"15" квітня 2010 р. м. Київ К-216/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,
при секретарі: Шкляр А.В.,
за участю представників:
від позивача -Салової О.О., ОСОБА_2,
від відповідача -Сабіної І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької ОДПІ на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 року по справі №2/45-2А за позовом ТОВ «Автокліма»до Луцької ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Господарського суду Волинської області від 07.05.2008 року в задоволені позову ТОВ «Автокліма» до Луцької ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 19.12.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 19.02.2009 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі Луцька ОДПІ просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи.
Касаційна скарга підлягає задовольню, постанова апеляційного суду скасуванню із залишенням в силі постанову суду першої інстанції з огляду на наступне.
Задовольняючі позовні вимоги ТОВ «Автокліма», суд апеляційної інстанції виходив з того, що з наявних в матеріалах справи копій договорів вбачається, що ТОВ «Автокліма»придбавало товар, а не основні фонди, як зазначає відповідач. Та обставина, що товари, за придбання яких позивач здійснив авансові проплати, мають ознаки основних фондів, визначених п.8.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не має вирішального значення для вирішення спору, оскільки суттєвою умовою віднесення певних матеріальних цінностей до основних фондів є використання їх платником податку у власній господарській діяльності. А тому, відповідачем не доведено тієї обставини, що позивач придбавав матеріальні цінності для подальшого використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки це спростовується матеріалами справи та установчими документами ТОВ «Автокліма».
З такими висновками суду апеляційної інстанції в повній мірі погодитись не можна, оскільки судом не було з'ясовано всіх обставин у справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як свідчать матеріали справи, працівниками Луцької ОДПІ здійснено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Автокліма»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт №278/02744/2301/32273272 від 03.12.2007 р.
В зазначеному акті відповідач посилається на порушення підприємством, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст11, пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4.,п.5.2 ст.5, п.5.9 ст.5, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.5.6.1, пп.5.6.2 п.5.6 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 6 708 170,00 грн., в тому числі: І квартал 2005 р. -6 945,00 грн., II квартал 2005 р. -711 грн., ІІІ квартал 2006 р. -2 681,00 грн., ІV квартал 2006 р. -32 318,00 грн., І квартал 2007 р. -6 780 854,00 грн. та завищення податку на прибуток в II квартал 2007 р. -115 604,00 грн.
На підставі вищевказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002402301/0 від 10.12.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 799 035,60 грн., з яких 4 091 130,60 грн. штрафні (фінансові) санкції.
За наслідками апеляційного оскарження, Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002402301/1 від 21.01.2008 р., відповідно до якого сума податкового зобов'язання залишена без змін.
Уточнюючи позовні вимоги, позивач просив визнати нечинним вказане податкове повідомлення рішення в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 5 696 404,17 грн.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання слугувало те, що безвідсоткова позика від засновника ОСОБА_2, несвоєчасне повернення якої стало причиною для визначення сум податку на прибуток в розмірі 5 277 654 грн., спрямована на придбання заводу по виготовленню сухих будівельних сумішей у ТОВ «Шартис».
У відповідності до договору купівлі-продажу №09/01 від 09.01.2007 року предметом якого є придбання у ТОВ «Шартис»збірно-розбірної конструкції заводу по виготовленню сухих будівельних сумішей з додатковим обладнанням та транспортною технікою, при цьому загальна вартість заводу складає 25 332 140,00 грн., з яких 4 222 023,33 грн. ПДВ.
На виконання умов Договору ТОВ «Автокліма» 19.01.2007 року перераховано авансову оплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Шартис»в сумі 25 332 640,00 грн. згідно рахунку від 09.01.2007 року.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Автокліма»придбавало і здійснювала розрахунки за основні фонди, що підтверджується актом перевірки, договором купівлі-продажу №09/01 від 09.01.2007 р. з товариством «Шартис», договором купівлі-продажу з АКБ «Мрія», банківською роздруківкою.
При цьому, основні фонди від продавців до позивача не передавалися, а кошти поступали на його рахунок як авансова проплата.
Також встановлено, що товариство «Автокліма»16.01.2007 року перерахувало ЗАТ «Західпромбуд»кошти у розмірі 1 530 000 грн., в т.ч. ПДВ - 255 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1, за майнові права на житло згідно договору б/н від 21.12.2005 року.
У бухгалтерському обліку вказана господарська операція відображена бухгалтерським записом: Д-т рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті», К-т рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»в сумі 1 530 000грн.
16.02.2007 року платіжним дорученням №8 позивачем було перерахувало на рахунок ЗАТ «Західпромбуд»за будівельні матеріали 1 530 000 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 255 000 грн. згідно договору від 11.01.2007 року.
У бухгалтерському обліку вказана господарська операція відображена бухгалтерським записом: Д-т рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», К-т рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»в сумі 1 530 000 грн.
Згідно договору купівлі-продажу від 19.02.2007 року за №478549 ТОВ «Автокліма»придбало в АКБ «Мрія»об'єкти нерухомого майна. Вартість нерухомого майна складає 1 623 030 грн., в т.ч. ПДВ.
Товариством 19.03.2007 року за майновий комплекс перераховано АКБ «Мрія»80 000 грн., 23.03.2007 року -150 000 грн.
У бухгалтерському обліку вказана господарська операція відображена бухгалтерським записом: Д-т 631 рахунку «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», К-т рахунку 311 «Поточні рахунки в іноземній валюті»в сумі -230 000,00 грн. Товариству «Західний регіональний торговий центр»позивачем було повернуто кошти в сумі 250 000,00 грн., за що саме, в платіжці не зазначено.
Найбільша дебіторська заборгованість станом на 30.06.2007 року рахувалася:
- рахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями -ТОВ «Шартис» - 3 100,00 грн.;
- рахунок 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»:
- ТОВ «Шартис»- 23 727 400,00грн.;
- ТОВ «Західний регіональний торговий центр» - 250 000,00 грн.;
- АКБ «Мрія»- 250 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується встановлені перевіркою обставини справи, а саме, заниження позивачем податку на прибуток в сумі 6 707 905 грн., внаслідок порушень, пов'язаних з обчисленням валових витрат та амортизаційних відрахувань.
Підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Відповідно до п.5.1 ст.5 даного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пунктом 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Проаналізувавши вказані положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції обґрунтовано та в межах норм матеріального права відмовлено позивачу у задоволені позовних вимог.
Таким чином, податковим органом правомірно визначено підприємству суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 799 035,60 грн., з яких 4 091 130,60 грн. штрафні (фінансові) санкції, яке відображено в спірному податковому повідомленні-рішенні.
За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 року підлягає скасуванню, а постанова господарського суду Волинської області від 07.05.2008 року -залишенню в силі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
Касаційну скаргу Луцької ОДПІ задовольнити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду Волинської області від 07.05.2008 року .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий:/підпис/_______________________Т.М. Шипуліна
Судді:/підписи/_______________________Л.І. Бившева
_______________________М.І. Костенко
_______________________Н.Є. Маринчак
_______________________А.О. Рибченко