ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/18238/21
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421)
до Приватного підприємства "СІТІ-РЕНТ" (04212, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 12, літера А, код ЄДРПОУ 42423504)
про стягнення 83 478,26 грн,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства «СІТІ-РЕНТ» про стягнення заборгованості за договором № 753313802440103 від 14.01.2021 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання у розмірі 83 478,26 грн, з яких 79 195,49 грн основної заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 3 068,27 грн та 3 % річних у розмірі 1 214,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
21.12.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що жодну претензію від позивача відповідач не отримував. Крім того, відповідач зазначає, що фізично не міг вжити кількість гарячої води, яку вказує позивач за такий короткий період, а саме з 20.10.2020 по 31.12.2020. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що на даний час усі надані позивачем послуги сплаченні в повному обсязі, що підтверджують платіжні доручення, копії яких додаються до відзиву на позовну заяву.
10.01.2022 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що відповідачем не додано до матеріалів справи доказів, які б спростовували наведені у Акті про порушення №32-09/2020 від 14.09.2020 та Акт №573-09/2020 від 4.09.2020 обставини, або докази які б свідчили про неправомірність складання такого акту. Також позивач у відповіді на відзив зазначає, що на підтвердження факту надання відповідачу послуги з централізованого постачання гарячої води, обсягу та її вартості, позивач надавав до позовної заяви: - копію договору №753313802440103 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 14.01.2021 з додатками; - розрахунок заборгованості за послуги з постачання гарячої води; -акти надання послуг з ЦПГВ; копії акту №32-09/2020 та акту №573-09/2020; копії протоколу № 16 від 11.02.2021 та розрахунок коригування споживання ГВП ПП «Сіті-Рент» у зв'язку з самовільним підключенням водорозбірних пристроїв ГВП.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14 січня 2021 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) та Приватним підприємством "СІТІ-РЕНТ" (далі - відповідач) укладено договір №753313802440103 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язується своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послугу з централізованого постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а відповідач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу за встановленим тарифом у строки і на умовах, що передбачені договором.
Договір №753313802440103 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до дати набрання чинності новим договором про надання комунальних послуг з постачання гарячої води, укладеного за правилами, зазначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони погодили, що умови Договору застосовуються до відносин, які існували з 20.10.2020 (п.п. 34., 35. договору).
Об'єкт, якому надається послуга з централізованого постачання гарячої води, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 117, орендарем якого являється ПП "СІТІ-РЕНТ" на підставі договору оренди нежитлового приміщення №20/10/20-1 від 20.10.2020.
Споживачем послуги з централізованого постачання гарячої води є власник (орендар) нежитлового приміщення (квартири) (п. 2. договору).
Згідно п. 3.1. договору характеристика об'єкта надання послуги: кількість та види водорозбірних пристроїв системи централізованого постачання гарячої води 2 умивальники зі змішувачами; 7 раковин зі змішувачами.
Відповідно до п. 5, 7, 8, 9, 10 договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджується органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. У разі зміни тарифу оплата за централізоване постачання гарячої води відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього з договору. Плата за надану послугу справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила). Оплата послуги за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води, що не підлягає усуненню, плата за послугу з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або у випадках, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку виконавця або зняті з нього. Споживач, який не має засобів обліку гарячої води, оплачує послуги з централізованого постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду водорозбірних пристроїв, встановлених у приміщенні та графіку роботи приміщень, що встановлено 12 годин на добу/тиждень 7 діб на тиждень. Нормативи споживання визначаються відповідно до умов даного договору, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема ДБН В. 2.5.-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація».
Згідно п. 12. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуги щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуги платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за порушення зобов'язань, установлених законодавством і цим договором (п. 24. договору).
Постановою НКРЕ від 20.01.2011 №58 встановлені для ПАТ «АК "Київводоканал» тарифи, зокрема, на водовідведення для потреб населення.
Згідно з пунктом 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 №869 (у редакції чинній у період нарахованої заборгованості) до складу тарифу на водовідведення включаються, зокрема, витрати на пропускання стічних вод, їх очищення.
Відповідно до пункту 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № (далі Правила №37) стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, зокрема гарячого водопостачання.
При цьому, пунктом 1.2. Правил №37 визначено, що останні розповсюджуються на Водоканали та Підприємства.
Разом з тим, абзацом 1 пункту 3.13. Правил №190 визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Абзацом 3 пункту 3.13. Правил №190 встановлено, що обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Відповідно до пунктів 7.1. і 7.2. Правил №37 підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих правил) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації.
Позивач у позовній заяві зазначає, що Приватне підприємство «СІТІ-РЕНТ» самовільно без дозволу енергопостачальної організації здійснювало бездоговірне споживання теплової енергії (централізоване гаряче водопостачання), що підтверджується Актом про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору №32-09/2020 від 14.09.2020.
Відповідно до Акта №573-09/2020 від 14.09.2020 під час обстеження нежитлового приміщення, що знаходиться на 1 поверсі житлового будинку вул. Саксаганського, буд. 117 встановлено, що у приміщенні встановлений крильчастий лічильник типу B-Meters, не опломбований, кран на подавальному трубопроводі у перекритому стані, не опломбований.
На момент обстеження встановлено наявність 7 мийок зі змішувачем та 2 умувальника зі змішувачем. Електробойлер відсутній.
У зв'язку з вищевикладеним, позивачем здійснено нарахування (добір) обсягів споживання гарячої води та її вартості (2 умивальника та 7 мийок) ПП "СІТІ-РЕНТ" за період 20.10.2020 -31.12.2020 згідно з ДБН В.2.5.-64:2012.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 08.09.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №30/5/4/14112/4 щодо сплати заборгованості, проте відповідач заборгованість не сплатив. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач допустив прострочення оплати, у зв'язку з чим має сплатити 3% річних у розмірі 1 214,50 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 068,27 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
За змістом статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до с статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частиною 1 статті 903 ЦК України).
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії/надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Судом встановлено, що пунктом 35 договору передбачено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони погодили, що умови договору застосовуються до відносин, які існували з 20.10.2020.
Тобто, договір №753313802440103 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання, укладений між КП «Київтеплоенерго» та ПП "СІТІ-РЕНТ" 14.01.2021, але фактично відповідач являється споживачем послуги з централізованого постачання гарячої води з 20.10.2020.
Об'єкт, якому надається послуга з централізованого постачання гарячої води, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 117, орендарем якого являється ПП "СІТІ-РЕНТ" на підставі договору оренди нежитлового приміщення №20/10/20-1 від 20.10.2020.
Так, позивачем під час планового рейду було встановлено бездоговірне споживання теплової енергії (централізоване гаряче водопостачання) ПП "СІТІ-РЕНТ", яке розташоване на 1 поверсі житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 117, тим самим порушено п. 44 Правил користування тепловою енергією, затверджене Постановою Кабінетом Міністрів України №1198 (далі - Правила), у зв'язку з чим складено Акт про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору №32-09/2020 від 14.09.2020.
Відповідно до п. 44 Правил №1198 за самовільне підключення системи теплоспоживання без укладення договору споживач сплачує штраф згідно із законодавством.
Разом з Актом про порушення №32-09/2020 від 14.09.2020, складено Акт №573- 09/2020 від 14.09.2020, відповідно до якого під час обстеження нежитлового приміщення ПП "СІТІ-РЕНТ" за адресою вул. Саксаганського, буд. 117 встановлено, що на момент обстеження у нежитловому приміщенні встановлено крильчатий лічильник, типу B-Meters зав. №575660/09, V-7079,77 м3, який не опломбований. Тобто, комерційний прилад обліку на момент обстеження відсутній.
