відповідача-1, відповідь на відзив, заперечення, пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.04.2021 на Prozorro.Продажі було розміщено оголошення про проведення аукціону № UA-PS-2021-04-07-000002-1, номер лоту: 8859, організатором якого виступав відповідач-1, щодо продовження договору оренди нерухомого майна № 2741/д від 16.03.2011, яке розташоване за адресою м. Запоріжжя, проспект Соборний, 75.
Позивач вказує, що до участі в аукціоні ним 23.04.2021 на реквізити оператора - Товариства сплачено гарантійний внесок у розмірі 216 248,88 грн, що підтверджується квитанцією від 23.04.2021 № 0.0.2101691426.1.
Вказаний внесок було сплачено Підприємцем на підставі виставленого рахунку від 20.04.2021 № 159561_313 на гарантійне забезпечення для участі в аукціоні № UA-PS-2021-04-07-000002-1.
29.04.2021 за результатами проведення аукціону № UA-PS-2021-04-07-000002-1 позивач став переможцем.
30.04.2021 Підприємцем як переможцем було підписано протокол проведення даного аукціону, відповідно до якого позивач повинен здійснити всі передбачені розрахунки та впродовж 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, підписати договір оренди, кінцевий строк підписання такого договору - 01.06.2021 18:00 год.
Позивач вказує, що 13.05.2021 здійснив всі необхідні розрахунки, а саме сплатив на рахунок відповідача-1 відповідно до квитанції від 13.05.2021 № 0.0.2121164428.1 грошові кошти у розмірі 366 000,00 грн з призначенням платежу «авансовий внесок, електронний аукціон від 29.04.21 № UA- PS-2021-04-07-000002-1» та згідно з квитанцією від 13.05.2021 0.0.2121167351.1. забезпечувальний депозит у розмірі 122 000,00 грн.
Для завершення процедури аукціонну необхідним було підписання відповідного договору оренди переможцем торгів і балансоутримувачем майна.
Проект договору оренди було надано позивачу Фондом 27.05.2021, що підтверджується як Підприємцем, так і не спростовується відповідачем-1.
З метою підписання та нотаріального посвідчення договору, 27.05.2021 Підприємець звернувся до приватного нотаріуса Якіб'юк Ю.А., якому надав всі необхідні документи для укладення вказаного правочину.
Слід зазначити, що про дату і місце укладення договору було повідомлено В.о. заступника начальника регіонального відділення - начальника управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області, яка, у свою чергу, листом від 27.05.2021 повідомила Управління про необхідність укладення договору оренди та надання відповідних документів.
28.05.2021 позивачем було отримано від третьої особи-1 листа вих. № 15-37/1009/05-21 про неможливість підписання балансоутримувачем такого договору у зв'язку з непідписанням та неповерненням з оренди державного майна попереднім орендарем - Науково-виробничим приватним підприємством «Олєкс».
З огляду на викладене, 31.05.2021 позивачем і представниками орендодавця було складно та підписано акт відмови балансоутримувача від підписання договору оренди.
У результаті відмови Управління від підписання договору оренди, такий договір укладено не було з причин, які від Підприємця не залежали.
Про вказані обставини Підприємцем 01.06.2021 було повідомлено орендодавця та запропоновано повернути сплачені кошти, а саме: гарантійний внесок у розмірі 216 248,88 грн, авансовий внесок - 366 000 грн, забезпечувальний депозит - 122 000 грн.
Авансовий внесок та суму забезпечувального депозиту позивачу було повернуто 15.07.2021.
Також, 22.07.2021 Підприємцем було отримано відповідь на лист від 01.06.2021, а саме лист Фонду від 25.06.2021 за №13/1-30-02330 про надання інформації, відповідно до якого відповідач-1 повідомив про те, що:
- розмір гарантійного внеску не був повернутий, у зв'язку з тим, що договір оренди не укладався, а позивач був дискваліфікований з причини неукладення договору оренди, про що було складено акт про відмову від підписання договору оренди, електронний аукціон визнано таким, що не відбувся;
- відповідно до абз. 4 пункту 110 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок), у разі невиконання переможцем електронного аукціону однієї з вимог, передбачених пунктами 74 або 97 Порядку, а також у випадках, передбачених пунктом 76 або 98 Порядку сплачені гарантійний та реєстраційний внески не повертаються такому переможцю та перераховуються оператором електронного майданчика, через якого надано найвищу цінову пропозицію, на казначейський рахунок, зазначений орендодавцем в оголошенні протягом п'яти робочих днів з дня настання подій, визначених пунктом 76 або 98 Порядку.
Таким чином, відповідач-1 по суті відмовився повертати позивачу гарантійний внесок в розмірі 216 248,88 грн.
На переконання позивача, вказана відмова, а також складання акту від 01.06.2021 про відмову у підписанні договору оренди та його дискваліфікація є неправомірними, а гарантійний внесок - таким, що підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, Підприємець просив суд визнати дії Фонду щодо дискваліфікації позивача, складання та завантаження в систему Прозорро. Продажі акту від 01.06.2021 про відмову Підприємця від підписання договору оренди - неправомірними та стягнути з відповідача-1 через ДКС України 216 248,88 грн гарантійного внеску.
У свою чергу, відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що:
- гарантійний внесок вноситься потенційним орендарем у вигляді грошових коштів на рахунок оператора електронного майданчика та на рахунках Фонду зазначені кошти не акумулюються;
- гарантійний внесок у розмірі 216 248,88 грн був перерахований оператором електронного майданчика до Державного бюджету України;
- на підставі листа позивача Фондом складено акт від 01.06.2021 про відмову від підписання договору оренди та дискваліфіковано Підприємця;
- у діях відповідача-1 відсутня будь-яка протиправність;
- відповідно до пункту 110 Порядку сплачений гарантійний внесок не повертається.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 2 частини другої статті 16 ЦК України).
Частиною другою статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі № 3-649гс15.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 372/2238/17.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З матеріалів справи чітко вбачається, що договір оренди не було укладено не з вини позивача.
Саме балансоутримувач повідомив про неможливість підписати такий договір і по суті відмовився від його укладення (лист-відповідь на лист від 27.05.2021 № 19/1-30-01898; акт про відмову у проведенні нотаріальних дій від 31.05.2021).
Причиною такої відмови було вказано те, що державне майно, яке було предметом аукціону, не було повернуто з оренди орендарем - НВПП «Олєкс».
Таким чином, відповідач-1 як організатор аукціону фактично не зміг забезпечити передачу майна в оренду позивачу.
Однак, обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання дій Фонду щодо дискваліфікації Підприємця, складання та завантаження в систему Прозорро. Продажі акту від 01.06.2021 про відмову позивача від підписання договору оренди - неправомірними не є ефективним, таким, що спричинить потрібні результати та наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів позивача.
Разом з тим, таким ефективним способом є саме стягнення гарантійного внеску.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач не надав належного мотивування та не обґрунтував, яким чином обраний ним спосіб захисту відновить його права, у задоволенні позову в частині визнання дій Фонду щодо дискваліфікації Підприємця, складання та завантаження в систему Прозорро. Продажі акту від 01.06.2021 про відмову позивача від підписання договору оренди - неправомірними слід відмовити.
Слід зазначити, що акт від 01.06.2021 про відмову у підписанні договору оренди, оформлений відповідачем-1, містить інформацію про те, що Фондом отримано лист від 01.06.2021 б/н Підприємця про відмову від підписання договору оренди; пунктом 76 Порядку визначено, що якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору оренди чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, орендодавець складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.
Так, зі змісту листа від 01.06.2021 б/н Підприємця чітко вбачається, що позивач не відмовлявся від підписання договору, а лише повідомив про відмову балансоутримувача підписати договір.
Отже, відповідач-1 склав акт про неіснуючу обставину, який, у свою чергу, було розміщено на електронному майданчику та використано як підставу для дискваліфікації позивача та відмови у поверненні гарантійного внеску.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об'єкта згідно із статтею 18 цього Закону.
Порядок функціонування ЕТС, порядок та строки передачі майна в оренду, подання заяв на участь в аукціоні, проведення аукціонів, розмір, порядок та строки сплати, повернення гарантійних, реєстраційних внесків, плати за участь в аукціоні (винагороди оператора), порядок та строки підписання, опублікування протоколу та договору оренди за результатами аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду.
Згідно з пунктом 57 Порядку особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника. Реєстраційний та гарантійний внески для участі в електронному аукціоні вважаються сплаченими з моменту їх зарахування на банківський рахунок оператора електронного майданчика не пізніше ніж за одну годину до закінчення кінцевого строку подання заяв на участь в електронному аукціоні.
Відповідно до пунктів 74, 97 Порядку переможець електронного аукціону: підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою; укладає договір оренди об'єкта оренди та підписує акт приймання-передачі з орендодавцем протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.
Пунктами 76, 98 Порядку визначено, що у разі коли переможець електронного аукціону не відповідає вимогам статті 4 Закону, або в інших випадках, передбачених частиною дев'ятою статті 13 Закону, орендодавець завантажує рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору оренди в електронну торгову систему. Орендодавець завантажує рішення про відмову від укладення договору оренди також у разі, коли переможець електронного аукціону не сплатив авансовий внесок та вартість невід'ємних поліпшень відповідно до пункту 80 цього Порядку (у разі проведення електронного аукціону на продовження договору оренди). Якщо переможець електронного аукціону відмовився від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору оренди чи не підписав такий протокол або договір у встановлені строки, орендодавець складає та завантажує відповідний акт в електронну торгову систему.
