номер провадження справи 22/63/21
03.02.2022 Справа № 908/3724/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3724/21
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 22 186,19 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 03760/0121 від 17.12.2021) до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 20 200,73 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 1 218,13 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виплати, 549,83 грн. інфляційних втрат, 217,50 грн. 3% річних.
Позов обґрунтований ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 625, 993, 1188, 1191, 1194 ЦК України.
За умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-883055 від 16.12.2020 позивачем було виплачено власнику транспортного засобу КІА Оptima, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 20 200,73 грн. внаслідок настання 06.03.2021 страхового випадку - ДТП за участі автомобіля марки Сіtroen Berlingo, державний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ) та автомобіля КІА Оptima, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ). Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Сіtroen Berlingo, державний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР163323221), позивач має право зворотної вимоги до відповідача. Позивач 05.05.2021 направив відповідачу заяву № 02223/9221 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, яка була отримана 11.05.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач рішення у страховій справі не прийняв та фактичну виплату страхового відшкодування не виплатив.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач у відзиві (вих. № 857 від 17.01.2022), що надійшов на електронну адресу суду 03.02.20221, просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ. Винятками стосовно використання зазначених вимог є: б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини),
ТДВ СК «Кредо» було виявлено, що зазначений ТЗ КІА Оptima, VIN - код: НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 раніше вже був пошкоджений, про що свідчить інформація із відкритого сайту, згідно якого автомобіль був виставлений для продажу на відкритий аукціон Сораrt у пошкодженому стані під лотом № 41011986 (скріншоти сайту та світлини пошкодженого ТЗ виставленого на аукціон додаються).
Тому, пред'явлення позивачем до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірними (позиція Верховного Суду згідно постанови від 06.07.2018 р. у справі № 924/675/17, а також Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2020 у справі № 910/12745/19). Відповідно до розрахунку ТДВ СК «Кредо» від 06.03.2021, який виконано відповідно до Методики, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю КІА Оptima, державний номер НОМЕР_1 , визначена відповідно до вимог Закону, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,46 (ст. 29 Закону), склала 15 701,93 грн. (копія розрахунку додається).
12.01.2022 р. страховим актом №1998459-1 було визнано настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого Полісом №ЕР/16323221 автомобілю Сіtroen Berlingo, державний номер НОМЕР_2 за спричинення пошкоджень частин та деталей КІА Оptima, державний номер НОМЕР_1 , які сталися 06.03.2021 р., страховим випадком, передбаченим Законом та Полісом №ЕР/16323221, та призначене страхове відшкодування у розмірі 15 701,93 грн. Страхове відшкодування було виплачено позивачу 12.01.2022 р., що підтверджується платіжним дорученням № 9224 від 12.01.2022 р.
З огляду на викладене відповідач вважає, що свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування перед позивачем виконав у повному обсязі.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3724/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.12.2021 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3724/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 25.01.2022, явку уповноважених представників учасників справи визнано необов'язковою.
Ухвалою суду від 25.01.2022 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.02.2021.
Представники сторін у судове засідання 03.02.2022 не з'явилися.
Відповідачем у відзиві викладено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання визнавалась необов'язковою, суд визнав можливим розглядати справу без явки в судове засідання представників сторін.
У судовому засіданні 03.02.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
16.12.2020 між Приватним акціонерним товариством “Страхова група “ТАС” (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_3 (страхувальник) був укладений договір № FO-883055 добровільного страхування наземного транспорту КІА Оptima, державний номер НОМЕР_1 .
Транспортний засіб КІА Оptima, державний номер НОМЕР_1 є предметом лізингу згідно договору фінансового лізингу № 3572/03/19-Г від 28.03.2019, у якому лізингодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС», лізингоодержувач - Дегтярьов Владислав Володимирович.
Як встановлено судом, 06.03.2021 о 21:51 год. у м. Києві по вул. Т. Шевченка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Сіtroen Berlingo, державний номер НОМЕР_2 , що належить Разкевич Жанні, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля КІА Оptima, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «УЛФ-Фінанс» (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП був пошкоджений транспортний засіб КІА Оptima, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом), в якому зафіксовано визнання ОСОБА_4 вини у скоєнні ДТП.
Страхувальник звернувся до страховика (позивача) з заявою про настання події від 06.03.2021 (зареєстрована 06.03.2021, № справи 07032/01/2021/90).
10.03.2021 був складений акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) автомобіля КІА Оptima, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому міститься опис пошкоджень автомобіля.