Судом встановлено, що Акт про порушення №32-09/2020 від 14.09.2020 та Акт №573-09/2020 від 14.09.2020 (являється додатком до Акту про порушення №32-09/2020 від 14.09.2020) було складено в присутності директора Красовської С.І., з яким вона ознайомлена, від підпису відмовилась, зауважень до Акту не надано, вказані у акті обставини не заперечувались.
Згідно п. 45 Правил №1198, відмова споживача від підписання акту про порушення умов договору не звільняє його від плати та вирішується в установленому порядку.
11.02.2021 рішенням комісії КП «Київтеплоенерго» з розгляду актів порушень споживачами правил користування тепловою енергією та/або умов договору ПП "СІТІ- РЕНТ" здійснено нарахування (добір) обсягів споживання гарячої води та її вартості (2 умивальника та 7 мийок) ПП "СІТІ-РЕНТ" за період з 20.10.2020 по 31.12.2020 згідно з ДБН В.2.5.-64:2012.
Протокол №16 від 11.02.2021 містить інформацію стосовно нарахування (добір) обсягів споживання гарячої води ПП "СІТІ-РЕНТ" за період з 20.10.2020 по 31.12.2020.
Об'єм спожитої послуги з централізованого постачання гарячої води визначається відповідно до п. 10. договору, зокрема, споживач, який не має засобів обліку гарячої води оплачує послуги з централізованого постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду водорозбірних пристроїв, встановлених у приміщенні та графіку роботи приміщень, що встановлено 12 годин на добу/тиждень 7 діб на тиждень. Нормативи споживання визначаються відповідно до умов даного договору, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема ДБН В. 2.5.-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація».
Відповідно до п. 11 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.
Відповідно до п. 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до ст. 19, 20 Закону, п. п. 18, 20, 30 Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Відповідно до ч. 6, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг з постачання гарячої води за період з лютого 2021 по серпень 2021 не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої складає 79 195,49 грн.
Докази здійснення відповідачем оплати заборгованості у розмірі 79 195,49 грн в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.
Таким чином, позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення з ПП "СІТІ- РЕНТ" заборгованості у розмірі 79 195,49 грн є правомірними та обґрунтованими.
Твердження відповідача про те, що позивачу було повідомлено, що КП «Київтеплоенерго» не враховано всі наявні в приміщенні електробойлери, які мають великий об'єм та забезпечують гарячою водою наявні мийки та умивальники, суд визнає помилковим, оскільки відповідач не уточнює, яка саме кількість водорозподільних приладів підключена до загальнобудинкової системи ГВП, а яка до електробойлерів, та зазначає, що у приміщенні присутні два бойлери з великою ємкістю, користування яким забезпечує економію постачання гарячої води. Разом з тим, в Акті №573- 09/2020 від 14.09.2020 чітко вказано, що електробойлери відсутні.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем не додано до матеріалів справи доказів, які б спростовували наведені у Акті про порушення №32-09/2020 від 14.09.2020 та Акт №573-09/2020 від 14.09.2020 обставини, або докази які б свідчили про неправомірність складання такого акту.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача про те, що вимогу щодо сплати заборгованості останній не отримував, суд визнає необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи міститься копія вимоги № 30/5/4/14112/4 від 08.09.2021 про сплату заборгованості в розмірі 79 195,49 грн з доказами надіслання.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 068,27 грн інфляційних втрат та 1 214,50 грн 3% річних за прострочення виконання вищевказаного грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.
Здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 3 068,27 грн інфляційних втрат та 1 214,50 грн 3% річних.
Належних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.
Інші доводи сторін суд відхиляє, оскільки вони позбавлені належного доказового обґрунтування та не впливають на встановлені судом обставини.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "СІТІ-РЕНТ" (04212, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 12, літера А, код ЄДРПОУ 42423504) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість у розмірі 79 195 (сімдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн 79 коп., 3% річних у розмірі 1 214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) грн 50 коп., інфляційних втрат у розмірі 3 068 (три тисячі шістдесят шість) 27 коп. та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 07.02.2022
Суддя І.О. Андреїшина