У такому випадку в електронній торговій системі автоматично формується новий протокол про результати електронною аукціону з визначенням переможцем електронного аукціону учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією, а у разі однакових цінових пропозицій - учасника, що подав її раніше, за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, та в разі відсутності звернення від такого учасника щодо повернення йому гарантійного внеску та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.
Відповідно до частини дев'ятої статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець не затверджує протокол аукціону, не укладає договір оренди за результатами аукціону з потенційним орендарем, який: не відповідає вимогам статті 4 цього Закону; не подав документи або відомості, обов'язкове подання яких передбачено цим Законом; подав неправдиві відомості про себе; відмовився від підписання протоколу аукціону або договору оренди за результатами аукціону на право оренди того самого об'єкта.
Рішення орендодавця про відмову у затвердженні протоколу аукціону або про відмову від укладення договору оренди має містити вичерпний перелік підстав для його прийняття і приймається після закінчення електронного аукціону на підставі перевірки орендодавцем заяви на участь переможця аукціону і доданих до неї документів та інформації.
Як було встановлено вище, відповідачем-1 було неправомірно вказано про відмову позивача підписувати договір оренди, також, суду не подано документального підтвердження наявності обставин у розумінні статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо відмови в укладенні договору орендодавцем.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що у даному випадку відповідач мав би відмінити аукціон або ж визнати його таким, що не відбувся, та повернути гарантійний внесок Підприємцю, виходячи з такого.
За умовами пункту 110 Порядку повернення сплачених гарантійних внесків учасникам у випадках, передбачених пунктами 68, 72, 93. 94 цього Порядку, здійснюється оператором електронного майданчика протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем присвоєння електронному аукціону статусу «аукціон не відбувся» або «аукціон відмінено».
Відповідно до абз. 4 пункту 110 у разі невиконання переможцем електронного аукціону однієї з вимог, передбачених пунктами 74 або 97 вказаного Порядку, а також у випадках, передбачених пунктом 76 або 98 цього Порядку сплачені гарантійний та реєстраційний внески не повертаються такому переможцю та перераховуються оператором електронного майданчика, через якого надано найвищу цінову пропозицію, на казначейський рахунок, зазначений орендодавцем в оголошенні протягом п'яти робочих днів з дня настання подій, визначених пунктом 76 або 98 цього Порядку.
Разом з тим, суду подані докази того, що підстави для неповернення гарантійного внеску у розумінні пункту 110 Порядку відсутні.
Відповідно до пункту 5.9 Регламенту роботи електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 щодо проведення електронних аукціонів з продажу/надання в оренду майна (активів)/передачі права», затвердженого наказом ДП «Прозорро.Продажі№ від 09.07.2018 № 8 (далі - Регламент), організатор зобов'язаний:
5.9.3. Своєчасно та в повному обсязі вчиняти всі необхідні дії та заходи щодо надання інформації про лот, який виставляється до продажу/надається в оренду/передається на електронних аукціонах, відповідно до документації про проведення аукціону, вносити зміни або скасовувати електронні аукціони на підставі відповідних рішень;
5.9.7. Укласти договір купівлі-продажу/оренди майна (активів) (договору, на підставі якого буде передане право) та опублікувати його через свій особистий кабінет в ETC протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону. Вказаний строк спливає о 18.00 останнього дня строку, встановленого для підписання та опублікування вказаного договору. У разі невиконання або неналежного виконання Регламенту ETC, організатор, оператор, адміністратор, учасник та користувач несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 7.29. Регламенту переможець електронного аукціону зобов'язаний:
- документально підтвердити свою відповідність вимогам організатора до покупця/орендаря майна (активів)/набувача права (у разі, якщо такі вимоги ставилися організатором до покупця/орендаря майна (активів)/набувача права). Організатор не має права ставити додаткові вимоги/витребовувати додаткові документи у переможця електронного аукціону, окрім тих, що вказані у оголошенні щодо продажу/надання в оренду майна (активів)/передачі права;
- підписати протокол електронного аукціону протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дня, наступного за днем його формування в ЦБД та надати його оператору, через електронний майданчик якого ним було подано цінову пропозицію;
- укласти договір купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право) з організатором протягом 18 (вісімнадцяти) робочих днів з дня наступного за днем формування протоколу електронного аукціону та провести розрахунки з організатором відповідно до умов договору;
- виконувати вимоги пункту 7.32 цього Регламенту.
Відповідно до пункту 8.3 Регламенту у разі невиконання переможцем електронного аукціону пункту 7.29 Регламенту ЕТС, організатор, через особистий кабінет, дискваліфікує переможця електронного аукціону, з детальним обґрунтуванням причин такої дискваліфікації, що завантажується в ETC.
Згідно з пунктом 8.6 Регламенту у випадках, передбачених пунктом 10.7 Регламенту ETC, дії щодо підписання та опублікування протоколу, договору за результатами аукціону, порядок та строки оплати за ним, в тому числі порядок та строки вирахування плати за участь (винагороди оператора електронного майданчика) в електронному аукціоні, порядок та строки перерахування гарантійного та реєстраційного внесків такого учасника оператором електронного майданчика, вчиняються відповідно до вимог цього Регламенту ETC.
Пунктом 9.7 Регламенту визначено, що повернення сплачених гарантійних внесків учасникам у випадках, передбачених пунктами 7.3, 7.12, 7.14 Регламенту ETC, здійснюється оператором протягом 3 (трьох) робочих днів з дня, наступного за днем присвоєння електронному аукціону статусу «Аукціон не відбувся» або «Аукціон відмінено».
Відповідно до пункту 9.8 Регламенту у разі відміни електронних аукціонів або визнання їх такими, що не відбулися, до моменту укладення договору купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право), операторами електронних майданчиків повертаються реєстраційні внески учасникам (окрім випадків, визначених пунктами 7.14 та 8.4 Регламенту).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» гарантійний внесок - це сума коштів у розмірі, визначеному Порядком передачі майна в оренду, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що вноситься потенційним орендарем об'єкта оренди для забезпечення виконання його зобов'язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів на рахунок оператора електронного майданчика або у формі безвідкличної банківської гарантії у випадках, передбачених Порядком передачі майна в оренду, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 23.05.2018, у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Таким чином, у даному господарському спорі гарантійний внесок підлягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» встановлено, що регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Згідно із статтею 1 Закону України Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон) гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до статті 2 Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
За приписами частини першої статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Пунктом 2 частини другої статті 43 БК України закріплено, що казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції ДКС України.
Враховуючи викладене, зважаючи на перерахування гарантійного внеску до державного бюджету України, то стягнення грошових коштів у розмірі 216 248,88 грн повинно здійснюватися з Державного бюджету України через ДКС України, як суб'єкта уповноваженого на казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Що ж до тверджень відповідача-1 про те, що ним було запропоновано укласти договір оренди з орендодавцем і надіслано позивачу проект договору електронною поштою, який не було підписано Підприємцем, то слід зазначити таке.
Поданий суду скріншот не є належним і допустимим доказом надсилання проекту договору позивачу та пропозиції укласти такий договір саме з орендодавцем.
Фонд не подав суду жодного документального підтвердження того, що Підприємець ухилявся від кладення договору оренди та висловив відмову від його підписання.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 3 243,73 грн.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 295 грн.
Відповідно до частини першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:
- попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат;
- копія договору про надання правової допомоги від 01.06.2021 № 2/2021, укладений адвокатом Заруднім І.В. та Підприємцем;
- копія акта виконаних робіт (наданих послуг) від 19.08.2021 на суму 9 080 грн;
- копія акта виконаних робіт (наданих послуг) від 11.01.2022 № 2 на суму 18 160 грн;
- копія акта виконаних робіт (наданих послуг) від 19.01.2022 № 3 на суму 19 295 грн.
З вказаних вище актів вбачається, що надана правнича допомога складалася за такого:
- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 година) - 1 135 грн;
- збір доказів: підготовка та подання адвокатського запиту від 22.07.2021 № 23 до Фонду (1 година) - 1 135 грн;
- збір доказів: підготовка та подання адвокатського запиту від 11.08.2021 № 24 до Товариства (1 година) - 1 135 грн;
- підготовка та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви (5 годин) - 5 675 грн;
- участь адвоката у п'яти судових засіданнях по справі (5 годин) - 5 675 грн;
- підготовка адвокатом відповіді на відзиві відповідача-1 (2 години) - 2 270 грн;
- підготовка адвокатом пояснення на заперечення відповідача-1 (2 години) - 2 270 грн.
Частиною п'ятою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 4.1 постанови від 21.02.2013 № 7 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача-1 щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, неможливість точно визначити пропорції задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача-1 витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 9 647,50 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; ідентифікаційний код 37567646) на користь Фізичної особи-підприємця Кізілова Максима Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 216 248 (двісті шістнадцять тисяч двісті сорок вісім) грн 88 коп. гарантійного внеску.
3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; ідентифікаційний код 42767945) через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; ідентифікаційний код 37567646) на користь Фізичної особи-підприємця Кізілова Максима Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3 243 (три тисячі двісті сорок три) грн 73 коп. судового збору та 9 647 (дев'ять тисяч шістсот сорок сім) грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08.02.2022.
Суддя О.Г. Удалова