Згідно ремонтної калькуляції № 07032_01 від 11.03.2021, вартість ремонту пошкодженого автомобіля КІА Оptima, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 23 500,73 грн.
ПрАТ “Страхова група “ТАС” був складений страховий акт № 08655/42/921 від 24.03.2021, відповідно до якого сума страхового відшкодування по страховій події 06.03.2021 з автомобілем КІА Оptima, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 20 200,73 грн.
Згідно платіжного доручення № 1700649 від 26.03.2021 позивач перерахував на реквізити вказані в заяві на виплату страхового відшкодування, суму 8 799,23 грн. страхового відшкодування. Частина суми, в розмірі 11 401,50 зарахована в рахунок несплачених страхових платежів, що підтверджується довідкою про надходження страхових платежів по договору № FO-883055.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Сіtroen Berlingo, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування серії ЕР № 163323221, який був діючим на 06.03.2021 (станом на час скоєння ДТП). Розмір франшизи за даним полісом - 0 гривень 00 коп.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою (вих. № 02223/9221 від 05.05.2021), просив перерахувати сплачене ПрАТ “Страхова група “ТАС” страхове відшкодування у розмірі 20 200,73 грн. на вказаний розрахунковий рахунок позивача. До заяви додані копії документи на підтвердження здійсненої виплати. Вказана заява була отримана відповідачем 11.05.2021, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідь на вказану заяву у матеріалах справи відсутня.
Відповідачем до відзиву (вих. № 887 від 17.01.2022) на позовну заяву додано страховий акт №1998459-1 від 12.01.2022, яким було визнано настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого Полісом №ЕР/16323221 автомобілю Сіtroen Berlingo, державний номер НОМЕР_2 за спричинення пошкоджень частин та деталей КІА Оptima, державний номер НОМЕР_1 , які сталися 06.03.2021 р., страховим випадком, передбаченим Законом та Полісом №ЕР/16323221, та призначене страхове відшкодування у розмірі 15 701,93 грн.
Страхове відшкодування у вказаній сумі було виплачено позивачу 12.01.2022 р., що підтверджується платіжним дорученням № 9224 від 12.01.2022 р.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором FO-883055 добровільного страхування наземного транспорту та на підставі страхового акту № 08655/42/921 від 24.03.2021 та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 20 200,73 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 170649 від 26.03.2021 та довідкою про надходження страхових платежів від 15.12.2021.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 33.2 ст. 33 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент ДТП), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Статтею 18 Закону України “Про страхування” визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПрАТ “Страхова група “ТАС” , виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ “Страхова компанія “Кредо”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Сіtroen Berlingo, державний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Даної обставини відповідач не заперечив.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
За приписами п. 36.7 ст. 36 даного Закону, рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Згідно полісу ЕР/163323221, франшиза встановлена у розмірі 0,00 грн.
Згідно з ч. 35.1 ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 викладено таку правову позицію.
Згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
За приписами п. 36.7 ст. 36 даного Закону, рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Відповідач 12.01.2022 склав страховий акт № 1998459-1, яким прийняв рішення щодо виплати страхового відшкодування на користь позивача у сумі 15 701,93 грн., урахувавши при цьому коефіцієнт фізичного зносу 0.46.
На адресу позивача страховий акт № 1998459-1 від 12.01.2022 було надіслано 17.01.2022 разом з відзивом на позовну заяву .
Доказів надіслання позивачу рішення про відмову або часткове визнання страхової виплати у вставлений строк відповідно до п. 36.2 ст. 36, п. 37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідачем суду не надано. Таким чином, позивач був позбавлений свого права на оскарження складеного відповідачем страхового акту(тобто відмови у виплаті страхового відшкодування).
Стосовно виявлення відповідачем факту, що зазначений ТЗ КІА Оptima, VIN - код: НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 , раніше вже був пошкоджений, а також застосування при розрахунку вартості відновленого ремонту пошкодженого автомобілю КІА Оptima коефіцієнту фізичного зносу 0,46, суд зазначає таке.
У пункті 7.38 Методики визначено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Відповідно до п. 7.39 Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Згідно з п. 1.6 Методики, строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з державним номером НОМЕР_5 , рік його випуску - 2015, дата першої реєстрації - 07.03.2019. Огляд пошкодженого автомобіля було проведено 10.03.2021. Отже, строк експлуатації транспортного засобу КІА Оptima не перевищує 7 років, що встановлені пунктом 7.38 Методики.
Відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).
Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Відповідачем належних доказів того, що ТЗ КІА Оptima, VIN - код: НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_1 був пошкоджений до настання ДТП, суду не надано.
Суд враховує, що відповідач не був позбавлений можливості надати суду, зокрема, висновок експерта з вказаного приводу, оскільки експерт володіє спеціальними знаннями.
За таких обставин суд визнав заперечення відповідача проти позовних вимог безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами.
Відповідач у письмовому відзиві повідомив про сплату 15 701,93 грн. страхового відшкодування. Так, згідно платіжного доручення № 9224 від 12.01.2022, яке міститься в матеріалах справи, відповідач перерахував позивачу 15 701,93 грн. з призначенням платежу: “страхове відшкодування згідно акту № 1998459-1, поліс ЕР163323221 без ПДВ”.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Таким чином, оскільки відповідачем після відкриття провадження у даній справі здійснено оплату 15 701,93 грн. страхового відшкодування, провадження у справі за вказаною вимогою (у частині стягнення 15 701,93 грн.) слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Доказів сплати 4 498,80 грн. (20 200,73 грн. (заявлена сума страхового відшкодування) - 15 701,93 грн. (сплачено відповідачем) відповідачем суду не надано.
Відтак, сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача в порядку суброгації, складає 4 498,80 грн.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування за полісом АР/163323221 (вих. № 02223/9221 від 05.05.2021), яка була отримана відповідачем 11.05.2021, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.
За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, відповідач повинен був у строк до 09.08.2021 включно, виплатити позивачу страхове відшкодування за полісом АР/163323221, або прийняти рішення про відмову в його виплаті.
Втім, як встановлено судом, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу за полісом АО/0042459921.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд зазначає, що правові відносини, що склались між сторонами, мають подвійну правову природу: такі відносини виникають у зв'язку із завданням шкоди внаслідок ДТП страхувальником відповідача (за полісом) страхувальнику позивача (за договором добровільного страхування майна) та одночасно мають договірний характер, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача), тобто будь-якої наперед невстановленої особи, якій буде завдано шкоди страхувальником відповідача.
Тобто, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/163323221, укладений між відповідачем та страхувальником, є договором на користь третьої особи, в даному випадку такою третьою особою (потерпілим) є страхувальник за договором добровільного страхування № FО-883055 від 16.12.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
У зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 069.03.2021, власником транспортного засобу Сіtroen Berlingo, державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем за полісом № АР/163323221, було завдано шкоду третій особі - страхувальнику за договором добровільного страхування № FО-883055 від 16.12.2020, у зв'язку з чим у вказаного страхувальника виникло право вимоги до відповідача, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи, а у страховика за полісом № АР/163323221 (відповідача), відповідно, виник обов'язок відшкодувати завдану шкоду.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування своєму страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, як зазначено вище, право вимоги до страховика за полісом № АР/163323221 (відповідача) за завдану внаслідок ДТП шкоду перейшло до позивача.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, обов'язок відповідача сплатити на користь позивача 3% річних та втрат від інфляції є правовим наслідком неналежного виконання грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача саме з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (полісу № АР/163323221).
Відповідач контррозрахунків та будь-яких заперечень не надав. Суд враховує, що відповідачу була відома сума заборгованості перед позивачем.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних та визнає його неправильними. Згідно перерахунку суду, сума % річних складає 214,18, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 3,32 грн. суми 3 % річних судом відмовляється, у зв'язку з необґрунтованістю в цій частині.
Розрахунок втрат від інфляції перевірений судом та визнається правильними. З відповідача на користь позивача стягується 549,83 грн. суми втрат від інфляції.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано, з підстави, що встановлена законом. Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично неправильним.
Згідно перерахунку суду, сума пені складає 928,13, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 290,00 грн. суми пені судом відмовляється, у зв'язку з необґрунтованістю в цій частині.
Таким чином, позов задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, судовий збір у сумі 633,43 грн. покладається на відповідача. Сума 1606,56 грн. буде повернута позивачу з державного бюджету ухвалою суду у разі звернення позивача з відповідним клопотанням.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117, код ЄДРПОУ 30115243) 4 498 (чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 80 коп. страхового відшкодування, 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 13 коп. пені, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 18 коп. - 3 % річних, 549 грн. (п'ятсот сорок дев'ять) 83 коп. втрат від інфляції, 633 (шістсот тридцять три) грн. 43 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Провадження у справі у частині стягнення 15 701 (п'ятнадцять тисяч сімсот одна) грн. 93 коп. закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 08.02.2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко