18 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/4696/21 пров. № А/857/19820/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.;
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, прийняте суддею Братичак У.В., в м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 380/4696/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
В березні 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті відповідно до Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; - зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України у Львівській області направити до Міністерства внутрішніх справ України документи для розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України; - зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України належним чином розглянути матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.02.2020 Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи йому встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (45% втрати працездатності). Відтак, з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” (далі - Порядок № 850), позивач звернувся до ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності та подав усі необхідні документи. Головне управління МВС України у Львівській області повідомило про те, що подані позивачем матеріали з відповідним висновком направлено до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. У подальшому зазначені матеріали повернуто до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області. Відповідно до інформації, зазначеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, за результатами опрацювання матеріалів, які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведене з порушенням п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу “Питання медико-соціальної експертизи”, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції провадять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зазначено, що при проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що унеможливило прийняття рішення, у зв'язку з чим матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання. При цьому, позивач покликається на те, що правовими нормами Закону України “Про міліцію” та Порядку № 850 передбачено чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовано повноваження Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги. Однак, Міністерство внутрішніх справ України не прийняло за результатами розгляду документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги жодного із зазначених рішень та всупереч п. 9 Порядку № 850 повернуло матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу без прийняття рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення.
Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від ОСОБА_1 , надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, відповідно до п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржило Міністерство внутрішніх справ України, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що за результатами опрацювання документів працівниками Департаменту охорони здоров'я та реабілітації МВС встановлено, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 допущено порушення п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Наведені факти послужили підставою для повернення матеріалів щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання без прийняття рішення.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.311 КАС України.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що відповідно до п. 16 свідоцтва про хворобу № 173 від 20.04.2010, Військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області зроблено висновок про непридатність ОСОБА_1 до військової служби.
Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №011387 від 19.02.2020 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу встановлено 45 % втрати працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 333518 від 19.02.2020 при первинному огляді ОСОБА_1 присвоєно третю групу інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відтак, з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 та п. 7 Порядку № 850, позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності.
Відповідно до листа Департаменту охорони здоров'я та реабілітації № 9084/33 від 24.03.2020, адресованого Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, на виконання доручення державного секретаря МВС в межах компетенції розглянуто лист Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області від 02.03.2020 № 95/31/01-2020 стосовно виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 колишньому працівнику міліції ОСОБА_1 . За результатами розгляду повідомлено, що визначити обґрунтовану позицію щодо виплати чи невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю колишньому працівнику міліції ОСОБА_1 немає можливості через недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи”.
Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України № 13103/15-2020 від 23.04.2020 повернуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 850 на доопрацювання.
29.05.2020 позивач повторно звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, до якої додав наступні документи: довідку про результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, свідоцтво про хворобу, копію сторінок паспорта, копію картки фізичної особи-платника податків, картку реквізитів карткового рахунку, довідку з Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи” Обласна МСЕК № 1”, довідку Львівської обласної дирекції ПАТ “НАСК “Оранта”.
Листом № 129 від 11.08.2020 Головне управління МВС України у Львівській області повідомило про те, що подані позивачем матеріали з відповідним висновком направлено до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Однак, зазначені матеріали повернуто до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області.
Так, згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України № 25129/15-2020 від 30.07.2020, за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу “Питання медико-соціальної експертизи”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції провадять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зазначено, що при проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що унеможливило прийняття рішення, у зв'язку з чим матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання.
Позивач вважає, що спосіб, у який Міністерство внутрішніх справ України розглянуло заяви та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, Законом України “Про міліцію” та Порядком № 850 не передбачені, а тому є протиправними і звернувся до суду з цим позовом.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію"; обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на Міністерство внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по проведенню відповідних процедур по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки, виходячи з наступного.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про міліцію” при цьому закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.
Статтею 23 Закону України “Про міліцію” було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Згідно з пп.2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до п. 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 установлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Відповідно до п. 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про міліцію”, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.
Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 у справі № 464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі № 822/31/18, від 28.08.2018 у справі № 804/6297/17, від 05.11. 2019 у справі № 405/705/17
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області на виконання вимог п. 8 Порядку № 850 подані позивачем матеріали з відповідним висновком направлено до МВС для прийняття рішення про призначення грошової допомоги.
У свою чергу, в силу п. 9 Порядку № 850 МВС України за результатами розгляду поданих документів зобов'язаний був прийняти одне із двох рішень: про призначення грошової допомоги або про відмову у призначення цієї допомоги.
Однак, Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України жодного із цих рішень не прийнято, натомість документи на призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 18.10.2018 у справі № 369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі № 296/10138/16-а, від 17.04.2020 у справі №822/736/17, від 16.03.2020 у справі № 641/10426/16-а, що з урахуванням вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Колегія суддів також зазначає, що п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (далі Положення), передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
Щодо покликання апелянта на те, що під час проведення медико-соціальної експертизи представлення ОСОБА_1 , працівником ДУ “ТМО МВС України по Львівській області” не здійснювалось, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п.16 Положення, визначено, що Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету. При цьому, саме Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, а не працівник ДУ “ТМО МВС України по Львівській області”.
Суд першої інстанції правильно вказав, що у відповідності до Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, безумовно повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), чого, відповідачем зроблено не було, а цитування у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 30.07.2020 № 25129/15-2020 приписів п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, не може бути підставою для неприйняття жодного рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
В той же ж час, повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції не передбачено. Відтак, таке повернення відповідачем документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить чинному законодавству. Відповідно лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 30.07.2020 № 25129/15-2020 про повернення матеріалів на доопрацювання не є таким рішенням в розумінні п. 9 Порядку № 850.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.
Оскільки МВС України не розглянуло по суті питання щодо наявності/відсутності підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та не прийняло рішення щодо того, чи наявні/відсутні умови для цієї виплати, то правильною є позиція, що суд не повинен підміняти МВС України та замість нього вирішувати питання, щодо якого відповідач ще не прийняв жодного рішення, а відтак належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов'язання МВС України повторно розглянути матеріали позивача, про призначення одноразової грошової допомоги, та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до пункту 9 Порядку № 850.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі № 380/4696/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула